60. Що таке міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції? Що між ними спільного, а що відмінного?

Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету.

Ознаки:

• членство 3 і більше країн;

• наявність установчого міжнародного договору;

• постійні органи і штаб-квартира;

• повага суверенітету членів-держав;

• невтручання у внутрішні справи;

• встановлення порядку прийняття рішень і їх юридичної сили

Класифікація:

• За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін.

• За колом учасників — універсальні, регіональні.

• За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті.

• За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією.

• За кількістю членів — всесвітні, групові.

Міжнародні організації:

• Загальнополітичні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ),Співдружність Незалежних Держав (СНД), Азіатсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК).

• Військово-політичні організації: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейський союз ЗЄС), АНЗЮС тощо.

• Міжнародні економічні об'єднання: Велика вісімка, Світова організація торгівлі (СОТ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Чорноморська Зона Економічного Співробітництва (ЧЗЕС), .

• Регіональні організації: Європейський Союз (ЄС), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ).

• Валютно-фінансові організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ).

Міжнародні фінансові інститути виникли у зв’язку з інтернаціоналізацією економік країн світу, з появою транс­національних корпорацій і банків.

Класифікація:

1. Всесвітні

   1. МВФ

   2. Група Світового банку

      1. МБРР (міжнародний банку реконструкції та розвитку)

      2. Міжнародна асоціація розвитку

      3. МФК (міжнародна фінансова корпорація)

      4. Агентство гарантування багатосторонніх інвестицій

   3. Банк міжнародних розрахунків

2. Регіональні

   1. ЄБРР (європейський банк реконструкції і розвитку)

   2. Азіатський банк розвитку

   3. Міжамериканський банк розвитку

Їх задачами є:

• стабілізація світового господарства і міжнародних фінансів;

• розробка стратегії і тактики валютної і фінансово кредитної політики;

• здійснення міждержавного валютного і кредитного регулювання.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - провідний фінансовий інститут у світі зі статусом спеціалізованої установи ООН. Його членами є 181 держава, в тому числі і Україна з 1996 р. (внесок 997 млн. 8БК).

Цілі МВФ:

• сприяння розвитку міжнародної торгівлі і економіки;

• співробітництво у сфері валютного регулювання;

• надання урядам кредитів у іноземній валюті під вирівнювання платіжного балансу.

Щодо кредитування, то воно залежить від трьох фак­торів:

• потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу;

• квоти країни;

• виконання умов Фонду.

Залежно від цих факторів кредити надаються у різних формах та на різних умовах і лише офіційним органам країни.МВФ здійснює постійний нагляд за розвитком світо­вої економіки і регулює валютні взаємовідносини його членів, розробляє середньострокові економічні прогнози.Група Світового банку, що включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути.Найважливіший з них МБРР, його членами можуть бути лише країни-члени МВФ. Основні види діяльності:

• гарантування приватних інвестицій;

• довгострокове кредитування:

• інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок); сільського господарства;

• охорони здоров’я, освіти.

Кредити видаються на основі часткової участі банку (до 30%) у фінансуванні вартості об’єктів.Вимогою МБРР є надання інформації про фін.стан країни і об’єктів кредитування.Євро банк реконструкцій та розвитку здійснює діяльність у країнах Сх. і Центр. Європи, що проводять ринкові реформи (Україна в тому числі).Не менше 60% кредитів ЄБРР спрямовує у приватний сектор і не більше 40% - у державну інфраструктуру.

61) Що таке національні економічні інтереси? Наведіть приклад пріоритетних національних інтересів в економічній і фінансовій сферах.

Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Інтереси безпосередньо повязані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей. Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями: 1.    за ознакою суб’єктивності : особисті, колективні і суспільні інтереси. 2.    за ступенем важливості: головні та другорядні 3.    за часовою ознакою: поточні, перспективні 4.    за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні,режиму праці та вільного часу 5.    за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Суперечності інтересів мають як суб’єктивну (волюнтаризм) так і об’єктивну (відмінності в економічному положені) причини. Інтереси приводяться в дію певним мотиваційним механізмом Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів.  Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми. Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктностіНайбільш пріоритетними економічними інтересами є:

• створення надійної системи економічної безпеки України;

• створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;

• забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;

• створення потужного воєнно-промислового комплексу;

• збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів України;

• вирішення державою соціальних проблем;

• побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності тощо.

62) Що таке оборотні кошти суб’єкта підприємницької діяльності та які їх складові?

Оборотний капітал суб'єкта підприємництва (підприємства) — грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Оборотні кошти суб'єкта підприємництва (підприємства) виконують виробничу і розрахункову функції. Суть виробничої функції полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва. Оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на новостворений продукт. Після завершення виробництва обігові кошти переходять у сферу обігу, де виконують розрахункову функцію, тобто опосередкування завершення кругообігу коштів шляхом перетворення оборотних коштів із товарної форми на грошову.

