Лекція 4 Сучасний стан зовнішньої торгівлі України

1. Зовнішньоекономічна політика України.

2. Географічна структура зовнішньої торгівлі.

3. Зовнішньоекономічна стратегія України.

1. Україна – держава з високим рівнем відкритості. Обсяги експорту в країні перевищують 55%; 44% всього імпорту приходиться на енергоносії. Оптимальним для країни вважається частка експорту 20-30% у структурі ВВП.

У 2003 р. Україна мала позитивне сальдо, але за рахунок поточних операцій платіжного балансу.

Платіжний баланс – співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих державою від інших країн за певний період, і сумою всіх платежів, які здійснювалися за цей період. (див. підручник Кредісова “УЗЕД”).

Структура ПБ в міжнародній статистиці однакова і складається з наступних частин:

1. баланс надходжень і платежів із зовнішньої торгівлі

2. баланс надходжень і платежів за послуги

3. баланс некомерційних надходжень і платежів

4. баланс надходжень і платежів із закордонних капіталовкладень

5. баланс руху капіталів в дану країну і з неї за кордон.

Зовнішньоторговельний оборот за 2001 р. зріс на 10,8% і становив на кінець 2001 р. 36,7 млрд. доларів. Зростання імпорту над експортом на 2,5%.

Україна використовує зараз тарифи 5-6%. Тобто можна говорити, що Україна досягла показників, які використовуються у світовій економіці. Однак вона використовує велику кількість нетарифних обмежень (процедури, пов’язані із зовнішньоекономічним регулюванням; значний рівень податків і зборів; неефективне антимонопольне законодавство).

Оцінки організацій щодо України:

1. ЄБРР використовує зведений індекс, який включає в себе 8 середньозважених рівнів ринкових перетворень в наступних сферах:

• приватизація

• реструктуризація підприємств

• ринкова лібералізація і конкуренція

• реформи фінансового сектора

по шкалі від 1 (характеризує централізовану планову економіку) до 4+ (ринкова економіка). Україна мала показник 2,4.

Найбільші проблеми в сферах управління і реструктуризації підприємств та реформи банківського сектору (тут показник 2,0).

В інших країнах цей показник:

Угорщина – 3,7

Естонія, Польща – 3,5

Чехія – 3,4

2. Індекс лібералізації або індекс Демело за 1999 р. – показує, наскільки ринки лібералізовані в своєму масштабі.

Україна мала кумулятивний показник 2,55.

Угорщина – 6,84

Польща – 6,81

Словенія – 6,77

Чехія – 6,4

Росія – 4,2.

3. Індекс конкурентоспроможності, визначений на економічному форумі в Давосі. Рейтинг складався з 300 показників. Україна зайняла 69 місце з 71 країн.

Таким чином можна говорити, що Україна на сьогодні є несумісною з основними інститутами світового господарства та політикою щодо інтеграції України. Тобто стратегічні напрямки України стають проблематичними.

Аналізуючи на сьогодні зовнішню торгівлю, Україна потрапила в “зачароване коло”: з одного боку, стан і структура економіки України зумовлюють ЗЕЗ України, з іншого – зовнішня торгівля не сприяє подальшому реформуванню економіки в цілому.

Отже, структура зовнішньої торгівлі є неефективною і по суті вона посилює успадковану від СРСР економіку. Велику частку має чорна металургія, зростає частка вугільної промисловості і електроенергетики. Тобто в структурі зовнішньої торгівлі переважають базові сфери економіки, що не сприяє її реструктуризації.

Значно знизилась частка машинобудування в зовнішній торгівлі (з 30% до 8,3%). Це показує той факт, що потенціал, який мала зовнішня торгівля на початку 90-х рр. або вичерпується, або вже вичерпаний. Отже, необхідно проведення структурних реформ, бо Україна перетвориться на сировинний придаток тієї чи іншої країни.

На сьогодні Україна ще не розробила структурної політики, є лише структурні напрямки.

