1.9. Технологія вирощування озимого ріпаку

Попередники. Озимий ріпак краще росте після гороху, зернових колосових, ранньої картоплі, однорічних та багаторічних трав. Важливо, щоб збирання цих культур було завершене не пізніше ніж за 3-4 тижні до початку сівби. Не можна розміщувати ріпак раніше ніж через 4 роки на полях, де вирощували інші хрестоцвіті культури, а також цукрові буряки і соняшник через накопичення шкідників і збудників інфекцій. Ріпак – культура перехреснозапильна і вимагає просторової ізоляції (близько 500 м) від інших хрестоцвітих культур або їх сортів з різним вмістом ерукової кислоти. При вирощуванні кількох сортів з низьким вмістом ерукової кислоти ізоляція між ними не потрібна. У сівозміні частка ріпаку може досягати 20-25%.

Сорти: Антарія, Атлант, Бажанин, Валєска, Ельвіс, Оділа, Ранок, Поділля, Світоч, Федорівський, Чорний велетень.

Обробіток ґрунту. Оскільки ріпак утворює стрижневий корінь, то восени треба створити пухкий орний шар глибиною 20-30 см. Найкраще для цього застосовувати плуг із котком. Строк оранки має бути таким, щоб до часу сівби відбулося осідання ґрунту. Стан насіннєвого ложа визначає якість польових сходів ріпаку. Для передпосівного обробітку краще використовувати лише комбіновані агрегати, які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і створюють його дрібногрудкувату структуру. Глибина ходу розпушувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не більш як 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково сідає, чим компенсується недотримання інтервалу між оранкою і сівбою тривалістю 1 місяць.

Підживлення. Озимий ріпак вибагливий до родючості ґрунту. На формування 1 ц насіння треба 6 кг азоту, 2,4 кг фосфору, 4,2 кг калію.

Для вирощування ріпаку кращими є ґрунти з легким гранулометричним складом (водопроникністю): чорноземи, темно-сірі та сірі лісові, дерново-підзолисті з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,4-7,2). Непридатними є важкі глинисті, заболочені ґрунти. Для отримання високого врожаю під ріпак слід вносити N₁₂₀Р₆₀К₁₀₀, зокрема азотних добрив поетапно: 20% - перед сівбою, 50% - на початку весняної вегетації, 30% - через 20-30 днів після цього. Фосфорні і калійні добрива вносять під оранку чи культивацію. Оскільки надмірне азотне живлення погіршує перезимівлю рослин, азотні добрива перед сівбою вносять лише після зернових попередників. Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно збільшується впродовж 2-3 тижнів після відновлення вегетації, тому саме в цей період потрібно найбільше азоту. Азот ріпаку особливо необхідний також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення у фазі цвітіння, яке сприяє росту стручків і маси насіння. Ріпак добре реагує на внесення мікроелементів, особливо бору та сірки.

Оптимальні строки сівби: 10-20 серпня. На кінець вегетації рослини повинні мати низькорозташовану розетку з 6-8 листками та добре сформований стрижневий корінь з діаметром кореневої шийки 6-8 мм. Найкраще рослини перезимовують, коли їх висота не перевищує 10-15 см, а точка росту перебуває над поверхнею ґрунту на висоті не більш як 1 см.

Норма висіву насіння: залежить від якості насіннєвого ложа, строку та способу сівби. Восени слід мати 60-80 рослин на 1 м², тобто висівати 4-6 кг/га насіння. Густота рослин впливає на винесення ними точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що безпосередньо впливає на їх морозостійкість та продуктивність. Для отримання високих урожаїв щільність рослин повинна становити 40-60 рослин на 1м².

Глибина загортання насіння має становити 2-3 см. При цьому обов'язкове перед- та післяпосівне коткування. Створення дрібногрудкуватого і твердого насіннєвого ложа не тільки поліпшує вирощування ріпаку, а й сприяє рівномірній появі сходів бур'янів, що робить можливою оптимальну боротьбу з ними.

Спосіб сівби в основному звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. Широкорядні посіви (45 см) застосовують для насінницьких цілей, при цьому необхідно проводити міжрядне розпушування. Разом з тим відстань між рядками понад 15 см негативно впливає на зімкненість посівів. Використання сівалок з анкерними сошниками на вирівняних високоякісно підготовлених до сівби площах забезпечує високу польову схожість, одночасність сходів і вирівняність рослин за темпами розвитку, збільшує врожайність насіння.

Догляд за посівами передбачає руйнування ґрунтової кірки, післясходове боронування, поетапне підживлення азотними добривами, боротьбу з бур'янами, хворобами та шкідниками.

Збирання врожаю проводять як правило, роздільним способом. Рослини скошують у валки у фазі жовто-зеленої стиглості, коли у нижніх стручках центрального стебла більшості рослин насіння набуває притаманного сорту кольору (чорного, коричневого або жовтого), а вологість насіння знижується до 30-35 %. Через 4-6 днів, коли вологість насіння знижується до 10-12 %, валки обмолочують. Прямим комбайнуванням ріпак збирають, коли рослина досягає технологічної стиглості ( вологість 10-15 %), але до початку розтріскування стручків. Пряме збирання допускається лише на чистих від бур'янів ділянках при рівномірному і дружному достиганні рослин. Для прискорення одночасного дозрівання проводять десикацію посівів за 12-14 днів до збирання врожаю. Для тривалого зберігання вологість насіння ріпаку необхідно довести до 6-8 %.