Моніторинг заходів контролю

Важливою функцією відповідальності управлінського персоналу є встановлення та ведення внутрішнього контролю на постійній основі. Моніторинг заходів контролю управлінським персоналом включає аналіз того, чи працюють вони відповідно до очікувань і чи модифікуються вони відповідно до наявних умов. Моніторинг заходів контролю може включати такі дії, як перевірка управлінським персоналом того, чи готується своєчасно звірка банківських виписок, оцінка внутрішніми аудиторами дотримання персоналом з продажу політики суб’єкта господарювання в частині положень про договори купівлі-продажу, а також нагляд юридичного відділу за дотриманням етичних або бізнес-норм суб’єкта господарювання. Моніторинг також здійснюється для забезпечення збереження ефективності роботи заходів контролю з плином часу. Наприклад, якщо своєчасність і точність банківських виписок не є об'єктом моніторингу, персонал швидше за все припинить готувати такі виписки.

Внутрішні аудитори або персонал, який виконує аналогічні функції,можуть сприяти моніторингу заходів контролю суб’єкта господарювання, здійснюючи індивідуальні оцінки. Зазвичай вони регулярно надають інформацію щодо функціонування внутрішнього контролю, приділяючи значну увагу оцінці ефективності внутрішнього контролю, а також інформацію про переваги й недоліки внутрішнього контролю і рекомендації щодо його поліпшення.

Додаток 2

Умови та події, які можуть вказувати на ризики суттєвого викривлення

Далі наведені приклади умов і подій, які можуть вказувати на існування ризиків суттєвого викривлення. Наведені приклади охоплюють широкий спектр умов і подій, проте не всі умови та події є важливими для кожного завдання з аудиту, і список прикладів не обов’язково є повним.

– Діяльність в економічно нестабільних регіонах, наприклад у країнах зі значною девальвацією грошової одиниці або дуже високим рівнем інфляції.

– Діяльність, чутлива до нестабільних ринків, наприклад ф’ючерсна торгівля.

– Діяльність, яка значною мірою підлягає заходам з комплексного регулювання.

– Припущення щодо безперервності діяльності та питання ліквідності,включаючи втрату значних клієнтів.

– Обмеження доступності капіталу та кредиту.

– Зміни в галузі, в якій працює суб'єкт господарювання.

– Зміни в логістичному ланцюзі.

– Розробка або пропонування нових продуктів чи послуг або започаткування нових видів діяльності.

– Розширення у нові регіони.

– Зміни у суб'єкта господарювання, такі як великі придбання чи реорганізації або інші незвичайні події.

– Ймовірний продаж суб'єктів господарювання або сегментів бізнесу.

– Існування складних альянсів і спільних підприємств.

– Використання позабалансових фінансів, підприємств спеціального призначення та інших складних фінансових угод.

– Значні операції з пов'язаними сторонами.

– Недостатня кількість персоналу з відповідними навиками бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

– Зміни у складі основного персоналу, включаючи вихід основних керівників.

– Недоліки у внутрішньому контролі, особливо ті, на які не реагує управлінський персонал.

– Невідповідність між ІТ-стратегією суб’єкта господарювання та його бізнес-стратегіями.

– Зміни в ІТ-середовищі.

– Встановлення значних нових ІТ-систем, пов’язаних із фінансовою звітністю.

– Подання запитів щодо діяльності чи фінансових результатів суб'єкта господарювання регуляторними або урядовими органами.

– Попередні викривлення, історія помилок або суттєва кількість коригувань на кінець періоду.

– Значна кількість незвичайних або несистематичних операцій, включаючи операції між компаніями та операції зі значними прибутками на кінець періоду.

– Операції, які реєструються на основі намірів управлінського персоналу, наприклад рефінансування боргу, активи для продажу, та класифікація ринкових цінних паперів.

– Застосування нових стандартів бухгалтерського обліку.

– Облікові оцінки, які включають складні процеси.

– Події або операції, які включають значну невизначеність оцінки, включаючи обл.ікові оцінки.

– Позови та умовні зобов’язання, наприклад гарантії продажу, фінансові гарантії та відновлення навколишнього середовища.