Інтеграція України в світове господарство

Будь-яка країна в процесі інтеграції проходить 2 етапи:

І етап – поверхнева або первинна інтеграція

Характерна риса цього етапу: вихід на зовнішній ринок великої кількості економічних агентів. По суті за рахунок імпорту відбувається покриття товарного дефіциту від попередньої системи. Як правило, всі економічні зв’язки мають короткотерміновий характер. Тобто вихід на зовнішній ринок для підприємств є можливістю подолання дефіциту оборотних коштів. Тоді зростають масштаби експорту і імпорту, оскільки внутрішній ринок ще не сформований.

ІІ етап – починається, коли в економіці країни відбуваються суттєві структурні зміни економіки в цілому. Починають формуватися довготермінові зв’язки.

Україна знаходиться зараз на етапі первинної інтеграції.

Організація виробничих процесів у світі на сьогодні

Виробничі процеси пережили трансформаційні зміни, наслідком яких стало формування виробничо-організаційних ланцюгів, які існують в 2 формах:

1. виробничо-комерційний ланцюг. Провідна роль тут належить виробнику. Цей ланцюг характеризується вертикальною інтеграцією виробничих зв’язків і зустрічається в капіталомістких галузях виробництва.

2. ланцюги, спрямовані на кінцевого споживача. Відбувається децентралізація виробничих зв’язків. Це стосується роздрібної торгівлі. Такі ланцюги характерні для легкої, харчової промисловості.

Участь будь-якої країни у виробничих зв’язках може реалізовуватися в 5 основних формах:

• експорт сировинних ресурсів

• експорт окремих монтажних операцій

• експорт деталей та комплектуючих

• виробництво та експорт оригінального обладнання

• виробництво та експорт товарів під власним товарним знаком.

НІК концентрують свої зусилля на розвитку трьох останніх форм;

країни Латинської Америки – перші три форми;

країни Африки – перші дві форми;

Україна знаходиться на перших двох позиціях на сьогодні.

Стосунки України з СОТ

Переговорний процес почався у 1994 р. і продовжується по сьогодні.

Процедура прийняття до СОТ:

1 етап: детальне вивчення торговельного і правового режиму країни, яка вступає до СОТ (виявляються моменти, які суперечать угодам СОТ).

• країна надає велику кількість письмової інформації.

• СОТ створює робочу групу, яка має провести переговори щодо умов приєднання.

• робоча група готує меморандум.

2 етап: процес запитань та відповідей

• члени робочої групи надсилають письмові запити

• тривалість цього процесу залежить від того, наскільки швидко країна відповідає

• наслідок цього процесу: визначення проблемних сфер і питань

3 етап: переговори щодо пропозиції країни, яка вступає до СОТ, щодо поступок і зобов’язань. Ці переговори мають 2 компоненти:

• переговори щодо впровадження багатосторонніх вимог або правил СОТ

• двосторонні переговори щодо доступу на ринок країни, яка вступає до СОТ.

4 етап: готується перший варіант доповіді про вступ країни до СОТ. Робоча група приймає рішення про прийняття країни до СОТ.

2 основні документи, за рахунок яких активізувалася політика щодо вступу України до СОТ:

• Указ Президента України від 5 вересня 2001 р. “Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до СОТ”

• Указ Президента України від 5 лютого 2002 р. “Про програму заходів щодо завершення вступу України до СОТ”.

Робоча група провела вже 48 засідань.

Основні напрямки її роботи щодо вступу України:

1. приведення національного торговельного законодавства у відповідність з вимогами СОТ

2. проведення двосторонніх переговорів з питань доступу на ринок товарів і послуг.

Проблеми на шляху роботи комісії:

1. неузгодження всіх гілок влади щодо необхідності і термінів набуття Україною членства в СОТ

2. відсутність системного підходу до переговорного процесу з питань вступу до СОТ

3. недостатній рівень координації міжвідомчою комісією з питань вступу України до СОТ.

6 країн, які є членами СОТ:

Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Грузія, Киргизія.

2. Країни, які є партнерами України (на них припадає близько 50% експорту України):

• Росія

• Китай

• Туреччина

• Німеччина

• Італія

• США

• Білорусь

• Польща

3. Зовнішньоекономічна стратегія України розроблена в останньому Посланні Президента України до Верховної Ради.

Ключові завдання зовнішньоекономічної стратегії і основні напрямки, визначені нею: