8.. В чому полягає внесок античної філософії у розвиток філософського знання.

Внесок античної філософії у розвиток філософського знання полягає у тому, що протягом VІ-І століть до н.е. в Греції через бурхливий розквіт культури й філософії було створене нове «неміфологічне» мислення, нова картина світу, тобто вібувається формування космоцентризму, головним елементом якого було вчення про космос. За багатьма вченими Космос охоплює Землю, людину, небесні світила. Він замкнутий, має сферичну форму й у ньому відбувається постійний круговорот - все виникає, тече й змінюється. Постає одна дуже важлива пролема: Із чого виникає, до чого вертається - ніхто не знає. Одні грецькі філософи (натурфілософи)вважали, що основою речей є почуттєво сприймані елементи кисень, вогонь, вода, земля й певна речовина - апейрон; інші (піфагорійці) бачили її в математичних атомах; треті (елеати) убачали основу миру в єдиному, незримому бутті; четверті вважали такою основою (Демокрит) неподільні атоми; п'яті (школа Платона) - земна куля лише тінь, результат втілення царства чистої думки. Отже кожен з них має дуже важливу роль. Насамперед, потрібно сказати про те, що для ранніх натурфілософів характерна особливого роду стихійна діалектика мислення. Тобто, вони розглядали космос як ціле, яке безупинно змінювалося, у якому незмінна першооснова з'являлася в різних формах. Особливо яскраво була представлена діалектика в Геракліта, відповідно до якого все суще треба мислити як рухливу єдність і боротьбу протилежностей. Згідно Парменіду, буття - це все те,що існує ( що є реальністю). Давньогрецький мислитель Фалес із Мілета висловив ідею, що все відбувається з води й у воду ж звертається. Цей природний початок виявляється єдиною основою всіх речей, носієм всіх змін і перетворень. А спадкоємець Фалеса Анаксимандр убачав першооснову не в якійсь або конкретній речовині, а в першоречовині - апейроні. Інший давньогрецький філософ Анаксимен думав, що першоосновою всього є повітря. Зокрема, атомістична теорія висвітлювала або пояснювала явища природи природними причинами й тим самим звільняла людей від міфологічного страху перед таємничими, надприродними силами. Демокрит учив, що світ не створений богами, а існує вічно, що в ньому все рухається й перетворюється з одного стану в інше завдяки з'єднанню й роз'єднанню атомів. Але, водночас, відбувалося протистояння матеріалістичному світогляду і в результаті формувався філософський ідеалізм. Родоначальником послідовної філософської системи об'єктивного ідеалізму був Платон. За Платоном - лише мир ідей являє собою щире буття, а конкретні речі - це щось середнє між буттям і небуттям, вони тільки тіні ідей.

Також однією з вершин філософської думки Древньої Греції твори Аристотеля. Він виходив з визнання об'єктивного існування матерії і вважав її вічною. Критикував Пермініда за відкидання небуття. Із небуття народжується буття. Матерія не може виникнути з нічого, говорив він, не може також збільшитися або зменшитися у своїй кількості.

9. В чому полягає внесок філософії Середньовіччя в духовний розвиток суспільства?

Релігійність!На відміну від грецької філософії, яка була пов’язана з язичницьким багатобожжям (політеїзмом), філософська думка середніх віків ґрунтується на вірі в єдиного бога (монотеїзм). Головною рисою середньовічної філософії є повне відкидання людських цінностей. Співвідношення віри і розуму – головне питання середньовічної філософії. В 13ст. Тома Авквінський проголосив теорію двоїстої істини, і таким чином загасив вогнище інквізицій.. Істина віри і істина розуму, які доповнюють одна одну. Написав 28 томів «Сума теологій».Людина – раб Божий.