1) За метою дії норм у регулюванні суспільних відносин:

а) регулятивні (встановлюють права та обов'язки);

б) охоронні (передбачають заходи примусу за порушення);

в) зобов'язуючі  (наказують  здійснювати   позитивні дії);

г) забороняючі (забороняють розголошувати таємницю слідства);

ґ) дефінітивні (закріплюють визнання юридичних понять);

д) виключні (встановлюють винятки із загальнихправил);

є) спеціальні (поширюються лише на певну кате­горію осіб (наприклад, на військовослужбовців, посадових осіб та ін.).

2) За предметом правового регулювання (за галузями права):

а) конституційно-правові;

б) цивільно-правові;

в)адміністративно-правові;

г) кримінально-правові;

ґ) земельно-правові;

д) сімейно-правові;

є) фінансово-правові тощо.

 

3) залежно від того, встановлюються правила поведінки, права та обов'язки, чи регламентується порядок реалізації прав і обов'язків суб'єктів, процедура правової діяльності:

а) матеріальні (встановлюють права та обов'язки суб'єктів);

б) процесуальні (регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, зафіксованих у матеріальних нормах права).

4) за характером приписів:

а) зобов'язуючі (закріплюють обов'язки певних суб'єктів);

б) забороняючі (містять заборону щодо здійснення тих чи інших діянь);

в) уповноважуючі (наділяють суб'єктів певними правами).

5)  за формою закріплення бажаної поведінки суб'єкта:

а)  категоричні, або імперативні (приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний (закритий) перелік прав та обов'язків суб'єктів і не допускають жодних відхилень від них);

б) диспозитивні (встановлюють певні права та обов'язки суб'єктів, лише за згодою останніх допускають їх доповнення);

в) рекомендаційні (встановлюють варіанти бажаної, але не обов'язкової поведінки);

г) заохочувальні (встановлюють засоби заохочення за здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь).

2. Структура юридичної норми. Види диспозицій, гіпотез, санкцій юридичних норм.

Структуру норм права розглядати однозначно важко, так як існують різні норми. Наприклад, норми-принципи, норми-дефініції (поняття), норми-приписи, норми — правила поведінки. В сучасний період вивчена структура норм-приписів і норм-правил поведінки. Їх структуру розглядають як логічну структуру правової норми.

В структурі логічної норми права виділяють три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Це основні і обов'язкові елементи структури логічної норми права.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виражаються обставини і умови, при яких наступає реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. Гіпотеза встановлює і обумовлює сферу і межі регулюючої дії диспозиції. До неї можна застосувати термін «якщо».

Диспозиція — це така частина норми, в якій записано саме правило поведінки суб'єктів і виражається вона в юридичних правах і обов'язках. Вона описує, що суб'єкти можуть і зобов'язані робити, яка діяльність і поведінка заборонена. До неї можна застосувати термін «то».

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. Санкція наступає або може наступити за правопорушення. До неї можна поставити термін «то», «інакше».

Цю структуру норми можна виразити по схемі: «якщо — то» або «якщо — то — інакше», а до норм-приписів — тільки «якщо — то».

Логічна структура правової норми, як правило, не співпадає із статтями нормативних актів, іноді її потрібно конструювати самому, оскільки статті законів викладаються лаконічно. В деяких статтях закону може бути не одна, а 2-3 норми права, а в деяких тільки окремі частини правової норми: гіпотези-диспозиції, гіпотези-санкції, диспозиції-санкції. Крім того, в заборонних нормах права гіпотеза і диспозиція співпадають.

Гіпотеза і диспозиція вважаються простими, якщо вони містять по одному правилу поведінки, а санкція - коли передбачається лише один правовий наслідок. Якщо частини правової норми включають більше правил поведінки або передбачається більше правових наслідків, то ці частини правової норми вважаються складними.

Види диспозицій, гіпотез, санкцій:

1) за складом - прості й складні;

2) за ступенем визначеності змісту - абсолютно визначені або відносно визначені (оціночні, альтернативні).

Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновлюючими чи заохочуючими (позитивними).