6. Розвиток особистості підлітка.

Дослідник психології підлітків М. Кле визначив головні задачі розвитку особистості, як стосується чотирьох проблем - тіла, мислення, соціального життя, самосвідомості.

1. Пубертатний розвиток. Протягом короткого періоду тіло підлітка зазнає значні зміни – фізичний та статевий розвиток.

2. Когнітивний розвиток. Розвиток інтелектуальної сфери підлітка - здібності до абстрактного мислення.

3.Зміни способу соціалізації. Вплив сім'ї в отроцтві поступово замінюється впливом групи однолітків, яка є зразком норм поведінки і певного статусу. Відбувається звільнення від батьківської опіки; поступове входження в групу однолітків.

4. Становлення ідентичності - усвідомлення себе як відмінного від батьківських зразків, пошук собі подібних за інтересами, поглядами.

Після відносно спокійного молодшого шкільного віку підлітковий вік здається бурхливим і складним. Розвиток йде швидкими темпами, особливо багато змін спостерігається в формуванні особистості.

Головна особливість підлітка – особиста нестабільність. Вони можуть проявляти грубість по відношенню до інших людей, хоча самі надзвичайно вразливі.

Серед багатьох особистих якостей, властивих підлітку, найбільш яскраво формуються почуття дорослості та «Я-концепція».

Хоча, підлітку ще далеко до справжньої дорослості – фізично, психологічно, соціально.

Після особистісної нестабільності, пошуків своїх сильних і слабких сторін, у підлітків формується «Я-концепція» - система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я».

Підлітковий вік називають сенситивним для розвитку самосвідомості.

Самосвідомість.

Формування самосвідомості підлітка полягає в тому, що він починає самоспостереження, виокремлювати свої якості та порівнювати себе з іншими. Самооцінка, самосвідомість пов’язані перш за все з навчальною діяльністю та стосунками з оточуючими. Підліток розуміє, якими якостями володіє, як до нього ставляться інші і чим це викликано. Саме зовнішні ознаки дорослості визначають його статус у товаристві ровесників.

Надмірна увага до образу фізичного Я у самосвідомості є тимчасовим, однак природним суб’єктивно значущим явищем. Знаючи це дорослі повинні уникати нетактовних, іронічних оцінок його зовнішності.

Активне формування самосвідомості та рефлексії породжує масу питань про життя та про себе. Відбувається становлення Я-ідентичності. В цей період (13-14 р.) Я-образ стає дуже нестійким, втрачає свою цілісність.

З дорослішанням самооцінка підлітків стає диференційованою (різноманітною), підліток розуміє, що оцінка стосується не поведінки загалом, а вчинків в окремих соціальних ситуаціях Вони оцінюють не тільки окремі риси характеру, а й свою особистість загалом. Неадекватна СО проявляється як переоцінка або недооцінка своїх можливостей, що шкодить розвитку відповідальності та інших важливих якостей. Завищена СО – несамокритичність заважає замислитись над своїми вчинками. Занижена – проявляється постійне незадоволення собою, нездатність поставити перед собою більш високі вимоги, невпевненість у своїх можливостях, не виявляється активність, ухиляються від виконання обов’язків, завдань.

Формування адекватної СО і рівня домагань важливе для правильного сприйняття підлітком вимог інших, пробуджує і стимулює його прагнення до самовиховання. У підлітків СО та рівень домагань часто є неадекватними та нестійкими. Я-образ ще не цілісний.

Індивідуальний підхід у вихованні підлітків повинен ґрунтуватися на врахуванні потреби ставлення до підлітка як до особистості, відмінностей у статі, темпераменті, інтелекті, здібностях і характері.