18.Будову двостійкового електромеханічного підйомника

Розглянемо пристрій 2-стійкового підлогового підйомника (рис. 1). Він складається з двох коробчатих стійок і поперечини 2. У кожній стійці розміщений гвинт 3, по якому переміщається вантажопідйомна балка 4 із розсувними підхватами 5. Ходові гвинти приводяться в обертання від електродвигуна 6 через редуктор 7, встановлений на одній зі стійок. Обертання на інший гвинт передається за допомогою ланцюгової передачі 8, змонтованої всередині поперечки 2.

Підйомник кріпиться до підлоги анкерними болтами 9. Завзяті ролики 10 звільняють гвинт від згинаючих зусиль.

Рисунок 1 - Гвинтовий електромеханічний підйомник.

Особливості двостійкового підйомного обладнання:

• Немає основи

• Асиметрична конструкція лап і опорної площадки - для вільного доступу до дверей автомобіля

• Телескопічні підйомні лапи з регульованими проставки

 - Підйомне обладнання обладнане електромеханічною системою розблокування кареток. - Оснащений обмежувачем висоти підйому, що виключає контакт даху автомобіля з верхньою поперечиною. - Тросові синхронізація кареток підйомного обладнання не несе силового навантаження, але забезпечує плавність ходу і виключає перекіс при підйомі.

22. Навести схему перекидача легкових автомобілів , методика визначення основних параметрів.

1 – натяжні пристрої. 2 – фланець електродвигун; 3 – черв’ячний редуктор; 4 – пульт управління;

5 – стійка; 6 – захвати; 7 - каретка; 8 – пересувна площина; 9 – рама; 10 – виїзні трапи.

Розрах основних параметрів:

23. Проаналізувати будову чотирьох стійкового електромеханічного підйомника.

1 – виїзні трапи; 2 – опорні площадки для коліс; 3 – корпус стійки; 4 – привідні черв’яки; 5 – черв’ячні колеса; 6 – вантажні вали; 7 – кутові редуктори; 8 – повздовжні трансмісійні вали; 9 – поперечний трансмісійний вал; 10 – муфта.

Технічні хар-ки:

Вантажопідйомність - Q = 1-20 т.

Швидкість підйому – V = 1-2м/хв.

Висота підйому – Н = 2,2 м.

Потужність силового двигуна – Nел = 4 кВт.

Поперечні та повздовжні трансмісійні вали забезпечують синхронізацію підйому і перерозподіл навантаження на електричний двигун в залежності від маси авто.

24. Проаналізувати будову обладнання для очистки стічних вод гравітаційним методом.

Після миття одного автомобіля в воду в середньому попадає 3…5 г масла і бензину та 10…15 кг бруду.

Щоб не забруднювати каналізаційні системи та річки і попередити попадання нафтопродуктів у відкриті водоймища, відділення миття обладнують відстійниками і маслобензоуловлювачами. Принцип дії відстійника і маслобензоуловлювача ґрунтується на різниці в густині води, бруду, масла і бензину (бруд осідає, а масло і бензин спливає).

Принципіальна схема очищення води показана на рис.4.4: а – відстійник, б – маслобензоуловлювач.

Після миття автомобіля відпрацьована (грязна) вода поступає по трубі 1 в ємність 2. Завислі (замулені) тверді частинки, попадаючи у відстійник, втрачають свою швидкість і осідають на дно. Чиста вода через водозлив 3 стікає по трубі 4 в маслобензоуловлювач під ковпак 5, заповнюючи уловлювач до рівня верхньої кромки водозливу 9, переливаючись через яку

Схема очищення води Рис.4.4.

вода тече по трубі 8 в каналізаційну сітку. Масло і бензин внаслідок малої густини (в середньому 0,85) накопичується у верхній частині ковпака, розміщуючись на рівні, який вище рівня води в уловлювачі. Накопичена в горловині ковпака суміш масла і бензину стікає по трубі 6 в ємкість 7, яку періодично опорожняють.

По мірі накопичення у відстійнику осадків, його періодично чистять насосами діафрагмового типу, скребковими транспортерами, грейферами і ін.

Можуть використовуватися засоби хімічної очистки води.

В еликі витрати води при механізованому митті автомобілів не завжди можна забезпечити. Це обумовлює необхідність повторного використання води.