72. Виробництво та використання біогазу в окремих країнах світу

В Європі використання біогазу набуло найбільшого поширення у таких країнах, як Данія та Німеччина. Там діють тисячі біогазових установок. Отриманий з них біогаз використовується для роботи блочних ТЕЦ, електричною потужністю від 25 кВт до 1,0 МВт та тепловою – від 50 кВт до 2,0 МВт.

У Швеції почали розвивати інфраструктуру, яка дає змогу заправляти автобуси й легкові автомобілі стисненим біогазом, який заздалегідь збагачено до якості природного газу.

Сучасні екологічно чисті технології спалювання твердих побутових відходів великих міст дозволяють одержувати газову суміш для використання у газотурбінних установках міні-ТЕС потужністю 5,0-15 МВт. У Німеччині вже працює понад 20 таких блочних електростанцій з мобільним контейнером.

Важливо зауважити, що стимулюючі тарифи на електроенергію, отриману із поновлюваних джерел, запроваджені в багатьох інших країнах Європи (Австрії, Фінляндії, Швеції, Чехії, Польщі), США і Канаді.

Існує безліч варіацій отримання біогазу. Кустарний біореактор для власного домогосподарства, призначений для обігріву теплиці, постачання газом кухонної плити або роботи електрогенератора може обійтися в $500-1000, а вартість установки для отримання біогазу в промислових масштабах може досягати десятків мільйонів доларів.

Показовим прикладом подібних пристроїв може слугувати установка з виробництва біогазу в м. Рібе, Данія. Установка обслуговує декілька великих фермерських господарств. Загальний об’єм – 5235 м3. Як сировина використовуються гнойові стоки, відходи боєнь, харчових і фармакологічних підприємств. Продуктивність – 4,8 млн. м3 у рік.

Біогаз перекачується по газопроводу низького тиску на когенераційну станцію, яка забезпечує місто теплом і електроенергією. Додатковий дохід підприємство отримує за рахунок продажу залишків переробки біомаси як добрива. Таких установок, здатних забезпечувати теплом і електроенергією невеликі міста або великі підприємства, у світі вже сотні, а кількість менших реакторів загалом важко порахувати.

А ось, що відбувається у міському господарстві Стокгольма, Швеція. Біогаз виробляється на трьох заводах з очищення і переробки стоків міської каналізації. Загальний об’єм виробництва перевищує 4.5 млн. м3 газу в рік, що дозволило організувати мережу заправок і перевести на біогаз близько 3000 автомобілів. Таким чином одночасно була скорочена залежність від зарубіжних постачальників нафти і газу і вирішена проблема утилізації міських стоків. До 2020 року Швеція планує здобути незалежність від імпорту нафти і газу, повністю перейшовши на різні види біопалива і альтернативніджерела енергії.

У ЄС щорічний приріст виробництва біогазу становить 6,4%, а в Іспанії в 2003 році він становив цілих 25,4%. 95% від загального виробництва біогазу в країнах Євросоюзу отримують з промислових і побутових відходів.

Особливо цікавим для нас може бути досвід Китаю. Тут нині працюють майже 10 млн. установок з виробництва біогазу. Близько 60% всього автобусного парку країни вже працює на газі, а в сільській місцевості ця частка сягає 80%. Фактично Китай повністю забезпечує свої потреби в газі за рахунок переробки органіки.