- •16. Стратегії управління персоналом.
- •17. Стратегії підприємства на іноземних ринках.
- •18. Основні етапи стратегічного управління: стратегічне планування, стратегічний аналіз; стратегічний вибір; реалізація стратегії.
- •20. Значення місії для підприємства з орієнтацією на стратегічний розвиток.
- •21. Класифікація стратегічних цілей. Побудова дерева стратегічних цілей.
- •22. Визначення факторів, що впливають на вибір стратегічних цілей.
- •3. Школа позиціонування
- •4. Школа підприємництва
- •23. Альтернативні підходи стратегічних шкіл до формування стратегії підприємства.
- •1. Школа проектування
- •2. Школа планування
- •5. Пізнавальна школа
- •6. Школа навчання
- •7. Школа влади
- •8. Культурна школа
- •9. Школа оточуючого середовища
- •10. Структурна школа
- •24. Сутність та принципи планування стратегій. Структура стратегічного плану та моделі стратегічного планування.
- •25. Принципи стратегічного планування. Значення стратегічного планування діяльності підприємства в умовах нестабільності зовнішнього оточення.
- •26. Процес стратегічного планування. Характеристика етапу ціле утворення.
- •27. Вибір місії та правила її формування. Значення місії для підприємства з орієнтацією на стратегічний розвиток.
- •28. Девіз та кредо підприємства.
- •29. Класифікація стратегічних цілей. Фактори, які впливають на вибір стратегічних цілей підприємства. Сфери встановлення стратегічних цілей підприємства.
- •30. Сутність та об’єкти стратегічного аналізу в процесі прийняття стратегічних рішень.
23. Альтернативні підходи стратегічних шкіл до формування стратегії підприємства.
1. Школа проектування
Первинна точка зору розглядає формування стратегії у вигляді досягнення непорушної гармонії між внутрішніми сильними та слабкими сторонами і зовнішніми загрозами та можливостями. Керівник вищого рівня розробляє чіткі та прості стратегії в обдуманому процесі мислення — що є одночасно і не формально аналітичними, ні неформально інтуїтивними, таким чином кожний може впроваджувати стратегію. Ця точка зору на стратегічний процес була основною, принаймні, у 70-ті роки, і, хоча цим хтось може не погодитись, є актуальною й сьогодні, якщо брати до уваги її непрямий вплив на навчання та практику.
2. Школа планування
Школа планування розвинулась паралельно із школою проектування. Але за загальною кількістю публікацій школа планування переважала до середини 70-х років і, хоча вона діяла нерішуче у 80-х роках, вона все ще залишається важливою сьогодні. Школа планування повторює майже всі припущення школи проектування, крім одного і дуже важливого: того, що стратегічний процес є не лише інтелектуальним, але і формальним, таким який можна розкласти на окремі кроки, виписані у контрольному переліку і підтримані технікою (особливо це стосується запланованих бюджетів, програм і оперативних планів). Це означає, що штатні плановики фактично заміняють вище керівництво у цьому процесі.
3. Школа позиціонування
Третьою школою, яка надає готові поради, є так звана школа позиціонування, що домінувала у формуванні стратегії у 80-ті. Особливо сприяв її розвиткові професор Гарвардського університету Майкл Портер у 1980 р., вслід за більш ранніми роботами по стратегічному позиціонуванню у науковій літературі та консультативній практиці (Бостонської консультативної групи та проекту PMS), яким, у свою чергу передували численні роботи по воєнній стратегії, починаючи з 400 р. до н.е. і роботи Sundzu "Мистецтво війни". У цій теорії стратегія зменшує природну позицію, вибрану шляхом формального аналізу ситуації у промисловості. Таким чином, плановики стають аналітиками. Це стало особливо прибутковим як для консультантів, так і для науковців, які могли заглибитись у реальні дані і рекламувати свої "наукові істини" компаніям і журналістам. Ця література розрослась у всіх напрямках і включила в себе стратегічні групи, ланцюги цінностей, теорії ігор та інші ідеї — але завжди з цим аналітичним ухилом.
4. Школа підприємництва
У той самий час на інших фронтах, здебільшого майже непомітно, виникли зовсім нові підходи до формування стратегії. Подібно до школи проектування, школа підприємництва зосередила процес у руках вищого керівництва, але на відміну від школи проектування і в супереч школі планування, вона основує цей процес на загадці інтуїції. Це зсунуло процес розробки стратегії від педантичного проектування, планів чи посад до невловимих бачень чи перспектив. Ця ідея була застосована до окремих починань, підприємств, що працюють у визначеній ніші, приватних компаній та ситуацій, пов'язаних з циклами — хоча була висунута думка про те, що кожній організації потрібна прозірливість передбачливого лідера.
