- •1. Теорія аграрних відносин як наука
- •2. Суть, предмет і завдання міжнародних аграрних ринкових відносин
- •3. Практична реалізація курсу міжнародних аграрних ринкових відносин та її зв'язок з іншими дисциплінами
- •4. Методологія і методи курсу міжнародні аграрні ринкові відносини
- •5. Визначення понять «Агробізнес» та «Міжнародний агробізнес»
- •2)Загальна характеристика земельних ресурсів світу.
- •3)Земельний фонд України, його структура та використання.
- •4) Лісові ресурси світу та їх використання
- •1. Класифікаційні підходи до сучасного сільського господарства світу
- •2. Зернові типи господарства та їх сучасна територіальна організація
- •3. Географія основних продуктових і непродуктових рослинницьких типів сільського господарства
- •4. Тваринницькі та змішано тваринницько-рослинницькі типи господарства
- •1)Ретроспективно-географічні аспекти утворення Європейського Союзу.
- •2) Еволюція єдиної аграрної політики Європейського Союзу.
- •3) Програми підтримки та основні органи єдиної аграрної політики
- •Сучасна єдина аграрна політика Європейського Союзу
- •1. Сучасний стан апк Німеччини
- •2. Особливості розвитку сільського господарства Франції
- •3. Розвиток агробізнесу Великобританії
- •4. Сільське господарство Італії.
- •1)Географічні особливості та закономірності розвитку агробізнесу у сша.
- •2. Сільське господарство Канади: стан та перспективи розвитку.
- •3. Територіальні особливості розвитку сільського господарства та харчової промисловості в Японії.
- •2) Сільське господарство Північно-Східних регіонів Африки
- •3) Розвиток аграрного виробництва в країнах Центральної та Західної Африки
- •4) Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Південної Африки
- •5) Розвиток аграрного виробництва в країнах Північної та Центральної Азії
- •6) Сільське господарство регіонів Південної та Південно-Західної Азії
- •7)Географічні особливості функціонування аграрного сектору в країнах Східної Азії
- •1. Територіальна диференціація сільськогосподарського виробництва в країнах Латинської Америки.
- •2. Особливості розвитку агробізнесу в Австралії, Новій Зеландії та країнах Океанії.
- •1) Суть аграрного маркетингу та підходи до його вивчення
- •2) Розробка і впровадження в дію комплексу аграрного маркетингу
- •3) Особливості маркетингу на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства
- •Виробництво зернових культур
- •3)Виробництво технічних культур
- •4) Географія виробництва картоплі та крохмалевмісних бульбоплодів.
- •5) Сучасна географія баштанництва й овочівництва.
- •6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
- •7) Стимулюючі, нікотиновмісні та наркотичні культури. Квітникарство.
- •Географія основних галузей продуктивного тваринництва світу.
- •2) Особливості розвитку конярства, верблюдівництва та оленярства.
- •3) Географія допоміжних галузей тваринництва.
- •2.Суть аграрного менеджменту
- •3. Принципи функціонування аграрного менеджменту
- •4.Особливості функціонування ринкової економіки в сільському господарстві та їхній вплив на прийняття управлінських рішень
- •5. Основні функції менеджера
- •6. Висновки
- •1. Суть глобальної продовольчої проблеми в контексті потреб населення в продукції харчування.
- •2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.
- •1) Поняття про продовольчу безпеку
- •2) Діяльність міжнародних організацій у вирішенні проблем продовольчої безпеки.
6) Особливості розвитку і розміщення виноградарства та плодівництва.
Виноградарство. Виноград – це родина деревоподібних ліан, що нараховує близько 70 видів. Виноград культурний – деревоподібна ліана з довгими (3-5 м ) тонкими однорічними пагонами й потужною кореневою системою, що може проникати в грунт на глибину до 7 метрів.
Нині на Європу припадає майже 54% світового виробництва винограду, Південну і Північну Америку – 18,4%, Азію – 21%, Африку – 5%, Океанію – 2,1%. Лідерами у його виробництві є Італія (16,1 %), Франція (12,1), США (9,4), Іспанія (8,6), Туреччина (6,4), Іран і Китай (по 4,1), Аргентина (3,5) і Чилі (2,9 %). Промислове виробництво столового винограду зосереджено в 57 країнах світу. Найбільшими продуцентами цього цінного продукту є Туреччина (1833 тис. тонн), Китай (1792), Іран (1724), Італія (1294), Єгипет (858), Індія (630), Чилі (599), США (564), Бразилія (398) та Іспанія (323 тис.тонн).
Плодівництво – важлива галузь рослинництва, що займається вирощуванням деревних і кущових культур із метою отримання їх плодів, які безпосередньо використовуються в харчуванні або ж мають технічне значення. Особливістю галузі є вирощування тільки багаторічних рослин методом культивування в розсадниках та пересаджуванням у молодому віці на постійні місця вирощування до плодових садів і на плантації.
Плодові культури – велика група культурних рослин (нараховує біля 200 видів із 32 ботанічних родин), які вирощуються в основному з метою отримання фруктів, ягід та горіхів.
Усі плодові культури – багаторічні листопадні та вічнозелені рослини, які вирощуються в помірному субтропічному, тропічному та екваторіальному поясах (між 60о пн. ш. та 60о пд. ш.).
Зерняткові культури – плодові культури з багатозернятковими соковитими плодами, серед яких найбільш поширені яблуня, груша, айва, ірга та мушмула.
Кісточкові культури – плодові рослини родини трояндових, до яких належать абрикос, персик, вишня, черешня, слива, алича, терен, кизил та ін.
Горіхоплідні культури – деревні та кущові породи, які дають плоди, що мають назву горіхи. Вони складаються із сухої дерев’янистої коробочки та їстівного ядра, яке знаходиться всередині неї. До горіхоплідних культур належать породи різних родин: горіхових – грецький та манчжурський горіхи, цекан; ліщинових – ліщина, фундук; трояндових – мигдаль; букових – каштан, бук; соснових – кедр сибірський; сумахових – фісташки. Ядра горіхів багаті на олію (до 77 %), білки (до 22 %), а в плодах каштана їстівного багато вуглеводнів (до 50 %).
Ягідні культури – велика група багаторічних кущів, напівкущів та трав’янистих рослин, які дають соковиті плоди. Ягідні культури належать до плодових і посідають четверте місце за валовими зборами. На значних площах вирощують суниці садові, смородину, малину, агрус, у менших кількостях – ожину, обліпиху, чорноплідну горобину, журавлину, буяхи, полуниці. Із дикорослих найбільше значення має журавлина, брусниця та лохина (чорниця), які ростуть у північних та помірних областях Європи, Азії та Північної Америки.