Міжнародний стандарт аудиту 320 “Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту ”

Суттєвість у контексті аудиту

Мета аудитора є відповідне застосування концепції суттєвості при плануванні та проведенні аудиту

У концептуальних основах фінансової звітності поняття суттєвості часто розглядається у контексті підготовки та подання фінансової звітності. Хоча концептуальні основи фінансової звітності і можуть розглядати суттєвість, використовуючи різну термінологію, зазвичай у них йдеться про те, що:

– викривлення, включаючи пропуски, вважаються суттєвими, якщо обґрунтовано очікується, що вони, окремо або в сукупності, можуть вплинути на економічні рішення користувачів, які приймаються на основі фінансової звітності;

– судження щодо суттєвості робляться з урахуванням супутніх обставин і залежать від розміру або характеру викривлення, або їх поєднання; та

– судження щодо питань, які є суттєвими для користувачів фінансовою звітністю, робляться на основі розуміння загальних потреб у фінансовій інформації користувачів як групи 2. Можливий вплив викривлень на окремих користувачів, потреби яких можуть значно відрізнятися, не розглядається.

Такий розгляд, якщо він є в застосовний концептуальній основі фінансової звітності, надає аудитору систему координат для визначення суттєвості для аудиту. Якщо застосовна концептуальна основа фінансової звітності не містить розгляд концепції суттєвості, характеристики,наведені у параграфі 2, нададуть аудитору таку систему координат.

Визначення аудитором суттєвості є предметом професійного судження та залежить від розуміння аудитором потреб користувачів фінансової звітності у фінансовій інформації. За таких умов аудитору доцільно припустити, що користувачі:

а) мають достатнє знання бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку, а також готові вивчати інформацію у фінансовій звітності з належною ретельністю;

б) розуміють, що фінансову звітність підготовлено, надано й перевірено з урахуванням рівнів суттєвості;

в) визнають невизначеність, притаманну вимірюванню сум, що ґрунтуються на оцінках, судженнях і розгляді майбутніх подій; та

г) приймають обґрунтовані економічні рішення на основі інформації,що міститься у фінансовій звітності.

Концепцію суттєвості аудитор використовує як при:

плануванні,

проведенні аудиту,

оцінці впливу ідентифікованих викривлень на сам аудит та впливу невиправлених викривлень (за їх наявності) на фінансову звітність,

при формулюванні висновку в своєму звіті.

При плануванні аудиту аудитор застосовує судження щодо розміру викривлень, який вважатиметься суттєвим. Таке судження є основою для:

а) визначення характеру, часу й обсягу процедур оцінки ризику;

б) ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення; та

в) визначення характеру, часу й обсягу подальших аудиторських процедур.

Визначення

У MCA суттєвість виконання означає величину або величини, встановлені аудитором у розмірі, меншому, ніж суттєвість на рінні фінансової звітності, взятої в цілому, для того, щоб зменшити до прийнятно низького рівня достовірність того, що невиправлені та невиявлені викривлення у сукупності перевищать суттєвість на рівні фінансової звітності в цілому. Якщо це застосовно, суттєвість виконання також належить до величини або величин, установлених аудитором на рівні, нижчому від рівня або рівнів суттєвості для окремих класів операцій, залишків на рахунках або розкриття інформації.

Вимоги

Визначення суттєвості та суттєвості виконання при плануванні аудиту

Визначаючи загальну стратегію аудиту, аудитор повинен визначити суттєвість на рівні фінансової звітності в цілому. Якщо за конкретних обставин суб'єкта господарювання існує один або кілька окремих класів операцій, залишків на рахунках або розкриття інформації, для яких обґрунтовано очікується, що викривлення, нижче від рівня суттєвості, прийнятого на рівні фінансової звітності в цілому, можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийнятих на основі фінансової звітності, аудитор має також визначити рівень або рівні суттєвості, що застосовуватимуться до цих конкретних класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації.

Аудитор повинен визначити суттєвість виконання для оцінки ризиків суттєвого викривлення та визначення змісту, часу й обсягу подальших аудиторських процедур.