70. Де і як відбувається споживання біодизельного палива?

Виробництво та споживання біодизельного палива у провідних країнах світу

Останніми роками в умовах галопуючих цін на традиційні енергоносії світова біодизельна індустрія процвітає. Зокрема, в ЄС існує єдиний стабільний і постійно зростаючий рік у рік ринок біопалива з уніфікованими стандартами і зобов’язаннями. Трійку його лідерів очолює Німеччина, що випускає більше 44% від загального обсягу європейського біодизелю. Далі йдуть Італія і Франція – 14 і 13% відповідно. При цьому в Німеччині з 1997 по 2007 р. Потужності виробництва біодизелю збільшилися з 0,2 до 3,5 млн. т. В Італії виробництво біодизельного палива теж збільшилося у 2007 р. Більше ніж удвічі, а після введення в експлуатацію трьох нових заводів загальна потужність зросла до 1,2 млн. т. У Франції виробництво біодизелю забезпечується шістьма заводами, один з яких знаходиться у Німеччині.

Це дасть можливість збільшити сумарний обсяг виробництва до 900 тис. т у рік, для чого буде потрібно додатково 620 – 750 тис. Га рапсових плантацій. Державна підтримка сільського господарства, пільгове оподаткування, посилення екологічного законодавства у багатьох енергозалежних країнах (у першу чергу, європейських) зробили виробництво і продаж біодизелю вигідним виробництвом.

Виробництво біодизелю країнами світу у 2008 році, що становить 16,084 млн.т., а в таблиці 3.15 – динаміку виробництва біодизельного палива у країнах ЄС протягом 2005-2008 років.

Перевагою виробництва біопалив другого покоління є те, що як сировину використовуватимуть відходи сільськогосподарського виробництва, а не харчові культури, на відміну від виробництва біопалива першого покоління .

Біодизельне паливо може використовуватися у вихрьових і передкамерних дизельних двигунах, а також у двигунах з безпосереднім вприскуванням, як у чистому вигляді (в адаптованих двигунах), так і в сумішах з нафтовим паливом без змін конструкції двигуна. Як уже зазначалося, біодизельні суміші позначаються літерою

В і цифрою, що означає процентний вміст біодизелю. Хоча змішування може відбуватися у будь-якій пропорції, юридичні тонкощі оподаткування призвели до виникнення двох основних типів такого палива: В2 – В5 і В30 (для громадського транспорту

71. Загальні тенденції та сировина для виробництва біогазу

Біогаз – це суміш газів (переважно метану і вуглекислого газу), отримана біохімічним і мікробіологічними методами переробки біологічної енергетичної сировини.

Біогаз – це газ, який приблизно на 60% складається із СН4 і на 40% – із вуглекислого газу (СО2). Синонімами для біогазу є такі терміни, як “каналізаційний газ”, “шахтний газ”, “болотний газ” і “газ-метан”.

При спалюванні 1 м3 біогазу можна отримати 1,7 кВт електроенергії, або 2,5 кВт тепла. З однієї тонни гною або іншої біомаси можна отримати до 500 м3 біогазу, що еквівалентно 350 л бензину.

За розрахунками вчених УААН, для забезпечення побутових потреб села в електричній і тепловій енергії необхідно продукувати 10млрд. м3 біогазу на рік. Таку його кількість можна отримати із відходів рослинництва і тваринництва, відходів молокозаводів, м’ясокомбінатів та інших переробних підприємств, а також за рахунок використання біомаси спеціальних “енергетичних” культур. Потреба в інвестиціях тут становитиме близько 7 млрд. гривень.

Крім того, впровадження біоенергетичних технологій сприятиме як поліпшенню екологічного стану, так і створенню близько 400 тис. нових робочих місць в Україні, радикальному прискоренню інтенсифікації та підвищенню прибутковості сільського господарства.

Однак, на жаль, масове виробництво та використання біогазу в Україні не розпочалося знову через відсутність відповідної державної політики, а відтак – відсутність достатньої роз’яснювальної інформації для сільгосптоваровиробників (потенційно найбільш зацікавлених у його використанні), – відсутність замовлень для промисловості, без сумніву, здатної налагодити випуск недорогого вітчизняного обладнання.

Сучасні розроблені технології включають отримання біогазу шляхом анаеробної ферментації відходів рослинництва і тваринництва, видобування його на полігонах твердих побутових відходів та очисних станцій. Найближчими роками інтенсивно розвиватимуться технології використання біогазу саме зі звалищ та очисних станцій, а після 2010 року очікують на зростання виробництва біогазу з відходів тваринництва і рослинництва.

Біогаз можна використати для обігріву адміністративних приміщень, житлових будинків (ферм, теплиць, нагріву води, сушіння насіння тощо), для вироблення електроенергії, також його можна доочистити та отримати метан, яким потім можна заправляти автомобілі або використовувати його у побутових потребах.