Поняття і види правових актів управління. Вимоги до правових актів управління

Акти державного управління — це владні, прийняті згідно з вимогами законів приписи органів виконавчої влади з питань компетенції усіх органів (посадових осіб), що породжують юри­дичні наслідки. Акти державного управління є засобом практичної реалізації завдань виконавчої влади.

Найбільш типовою класифікацією актів управління є класифі­кація актів залежно від їхніх юридичних властивостей та суб'єктів права видання актів.

За юридичними властивостями акти державного управління поді­ляються на: нормативні (встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, призначені на довгострокове та багаторазове засто­сування), індивідуальні (вирішують конкретні питання управління і не містять у собі норм права, спрямовані на одноразове застосу­вання щодо конкретних випадків, ситуацій, обставин, здійснюють безперервне оперативне вирішення органами виконавчої влади численних справ) та змішані (містять і норми права, і рішення щодо конкретних управлінських справ та ненормативні приписи).

Залежно від суб'єктів прийняття нормативних актів управління виділяють: укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази, інструкції,

розпорядження міністрів; рішення місцевих державних адмініст­рацій; положення, правила, інструкції, накази, розпорядження, що видаються керівниками державних підприємств та установ. Акти державного управління:

• приймаються при здійсненні функцій виконавчої влади;

• мають підзаконний, офіційний, владний характер;

• приймаються в установленому законом порядку, належним чином оформлюються.

У сукупності ці ознаки зумовлюють відмінність актів де­ржавного управління від законів, актів громадських організацій, службових документів, актів судових органів, органів прокуратури та цивільно-правових угод, договорів.

До актів державного управління висуваються такі вимоги:

1. оптимальність, тобто поєднання ефективності акта й до­цільності його прийняття;

1. відповідність юридичним вимогам:

• законність (підзаконний характер; відповідність припи­сам законодавства, щодо якого приймається акт управління; відповідність компетенції органу, який видає акт; відповідність процесуальним вимогам);

• презумпція законності акта (акт вважається законним з моменту прийняття, якщо він не скасований в порядку, перед­баченому законодавством; інші органи не можуть перевіряти законність актів, окрім судових органів);

3) відповідність організаційно-технічним вимогам:

— щодо мови акта (чіткість, лаконічність, доступність, грамот­ність, конкретність, зрозумілість для виконавців);

—- щодо форми акта (письмова або усна): обов'язкова наявність реквізитів: назва органу, що видав, дата і місце його прийняття, територія, на яку поширюється дія акта, перелік встановлених зобов'язань, дані про відповідальність за невиконання документа; перелік державних органів, що здійснюють контроль за виконан­ням акта, санкція, термін набуття сили, підписи осіб від органу, що прийняв акт;

• своєчасність доведення до зацікавлених осіб;

• реєстрація (якщо потрібно) в Міністерстві юстиції України, інші вимоги.