Поняття про роботу рпг-18.

При стрільбі реактивною протитанковою гранатою РПГ-18 віддача відсутня. Безвідкатність при пострілі забезпечується витоком порохових газів назад через ствол пускового пристрою. У задній частині пускового пристрою розміщено запал, закритий затворною пластиною з гумовим ущільнювачем. При пострілі полум’я від запалу передається по трубі (газовідводу) до запальника реактивного двигуна гранати.

Граната вистріляється за допомогою реактивного двигуна, пороховий заряд якого повністю згорає за час руху гранати у стволі пускового пристрою.

При зустрічі головної частини з ціллю (перешкодою) утворюється кумулятивний струмінь, який пробиває броню (перешкоду), вражає живу силу, руйнує озброєння і обладнання, а також запалює паливо.

Пусковий пристрій має зовнішню і внутрішню труби, котрі становлять ствол, який слугує для спрямування польоту гранати. На зовнішній трубі розташовані прицільний пристрій і пусковий механізм. Внутрішня труба має ударний механізм і механізм блокування. Зовнішня труба виготовлена з алюмінієвого сплаву.

Ударно-спусковий механізм складається зі спускового і ударного механізмів.

Прицільний пристрій слугує для наведення пускового пристрою на ціль. Він складається з підпружинених мушки і діоптра, розміщених на зовнішній трубі.

М

17

ушка кріпиться на основі зовнішньої труби за допомогою вісі, на яку надягається пружина. Мушка має оправу, в пази якої вставляється власне мушка, виготовлена з прозорого скла, з нанесеними прицільними маркерами і цифрами 5, 10, 15, 20, які відповідають відстаням стрільби в 50, 100, 150, 200 метрів.

На рівні верхівки прицільної марки 15 (прицілу 15) з обох боків нанесені горизонтальні риски, які можуть використовуватися для визначення дальності до танку.

Ударно-спусковий механізм в зведеному положенні та механізм блокування: 1 – спусковий важіль шептала; 2 – запобіжник; 3 – упор запобіжника; 4 – спиця; 5 – вісь шептала; 6 – переднє плече шептала; 7 – разособлювач; 8 – заднє плече шептала; 9 – обмежувач; 10 – переднє гніздо корпусу; 11 – заднє гніздо корпусу; 12 – затворна пластина; 13 – бойова пружина; 14 – заглушка; 15 – втулка; 16 – бойок; 17 – вісь; 18 – важіль; 19 – пружина; 20 – стопор; 21 – фіксатор труб.

6. Призначення, устрій реактивної протитанкової гранати

РПГ-18.

Реактивна протитанкова граната РПГ-18 призначена для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками та іншими броньованими засобами противника. Окрім того, вона може бути використана для знищення живої сили противника, що перебуває в легких укриттях, а також спорудах міського типу.

Реактивна протитанкова граната РПГ-18 є індивідуальною зброєю.

Складається: а) пусковий пристрій одноразового користування у вигляді гладкоствольної труби телескопічного типу; б) граната розміщена в пусковому пристрої.

Пусковий пристрій служить для спрямування польоту гранати. Він складається із зовнішньої і внутрішньої труб.

Реактивна протитанкова граната РПГ-18 у похідному положенні:

а – загальний вигляд; б – в перетині.

Основні тактико-технічні дані РПГ-18.

Калібр – 64 мм.

Довжина в похідному положенні – 705 мм.

Довжина в бойовому положенні – 1050 мм.

Вага – 2,6 кг.

П

16

очаткова швидкість польоту гранати – 114 м/сек.

Дальність прямого пострілу по цілі заввишки 2,5 м – 135 м.

Прицільна дальність стрільби – 200 м.

Час переведення пускового пристрою з похідного положення в бойове – 8 – 10 сек.

3. Призначення та устрій ручної протитанкової кумулятивної

гранати РКГ – 3.

Ручна кумулятивна граната спрямованої дії призначена для бо­ротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками, бронетранспортерами і бронеавтомобілями противника, а також для руйнування довгочасних та польових оборонних споруд. При влученні в ціль граната миттєво вибухає, утворений потік газів високої щільності і температури, пробиває броню тан­ків та інші міцні перешкоди.

Будова гранати.

Ручна протитанкова кумулятивна граната РКГ-3 складається з корпусу, рукоятки, розривного заряду і запалу.

