58. Що таке індикатори економічної безпеки та їх порогові (граничні) значення? Наведіть приклади найбільш загальних індикаторів економічної безпеки держави.

Економічна безпека — це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства, держави. 

Економічна безпека оцінюється за певними критеріями — показниками-індикаторами. Найважливішими з них є:

• структура ВВП,

• обсяг і темпи розвитку промисловості,

• обсяг і динаміка інвестицій;

• природно-ресурсний виробничий і науково-технічний потенціали країни;

• ефективність використання ресурсів;

• конкурентоспроможність економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках;

• темпи інфляції;

• рівень безробіття;

• якість життя, тобто ВВП на душу населення,

• ступінь диференціації доходів,

• забезпеченість населення матеріальними благами й послугами;

• дефіцит бюджету та державного боргу;

• енергетична залежність;

• інтегрованість у світову економіку.

Важливе значення для економічної безпеки мають не самі критеріальні показники, а їх порогові значення, тобто граничні величини, перевищення яких загрожує економічній безпеці. Слід зазначити, що не за всіма переліченими показниками визначені такі граничні припустимі значення. Наведемо відомі.

Так, нормальний циклічний спад ВВП становить 5—15 % від його потенціального значення. Пороговим спадом ВВП вважають ЗО %, за умов вищого спаду втрати можуть бути незворотними.

Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5—6 %. У разі інфляції в 6—10 % необхідно вживати спеціальні обмежувальні заходи.

Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15—20 %. Однак такий рівень не повинен триматися .більше З—5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10 %.

Розрив у доходах 10 % найбагатших та 10 % найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6—8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0,15—0,17. Якщо ж співвідношення у доходах 10% найбільш забезпечених і 10 % найменш забезпечених груп населення перевищує 1 : 10 (тобто досягає двозначних цифр), то суспільству загрожує соціальна нестабільність. Коли частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, досягає 8—10 %, це призводить до виникнення тривалої кризи та стагнації.

Суттєве значення має структура за джерелами їх утворення. В розвинутих країнах частка заробітної плати в особистих доходах становить 60—65 %, а доходи від підприємницької діяльності (за винятком оплати праці), операцій з нерухомістю, дивідендів від внесків та акцій не перевищують 20 %.

59. Що таке менеджмент податків, які основні його функції? Дайте характеристику податкової роботи і її основних елементів.

Податковий менеджмент - це сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери.

Функції менеджменту податків – це вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії. Основними функціями менеджменту податків є:

• Податкове планування і прогнозування – це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для забезпечення бюджетних завдань держави і податкових зобов’язань організації.

• Податкове регулювання – це система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань.

• Податкове стимулювання – це комплекс заходів і принципів, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету і мінімізацію податкових зобов’язань.

• Податковий контроль – це комплекс методів перевірки надходжень до бюджету та виконання податкових зобов’язань.

Основною функцією менеджера щодо управління податками – передбачати зміни податкової політики країни, законодавчої бази оподаткування і оцінювати їх з метою виявлення і використання легальних можливостей мінімізації податкових зобов’язань.

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами.

Основними елементами податкової роботи є:

• Законодавча база – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків, порядок їх стягнення.

• Інструктивно-методичне забезпечення – це конкретизовані правила обчислення, нарахування і розрахунків податків.

• Облік платників і надходжень податків – це комплекс заходів щодо визначення складу платників та їх економічних характеристик.

• Порядок і форми розрахунків із бюджетом – це система методів і способів стягнення та перерахування податків.

• Основними формами розрахунків їз бюджетом - є розрахунки за фактичними даними і авансовими платежами з наступними перерозрахунками.

Невнесені у встановлені терміни суми податків називаються н е д о ї м к о ю.

Способами стягнення податків є:

– до джерел одержання доходу;

– на підставі декларації;

– на основі платіжного повідомлення.