23. Фінансовий леверидж — це використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас­ний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу. Розглянемо на прикладі табл. 3.2 суть цього ефекту.

Розрахунок впливу (ефекту) фінансового левериджу, розглянутого у табл. 3.2, можна представити у такому вигляді:

(3.1)

де E — ефект фінансового левериджу, пов’язаний з підвищенням дохідності власного капіталу; ЗК — сума залученого капіталу; ВК — сума власного капіталу; ДА — рівень дохідності активів; ПК — рівень відсотків за кредит; РП — рівень податку на прибуток.

Коефіцієнт структури капіталу — характеризує фінансову стійкість підприємства і показує, яка величина залученого капіталу припадає на одну гривню власного капіталу. Критичним значенням цього коефіцієнта є одиниця. Зі збільшенням коефіцієнта для підприємства підвищується фінансовий ризик і знижується фінансова стійкість.

Диференціал фінансового левериджу — показує різницю між рівнем дохідності активів і рівнем відсотків за залучений капітал. При зниженні дохідності активів вплив фінансового левериджу зменшується. Наприклад, при зниженні дохідності активів до 0,15 вплив фінансового левериджу становитиме 0,021 або 2,1%.

.

Коли середній рівень дохідності активів нижчий, ніж середня ставка за залучені ресурси, отримуємо від’ємне значення диференціалу. Це вказує на можливість та ефективність використання залученого фінансування лише за умови, коли дохідність активів вища, ніж ринкова відсоткова ставка за кредитні ресурси.

Податковий коректор — відображає ступінь впливу на ефект фінансового левериджу рівня оподаткування прибутку.

24. Стратегічна політика структури капіталу — це його оптимізація. Вона передбачає такі напрями дослідження:

— аналіз капіталу підприємства;

— оцінку основних чинників, що визначають формування структури капіталу;

— оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації рівня дохідності;

— оптимізацію структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з’ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути спрогнозовані:

— середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;

— мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який використовується підприємством;

— коефіцієнт дохідності власного капіталу підприємства;

— співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

— мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.

Не існує єдиного рецепта ефективного співвідношення власного і залученого капіталу. Проте, існує ряд об’єктивних і суб’єк­тивних факторів, використання яких дає можливість цілеспрямовано формувати структуру капіталу, яка забезпечує умови найбільш ефективного його використання підприємством.

Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета — прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

Фінансування за рахунок залучених джерел ефективне для підприємства, але до певної межі. Переваги фінансового левериджу зникають у підприємств, які мають у структурі капіталу занадто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потен­ційну загрозу неплатоспроможності. Надмірне фінансування за рахунок випуску акцій теж має свої недоліки, тому що середньозважена вартість капіталу стає занадто високою. У деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю над акціонерним капіталом. Незбалансованість у структурі капіталу — наявність великої кількості боргів або значної частки акціонерного капіталу — можуть зашкодити позиції підприємства на ринку.

Таким чином, головна мета стратегічного аналізу структури капіталу — це формування такого співвідношення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні акції.