23. Альтернативні підходи стратегічних шкіл до формування стратегії підприємства.

1. Школа проектування

Первинна точка зору розглядає формування стратегії у вигляді досягнення непорушної гармонії між внутрішніми сильними та слабкими сторонами і зовнішніми загрозами та можливостями. Керівник вищого рівня розробляє чіткі та прості стратегії в обдуманому процесі мислення — що є одночасно і не формально аналітичними, ні неформально інтуїтивними, таким чином кожний може впроваджувати стратегію. Ця точка зору на стратегічний процес була основною, принаймні, у 70-ті роки, і, хоча цим хтось може не погодитись, є актуальною й сьогодні, якщо брати до уваги її непрямий вплив на навчання та практику.

2. Школа планування

Школа планування розвинулась паралельно із школою проектування. Але за загальною кількістю публікацій школа планування переважала до середини 70-х років і, хоча вона діяла нерішуче у 80-х роках, вона все ще залишається важливою сьогодні. Школа планування повторює майже всі припущення школи проектування, крім одного і дуже важливого: того, що стратегічний процес є не лише інтелектуальним, але і формальним, таким який можна розкласти на окремі кроки, виписані у контрольному переліку і підтримані технікою (особливо це стосується запланованих бюджетів, програм і оперативних планів). Це означає, що штатні плановики фактично заміняють вище керівництво у цьому процесі.

3. Школа позиціонування

Третьою школою, яка надає готові поради, є так звана школа позиціонування, що домінувала у формуванні стратегії у 80-ті. Особливо сприяв її розвиткові професор Гарвардського університету Майкл Портер у 1980 р., вслід за більш ранніми роботами по стратегічному позиціонуванню у науковій літературі та консультативній практиці (Бостонської консультативної групи та проекту PMS), яким, у свою чергу передували численні роботи по воєнній стратегії, починаючи з 400 р. до н.е. і роботи Sundzu "Мистецтво війни". У цій теорії стратегія зменшує природну позицію, вибрану шляхом формального аналізу ситуації у промисловості. Таким чином, плановики стають аналітиками. Це стало особливо прибутковим як для консультантів, так і для науковців, які могли заглибитись у реальні дані і рекламувати свої "наукові істини" компаніям і журналістам. Ця література розрослась у всіх напрямках і включила в себе стратегічні групи, ланцюги цінностей, теорії ігор та інші ідеї — але завжди з цим аналітичним ухилом.

4. Школа підприємництва

У той самий час на інших фронтах, здебільшого майже непомітно, виникли зовсім нові підходи до формування стратегії. Подібно до школи проектування, школа підприємництва зосередила процес у руках вищого керівництва, але на відміну від школи проектування і в супереч школі планування, вона основує цей процес на загадці інтуїції. Це зсунуло процес розробки стратегії від педантичного проектування, планів чи посад до невловимих бачень чи перспектив. Ця ідея була застосована до окремих починань, підприємств, що працюють у визначеній ніші, приватних компаній та ситуацій, пов'язаних з циклами — хоча була висунута думка про те, що кожній організації потрібна прозірливість передбачливого лідера.