Корпус гранати циліндричний і служе для вміщення розривного заряду і запалу. Корпус має: знизу - дно; усередині - кумулятивну воринку; зверху - нагвинчувану кришку з трубкою для запалу.

Рукоятка: а – загальний вигляд; б – в перетині.

1

9

– рухома муфта; 2 – запобіжна чека; 3 – корпус; 4 - відкидний ковпак з планкою; 5 – відкидна планка; 6 – кільце; 7 – прокладка; 8 – пружина рухомої муфти; 9 – трубка з фланцем; 10 – контрзапобіжна пружина; 11 – мала кулька; 12 – бойова пружина; 13 – пружинний кінець відкидної планки; 14 – велика кулька; 15 – корпус ударного механізму; 16 – пружина стабілізатора; 17 – кільце; 18 – втулка; 19 – дротяне перо; 20 - стабілізатор; 21 – рухома трубка; 22 - центральна трубка; 23 – стрижень; 24 – відігнутий кінець відкидної планки; 25 – манжета; 26 – ковпачок; 27 – пружина ковпачка; 28 – пружина стрижня; 29 – кулька; 30 – ніпель; 31 – інерційне грузило; 32 – кулька; 33 – корпус ударника; 34 – ударник.

Р

10

укоятка служить для зручності кидання гранати і приведення до дії ударного механізму. Вона складається з корпусу, рухомої муфти з пружиною, відкидної планки, відкидного ковпака з планкою, запобіжної чеки з кільцем. У рукоятці розміщуються ударний механізм, стабілізатор і за­побіжний пристрій.

Корпус рукоятки герметизований: попереду він закритий пергаментним колом, а позаду між рухомою муфтою і ковпаком є фетрові прокладки.

Ударний механізм призначений для запалення капсуля-детонатора запалу. Він складається з корпусу, трубки з фланцем, корпусу ударника, ударника, бойової та контрзапобіжної пружин, запобіжних кульок та інерційного грузила.

Ударний механізм: а – в перетині; б – в розібраному вигляді.

1 - інерційне грузило; 2 - корпус ударника; 3 - корпус; 4 - трубка з фланцем; 5 - контрзапобіжна пружина; 6 - бойова пружина; 7 - ударник.

Стабілізатор слугує для надання гранаті спрямованого польоту дном корпусу вперед. Він складається з тканинного конусу, чотирьох дротяних пір’їн, втулки, кільця і пружини.

Запобіжний пристрій включає чотири запобіжники, що забезпечують безпеку при поводженні з гранатою і при її польоті.

Розривний заряд призначений для пробиття броні (бетону) і руйнування міцних перешкод. Для утворення при вибуху вузького струменя газів високої щільності (кілька тисяч атмостфер) і спрямування її на броню, заряд у передній частині має воронкоподібну кумулятивну ямку.

При метанні гранати лежачи треба прийняти поло­ження для стрільби лежачи, покласти зброю ва землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно про­вести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби.

Д ля метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; ки­нути гранату в ціль, після чого сховатись у траншеї (окопі).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбра­зури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по тра­єкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця сво­го польоту граната втрачає швидкість і поступово відхи­ляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з поло­ження лежачи.

Для ураження живої сили противника в окопі (тран­шеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту при­близно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік.

П

15

ри метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розрив­ний заряд гранати. Корпус гранати розривається, осколки розлітаються у різні боки.

П ри метанні гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку, висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повер­таючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад; швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим рив­ком кисті. Вагу тіла в момент кидка перенес­ти на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад.

П ри метанні гранати з коліна треба прийняти по­ложення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю — лівою; висмикнути запобіжну че­ку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги.

П

14

ри метанні гранати в русі (кроком або бігом) тре­ба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю — лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз; на другому кроці (правою ногою) рука про­довжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням кор­пуса праворуч; на третьому кроці, виставив­ши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши пра­ву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах ру­кою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і ру­ки, кинути гранату, проносячи над плечем.

Запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається з гільзи і втулки. У втулці вміщено капсуль-детонатор, а в гільзі – додатковий детонатор.

Запал (в перетині): 1-гільза; 2-втулка; 3-капсюль-детонатор; 4-додатковий детонатор.