Тести контролю знань з

радіаційної гігієни

З основами екології

Варіант № 1

1. Період напіврозпаду (Т1/2) – це:

1. Час, за який розпадається половина ядер радіоактивного елемента.

2. Час, за який радіоактивне ядро втрачає половину характеристик.

3. Половина часу, за який радіоактивність падає до нуля.

4. Половина часу життя ядра.

5. Час протягом якого активність зникає.

2. Поглинена доза виміряється:

1. В Греях і радах.

2. В рентгенах.

3. В бекерелях.

4. В зівертях і берах.

5. В Кюрі.

3. Найменшу проникаючу властивість має:

1. Альфа-випромінювання.

2. Бета-випромінювання.

3. Гама-випромінюваня.

4. Протони.

5. Електрони.

4. Будсировина та будматеріали в залежності від природних радіонуклідів бувають:

1. 3 класів.

2. 5 класів.

3. 2 класів.

4. 10 класів.

5. 1 класу.

Варіант 2

1. Найбільшу радіочутливість організм людини проявляє:

1. В період статевого дозрівання а також в період старіння.

2. В період внутрішньоутробного розвитку.

3. В період від 18 до 30 років.

4. В період від 30 до 40 років.

5. В дитячому віці.

2. Висота рентгенкабінетів повинна бути не менше:

1. 3 метрів.

2. 6 метрів.

3. 2 метрів.

4. 7 метрів.

5. 5 метрів.

3. Фотографічний метод визначення радіоактивності ґрунтується на:

1. Здатності випромінювання викликати фотоліз срібла.

2. Математичних розрахунках.

3. Накопиченні енергії ІВ люмінісцентними детекторами.

4. Вимірюванні кількості тепла, що виділяється в детекторі при поглинанні енергії іонізуючого випромінювання і є пропорційним енергії.

5. На оцінці реакції, що виникає в тканинах при опроміненні їх певною дозою іонізуючого випромінювання.

4. Геморагічний синдром, який виникає при радіаційному ураженні характеризується:

1. Симптомом кровоточивості.

2. Кишковими порушеннями.

3. Агранулоцитозом та тромбоцитопенією.

4. Зниженням опірності організму до інфекції.

5. Виникненням канцерогенного та мутагенного ефекту.

Варіант № 3

1. Церебральний синдром, який виникає при радіаційному ураженні характеризується:

1. Порушенням структури та функцій біологічних мембран нервових клітин (нейронів).

2. Зниженням опірності організму до інфекції.

3. Кишковими порушеннями.

4. Агранулоцитозом та тромбоцитопенією.

5. Симптомом кровоточивості.

2. Ширина полотна дверей в маніпуляційну рентгенкабінетів повинна бути:

1. 1,2 метри

2. 3 метри.

3. 2 метри.

4. 1 метр.

5. 4 метри.

3. Об’ємна активність радіонукліда –це:

1. Відношення активності радіонукліда в зразку до його об’єму.

2. Відношення активності радіонукліда в зразку до маси зразка.

3. Загальний ризик захворіти чи вмерти від дії іонізуючого випромінювання.

4. Відношення активності радіонукліда, який утримується на поверхні зразка до площі S поверхні цього зразка.

5. Енергія опромінення поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

4. Сцинтиляційний метод виміру радіоактивності та дози іонізуючого випромінювання ґрунтується на:

1. Реєстрації спалахів світла, які виникають у сцинтиляторі під дією іонізуючого випромінювання.

2. Здатності випромінювань викликати фотоліз срібла.

3. На оцінці реакції, що виникає в тканинах при опроміненні їх певною дозою іонізуючого випромінювання.

4. Математичних розрахунках.

5. Накопичення енергії іонізуючого випромінювання люмінесцентним детектором.

77