Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія 36.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
319 Кб
Скачать
☆
  1. Навести класифікацію та проаналізувати ресурси для банківського кредитування.

Кредитні ресурси — кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. Банки не в змозі стабільно розвивати кредитні операції в умовах об­меженості ресурсної бази.

Кредитні ресурси банку поділяються на власні та залучені. Власні ресурси — це кошти статутного, резервного, страхо­вого та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Го­ловне ж місце в складі кредитних ресурсів банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на по­точних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; за­лишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залу­чають з міжбанківського ринку ; кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надій них джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади.

Важливим чинником зміцнення ресурсної бази кредитуван­ня є оптимізація джерел формування кредитних ресурсів. Банк повинен сформувати найефективнішу комбінацію джерел коштів для створення своєї ресурсної бази. Переважна більшість кредитних ресурсів комерційних банків утворюється шляхом залучення коштів. Така структура джерел утворення кредитних ресурсів відповідає умовам ринкових відносин. Найдешевшим джерелом залучення коштів до комерційних банків є залишки коштів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів.

Зрозуміло, що не всі власні та залучені кошти можуть бути використані банком для здійснення кредитних операцій. Комерційний банк повинен завжди мати в наявності необхідні грошові кошти для виконання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення своєчасного повернення (надання) коштів своїм клієнтам. Вкладники мають бути впевнені в надійності банку. Тому в банку створюється обов'язковий резерв лік­відності, що має гарантувати повернення коштів вкладникам.

Комерційні банки в усіх країнах забезпечують вкладни­кам резервний запас на випадок можливих втрат; передба­чаються також різноманітні форми прямого і непрямого стра­хування.

Для комерційних банків гострим є питання оптимізації структури кредитних ресурсів і вкладень за сумами і за тер­мінами. НБУ рекомендує при аналізі балансового звіту ко­мерційного банку використовувати коефіцієнт співвідношен­ня позик і депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Більш високий рівень цього співвідношення відображає біль­ший елемент ризику: можуть мати місце менша ліквідність, негативні економічні умови внаслідок відпливу депозитів. Навпаки низький рівень цього коефіцієнта відображає недо­статні можливості кредитування або небажання банку брати на себе ризик при наданні позик.

Значна частина кредитних ресурсів комерційних банків залучається на основі депозитних операцій. Депозитом (вкла­дом) вважаються тимчасово залучені грошові кошти фізич­них та юридичних осіб або цінні папери, надані банкові на чітко визначений строк і за відповідну плату (під відсоток). Депозит — це кошти, що надаються фізичними чи юридич­ними особами в управління банку (фінансовій організації).

Важливим джерелом кредитних ресурсів є кредити, отри­мані від інших банків на міжбанківському кредитному рин­ку. Міжбанківське кредитування здійснюється в межах ко­респондентських відносин банків і має, в основному, корот­костроковий характер.

Операції з розміщення банком коштів на депозит в інших банках вважаються активними депозитними операціями. Пасивні депозитні операції — це операції із залучення бан­ком коштів на депозит. До залучених банківських коштів відносять також гроші, депоновані з метою забезпечення гарантії платежів при роз­рахунках акредитивами і чеками.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]