Тема 6. Методика розповіді в екскурсіях.

1. Визначення розповідь в екскурсіях.

2. Особливості розповіді.

3. Методичні прийоми розповіді.

1.

Розповідь — умовно прийнята в екскурсійній справі назва усної частини екскурсії, тобто повідомлення і пояснення, які екскурсовод дає групі. В оцінці ролі розповіді в екскурсії вчені-екскурсологі завжди були одностайні, незалежно від розходження точок зору з інших питань екскурсійної теорії й методики. Вони вважали, що розповідь є доповненням до показу зорового матеріалу; вона не повинна бути великою; не можна допускати перетворення екскурсії в лекцію.

Розповідь — це індивідуальний текст екскурсовода, виконаний їм з дотриманням вимог усної публічної мови.

Розповідь на екскурсії в повному обсязі готується заздалегідь. Неправильно розглядати розповідь екскурсовода як імпровізацію. У той же час це не означає, що в розповіді екскурсовода не може бути експромту. Мова йде про приклад, виклад факту, цитуванні невеликого вірша або уривку з художнього твору, включення яких у розповідь викликається складом групи або ж значною подією, яка тільки що відбулося в житті даного міста, країни.

Розповідь екскурсовода виконує наступні завдання:

1. Визначає об'єкт;

2. Коментує, пояснює, доповнює побачене;

3. Реконструює, відновлює те, що не може в цей момент побачити екскурсант;

4. Характеристика об'єкта (виявляє їхні якості), допомогти екскурсантам правильно побачити, зрозуміти й оцінити об'єкт;

5. На основі побаченого прийти до потрібних висновків. У своїй розповіді екскурсовод повідомляє аудиторій і про такі властивості об'єкта, які зорово не сприймаються.

6. «Намалювати» картину події, пов'язаної з об'єктом.

Основні вимоги до розповіді:

• Тематичність;

• конкретність;

• зв'язаність;

• логічність;

• стислість;

• переконливість;

• доступність викладу;

• закінченість суджень;

• зв'язок з показом, науковість.

В екскурсії, використовують дві форми розповіді:

а) оповідальна розповідь, що дає екскурсантам ясне уявлення про те, де і яким чином відбувалися події;

б) реконструктивна розповідь, завданням якої є відновлення перед думкою екскурсантів того або іншого об'єкта (будівлі, споруди, пам'ятного місця).

Мова екскурсовода при розповіді повинна відповідати певним критеріям:

• Критерій ясності — дохідливість і доступність мови для аудиторії.

• Критерій точності - відповідність змісту мови думкам екскурсовода, меті й темі екскурсії.

• Критерій чистоти мови - логічно виправдане використання екскурсоводом мовних засобів.

2. Особливості розповіді на екскурсії

1. Залежність розповіді від швидкості пересування групи. Підпорядкованість розповіді показу.

2. Використання в розповіді зорових доказів.

3. Адресність розповіді.

4. Конкретність екскурсійної розповіді.

5. Стверджуючий характер розповіді.

6. Наявність підтексту. Підтекст— "це внутрішній, додатковий (схований у мові)" зміст тексту, розповіді екскурсовода. Підтекст знаходить вираження в почуттях екскурсовода, емоційній насиченості його розповіді, у жестах і міміці, в тональності мови. Суть підтексту - відношення екскурсовода до предмета розмови, оцінка певного факту або якоїсь деталі у матеріалі що викладається.

7. Монологічний характер розповіді.

Добре підготовлена й проведена екскурсія дозволяє екскурсанту побачити уявним поглядом щось більше, ніж те, що перед ним перебуває в цей момент як об'єкт або групи об'єктів спостереження.

Розповідь стосовно показу звучить у різний час:

1. До показу, коли розповідь випереджає спостереження об'єкта екскурсантами.

2. У ході показу.

3. Після показу.

Із трьох наведених варіантів взаємодія розповіді й показу має місце тільки в другому - слово безпосередньо взаємодіє з об'єктом і з найбільшою повнотою розкриває тему. У першому варіанті слово випереджає показ, у третьому - містить показ.