Граната.

Граната – каліберна, кумулятивної дії. Вона має бронепробивність.

Граната складається з головної частини і реактивного двигуна.

Загальний вигляд гранати: а – до пострілу; б – під час польоту;

1 – головна частина; 2 – реактивний двигун; 3 – стопор; 4 – пір’їна з пазом;

5 – трубка (газовідвід).

Г

18

оловна частина слугує для враження цілі. Вона складається з корпусу, обтічника, струмопровідного конусу з обгорткою та ізоляційної втулки, кільця, піджимного кільця, прокладки, ізолятора, воронки з провідником, екрана з втулкою і розривного заряду.

В обтічник вгвинчується головна частина вибухівника ВП-1 з гумовим ущільнювачем, а в донне вічко вставляється донна частина вибухівника ВП-18, яка підтискується упорним кільцем.

Будова ручної осколкової гранати рго.

Ручна граната оборонна РГО призначена для уражен­ня живої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу. Корпус складається з двох час­тин — верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд за­повнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.

1 — нижня внутрішня напівсфера; 2 — нижня зовнішня напівсфера; 3 — вибухова суміш; 4 — верхня зовнішня напівсфера; 5 — стакан; 6 — пробка; 7 — манжета; 8 — верхня внутрішня напівсфера.

Будова ручної осколкової гранати ргн.

Р

7

учна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запа­лу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для йо­го розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

1 — нижня напівсфера; 2 — верхня напівсфера; 3 — стакан; 4 — пробка; 5 — манжета; 6 — вибухова суміш.

Будова ударно-дистанційного запалу.

1 — калсуль-детонатор 7К1; 2 — стакан; 3, 10, 22, 26 — втулка; 4, 25 — капсуль-запалювач КВ-Н-1; 5 — двигун (движок); 6, 9, 17 — пружина; 7 — ковпачок пружини; 8, 15 — жало; 11 — гільза; 12 — корпус; 13 — вантаж; 14 — важіль; 16 — ударник; 18 — кільце; 19 — планка; 20 — капсуль-детонатор Б-37; 21 — стопори; 23 — піротехнічна суміш; 24 — заглушка; 27 — піротехнічна уповільнювальна суміш

П

8

ри звільненні важеля (14) під дією пружини (17) удар­ник вдаряє жалом (15) в капсуль-запалювач КВ-Н-1 (25), який викликає запалювання піротехнічних сумішей (23) і піротехнічної уповільнювальної суміші (27). Піротех­нічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під дією пружин переміщаються в бік заглушки (24), вивільняючи движок (5). Движок пересувається пружиною і подає кап­суль-запалювач КВ-Н-1 (4) під жало інерційного пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з перепоною) ван­таж (13) долає опір пружини (19), і жало (8) викликає спра­цювання капсуля-запалювача КВ-Н-1 (4), при цьому спра­цьовує капсуль-детонатор Б-37 ( 20) і відбувається вибух.

У випадку неспрацювання по перепоні після вигоряння піротехнічних уповільнювальних сумішей (27) через 3,2-4,2 с спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-детонатор 7К1 (1).