За джерелами формування оборотні кошти поділяють на власні, позичені й залучені.

До власних джерел формування оборотних коштів на момент створення суб'єкта підприємництва (підприємства) належать частки майна (матеріальні активи) і грошові кошти (монетарні активи) засновників (акціонерів), спрямовані до статутного капіталу. Підприємства поповнюють оборотні кошти за рахунок: збільшення акціонерного капіталу (емісія цінних паперів); чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства; вільних амортизаційних коштів; залишків резервів, утворених за рахунок прибутку.

До позичених коштів належать: суми короткострокових позик банку; кошти міністерств (асоціацій), отримані за умови їх повернення; надходження від продажу облігацій тощо.

Фінансовим результатом діяльності суб'єкта підприємництва (підприємства) є прибуток (збиток), який визначають шляхом зіставлення доходів і витрат. Прибутку властиві такі функції:

— оціночна — характеризує економічний ефект, отриманий у результаті звичайної і надзвичайної діяльності підприємства (прибуток відображає кінцевий фінансовий результат);

— стимулююча — полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які необхідні для забезпечення розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо;

— бюджетоутворююча — прибуток є одним із джерел формування дохідної бази бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток, податку з власників транспортних засобів, плати за землю тощо.

63) Як класифікують фінансовий ринок за видами фінансових активів? Надайте їх характеристику.

Фінансовий ринок являє собою засіб перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання, між ними і державою, між державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу і окре¬мими міжнародними фінансовими організаціями. Основною його меетою є удосконалення мобілізації і розподіл фінансових ресурсів, які сконцентровані у суб'єктах суспільства (державних органах, підпри-ємствах і населення) та своєчасного спрямування їх для забезпечення соціально-економічного розвитку.Сегментація фінансового ринку — процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів, які обертаються на ринку. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок".

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

а) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненення, строковості, платності і забезпеченості;

б) ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

в) валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;

г) ринок золота та інших дорогоцінних металів (срібла, платини тощо), на якому об'єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали. В Україні ринок золота — найменш розвинутий вид фінансового ринку через відсутність належного правового регламентування;

д) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди, страхування тощо.

64) Як формується капітал МВФ? Як впливають організаційна форма і юридичний статус МВФ на формування його капіталу? У яких формах і за якими напрями здійснюється кредитування МВФ?

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн — членів Фонду.  Кожна країна-учасник має квоту, виражену в спеціальних грошових одиницях, які отримали назву SDR, або українською мовою СПЗ (спеціальні права запозичення). Розмір квоти визначається з врахуванням економічного потенціалу країни й її питомої ваги у світовій економіці та торгівлі. Залежно від цих важливих економічних параметрів розподіляються квоти між країнами-членами МВФ дуже нерівномірно – у одних квота велика, а у інших – маленька.Але які б масштаби не мала квота, вона завжди є ключовою ланкою у взаємовідносинах між країнами, які входять до складу МВФ. Її радикальне значення полягає в тому, що від неї залежить сума внеску в статутний капітал Фонду, можливість отримання певних розмірів кредитів від МВФ, а також кількість голосів, які має країна при рішенні питань в органах управління Фонду.Розміри квот переглядаються згідно з статутом МВФ через кожні п’ять років. Це робиться з метою встановлення, чи не потрібно збільшити квоти в результаті зростання масштабів світового господарства або збільшення економічного потенціалу країн-учасниць і зростання їхньої ролі у світовій економіці

Кредитування - надання фінансової допомоги окремим країнам, яке здійснюється з різними цілями, у різних формах та нарізних умовах. Зокрема воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. При цьому фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн — членів Фонду (кошти надходять до центрального банку країни-позичальника і використовуються на формування валютних резервів). Надання кредиту Фондом має "обумовлений" характер: від країни, яка звернулася за кредитом, вимагається виконання певної стабілізаційної програми. Зокрема, наприклад, кількість вимог з боку МВФ стосовно параметрів економічної політики уряду України як умова надання кредитів постійно зростала: 1996 р" — 38, 1997 р. — 41,1998—2001 pp. (до 31 червня) — 81 вимога. Кредит надається поетапно, що дає змогу Фонду контролювати ефективність його використання і дотримання відповідних вимог, проте спричиняє послаблення у певній мірі економічного суверенітету країни.

Загалом система кредитування, що використовується МВФ, включає чотири форми: безпосереднє (прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток), поетапне (здійснюється в межах граничних кредитних часток тієї чи іншої країни і включає механізми резервних кредитів (stand-by) та розширеного фінансування), пільгове (надання на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов хронічної кризи платіжного балансу) та спеціальне фінансування (використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачуваних обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій).