2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.

У сільському господарстві вико­ристовуються лише 10% площі країни, з них під ріллею — не більше 1/3, решта — пасовища. Однак австралійський аг­рарний сектор відзначається високою товарністю і продук­тивністю. У країні середній розмір ферм становить 2300 га (один із найвищих показників у світі), а понад 80% оброб­люваної землі належить фермерам, які володіють від 4000 до 40 000 га.

Розвиток сільського господарства характеризується ви­соким рівнем механізації, електрифікації і впровадженням біотехнологій тощо. Велике значення має штучне зрошен­ня. Потужні зрошувальні системи розташовані здебільшого у штатах Новий Південний Уельс і Вікторія, у басейні Мур-рея і його приток. Площа зрошуваних земель становить 2,1 млн. га, з яких 60% припадає на пасовища і 40% на част­ку польових і садових культур.

Рослинництво. Зернові культури вирощують у східних і південно-східних районах країни. Загальне виробництво пшениці становить 25 млн. т, у середньому до 70% зборів вивозиться. Важливими озимими зерновими культурами є ячмінь (7 млн. т) і овес (2 млн. т), за експортом яких Австра­лія є передовою у світі. Культивують також кукурудзу, сорго і тритикале (гібрид жита і пшениці), а з олійних куль­тур — земляний горіх, соняшник, рапс і сою. Цукрову трос­тину вирощують у північно-східній частині країни, цитру­сові, рис і бавовну — на зрошуваних землях навколо Мур-рея. Овочівництво розвинуте на сході і південному сході. Хоча більшість овочів споживають у свіжому вигляді, у зро­шуваних районах їх вирощують для консервування або за­морожування. Яблуні, груші й абрикоси саджають на плос­когір'ях, банани, ананаси, папайю, манго — у тропічних широтах. Із плодівництва експортними культурами є ізюм, апельсини, груші й яблука.

Для виноробства і споживання у країні на 80 тис. га культивують виноградники. Австралійські вина відзнача­ються різноманітністю. У країні функціонують 780 вино­робних заводів, однак майже половину продукції забезпе­чує Південна Австралія, зокрема долина Баросса. Експорт вина становить понад 150 млн. л.

Тваринництво. Австралія є найбільшим у світі виробни­ком і постачальником високоякісної вовни (щороку виробля­ється понад 725 тис. т), а також провідним експортером м'яса (виробництво 3,3 млн. т) і молочних продуктів (143 тис. т масла і 233 тис. т сирів). Австралійське вівчарство зароди­лося ще у 1797 p., коли з мису Доброї Надії було завезено кілька мериносів, і дотепер Австралія за їх кількістю є ліде­ром (132,6 млн. голів). Більшість поголів'я овець зосе­реджена у степових і напівпустельних районах, на західних гірських схилах. Приблизно 3/4 усього поголів'я є австра­лійськими мериносами з високоякісною вовною. Питома ємність пасовищ не однакова: у Західній Австралії одна вів­ця припадає на 3,2 га, у вологій прибережній зоні — від 1,6 до 12 га на одну вівцю. До 90% вовни експортують, здебіль­шого у сирому вигляді. Наприкінці XX ст. було налагодже­но експорт живих овець (передусім у мусульманські країни Близького Сходу).

М'ясну рогату худобу розводять переважно у тропічних районах на великих скотарських господарствах — ранчо («станціях»). Молочне скотарство розвинуте у східних, во­логих районах, здебільшого на прибережній рівнині. Загаль­не поголів'я великої рогатої худоби сягає 24,7 млн. голів. Ви­робництво яловичини і телятини становить 1,8 млн. т, з них 42% експортується. Збільшився експорт і живої худоби (по­над 900 тис. голів). Свинарство, птахівництво і бджільниц­тво орієнтовані на внутрішній ринок, і лише окремі продук­ти вивозяться.

Лісове господарство. З огляду на пустельні і напівпус­тельні території Австралія слабо забезпечена промисловою деревиною. Особливо цінується евкаліптова деревина. За­гальна заготівля промислової деревини становить 17,6 млн. м³. Австралія закуповує деревину, насамперед м'яких по­рід, в Канаді і США.

Рибальство. Ця галузь традиційно розвинута у півден­них і східних океанічних водах. Загальний вилов риби ся­гає 218 тис. т, з них найважливішими є блакитний тунець, австралійський лосось, кефаль й акули, а з ракоподібних — креветки (28 тис. т), омари (16 тис. т), лангусти. Креветок виловлюють у затоці Карпентарія, а омарів — у Великій Австралійській затоці. Промисел устриць і гребінців орієн­тований переважно на внутрішній ринок. Із 80-х років XX ст. інтенсивно розвивається аквакультура (розведення і вирощування водних організмів: риби, молюсків, ракопо­дібних, водоростей за певних умов для підвищення продук­тивності водоймищ), основними об'єктами якої є устриці, тунці, лососі, креветки і гребінці. Промисел перлів нині майже припинився.

Харчова промисловість. У країні успішно діють масло­робне виробництво, сироваріння, молочноконсервна про­мисловість, м'ясоконсервне виробниц­тво, виготовлення бекону, борошномельна промисловість, обробка тютюнового листя тощо, а також численні підприє­мства з консервування овочів та фруктів, виготовлення со­ків і фруктових концентратів. За розвитком пивоварної промисловості (18,6 млн. га) країна належить до світових лідерів. Виноробство розвинуте у штатах Південна Австра­лія, Західна Австралія і Новий Південний Уельс.

Сільське господарство Нової Зеландії. Ця галузь характеризується ін­тенсивністю і механізацією, має експортну спрямованість і спеціалізується на виробництві тваринницької продукції. її розвитку сприяло впровадження наукових методів у земле­робство і тваринництво. У країні обробляється 14% площі, приблизно 51% території країни займають пасовища. Пере­важають середні ферми, площею від 40 до 400 га.

Тваринництво. Загальне поголів'я овець у країні стано­вить 48,8 млн. голів, великої рогатої худоби — 8,8 млн. На світовий ринок експортують вовну (278 тис. т), баранину й ягнятину, яловичину, масло, тверді сири, молоко. За вироб­ництвом вовняного волокна країна посідає друге місце у сві­ті (після Австралії). Молочне тваринництво розвинуте на п-ові Окленд і заході Північного о-ва; м'ясне — у долинах рік і в передмістях м. Нельсон. Всюди поширене м'ясо-вовняне вівчарство, а мериноси (вовняні вівці) — у гірських ра­йонах Південного острова. Свинарство тісно пов'язане з мо­лочним господарством. Продукція галузі майже цілком постачається на внутрішній ринок, тільки високоякісний бекон експортується до Англії.

Рослинництво. Воно має допоміжний характер. Головни­ми культурами є пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, горох і картопля, які культивують переважно на Південному острові. Цитрусові, абрикоси, персики вирощують на п-ові Окленд, яблуні і груші — на заході Північного острова, овочі — всюди. На півночі поширене виноградарство і виноробство.

Рибальство. Прибережні новозеландські води багаті на цінні види риби та молюски. Вилов риби становить 612 тис. т. Обсяг експорту морепродуктів постійно збільшується.

Лісове господарство. Новозеландські ліси займають до 6,5 млн. га і поширені переважно на західних схилах гір о. Південний. Основою лісового господарства є 1,5 млн. га штучних насаджень (здебільшого каліфорнійської сосни), що дають основну масу сировини для целюлозно-паперової і деревообробної промисловості. Заготівля промислової дере­вини у країні становить 15,9 млн. м³. Значна частина лісів з 90-х років XX ст. приватизована.

Харчова промисловість. Ця галузь представлена перед­усім м'ясомолочною промисловістю (у портових містах) і сироробною (у маленьких містечках). Виробництво м'яса становить 1,2 млн. т, твердих сирів — 190 тис. т. Висока якість м'ясної і молочної продукції дає їй змогу конкурува­ти на європейському ринку. Понад 90% сирів, 80% вершко­вого масла і молочних консервів експортують.

Дисципліна «Міжнародні аграрні ринкові відносини»

НЕ 3.2 Маркетингові дослідження сільськогосподарських і продовольчих ринків

Засвоївши матеріал лекції студенти повинні знати і розуміти:

1)Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення

2)Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу.

3)Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства.