Лекція №4

1. Ландшафтне проектування на непридатних територіях.

2. Парк в Версалі і Тростянці.

3. Створення штучних ландшафтів.

Природні ландшафти поступово зникають, так як йде порушення екологічного зв’язку. Такі території називають "непридатними", або "порушеними". Часто цей термін вживається як "повне перетворення ландшафту".

Ландшафтне проектування має давні історичні традиції. Приблизно 1/3 пам’ятників ландшафтної архітектури - на основі перетворення лавдшафту. До них слід віднести такий визначний пам’ятник, як парк Версалю - геніальне створіння садовода-архітектора Андре Ленотра /161З-1700/ - не бувалий приклад перетворення природи. На місці парку були поля і безкрайні болота.

Ленотр перетворив неприглядну територію в витвір паркового мистецтва. Не значне пониження території було використане для створенню осьової перспективи, яка підкреслена двома водними партерами, що зігра­ли технічну роль - для осушення болота. Масштаби парку: 1700 га з лісами, малий парк - 100 га, довжина осьового каналу 1,5 км., поперечного - 1 км, довжина зеленого килима - 300 м, довжина палацу - 400 м. При цих масштабах Ленотр досяг логічної побудови величезного ансамблю в цілому і по окремим його частинам.

Суворість композиції і простота вирішення основних просторів в купі з іншими формами вирішення малих просторів внутрішніх перспекти створюють і зараз неповторну красу парку Версаль /мал.5/. Він наглядно демонструє відношення до природи архітекторів ХVІІ ст., коли мистецтво переважає над природою і людина сміливо його змінює, підпорядковує класичним формам, змушуючи її виконувати конкретний зміст.

Повне перетворення ландшафтів зустрічається і в XIX ст. Прикла­дом може бути створення парку в безлісовій місцевості дендропарку Тростянець в Чернігівській області. Тростянець - вдалий досвід облісіння чорноземного степу, приклад прекрасного перетворення природи. Він заслужено вважається одним з найкращих пейзажних парків країн СНД.

Освоєння території почалось в 1834 р. Основою для створення парку була вибрана балка з маленькими струмками, де була побудована система запруд площею 10 га. Завдяки штучній підсипкі рівний рельєф набув мальовничого вигляду з висотою окремих гірок до 30 м. Насадження велось крупними масивами з однорідним складом рослинності, а галявини обрамлялись декоративними породами. По колу парка висаджені діброви. Загальна площа парку 136,8 га, з яких 10,47 га - вода, 101,06 га - дерева і чагарники, 25,3 га - газони.

Композиції насаджень прекрасно продумані. Різноманітні по кон­туру і оформленню галявини, водні поверхні, лісові масиви зв’язані єдиним змістом. Їх пейзажі поступово розкриваються завдяки логічно прокладеним дорогам. Багатий асортимент /більш 600 видів/ парку не втомлює відпочиваючих. Кожна ділянка насаджень має свій неповторний вигляд. В парку немає для краси архітектурних елементів - навіть скульп­тур, але це, навпаки, робить парк Тростянець ще більш природним /мал.6/.

Створенням штучного ландшафту на сьогодняшній день володіють Нідерланди, які на протязі століть потерпали від нестачі земель під забудову, потреби сільського господарства і відпочинку. В Нідерландах сформована методіка, розроблена механіка створення штучного рельєфу /намив/. Цінність голандського методу містить в собі чітку організа­цію робіт. Вони ведуться довго, так як потребують закріплення їх ре­зультатів. Прикладом створення штучного ландшафту є лісопарк в Амстер­дамі /895 га/. Завдання було таке: найбільш економним шляхом створити на відвойованих у води землях масив лісу. Початок будівництва - 1934р. Прокладені дороги, створено канал довжиною 2 км., озера, притоки - для осушення території. Укладено 300 км дренажних труб. Вийнята земля пішла для гори - лижні місця. Зроблені три дороги на різних відмітках на схилі: для людей, велосипедів, автомашин. Мікрорельєф використовується як відкритий театр на 15 тис.слухачів. Центр парку - галявина діаметром 300 м. Споруд мало, лише зелений театр, кафе, ресторан, перголи і мости. Основний відпочинок - велосипед, пішоходні прогулянки, зайняття спортом.

Простота і економічність - основа будівництва парку. Проектуючи штучні ландшафти, необхідно бачити їх перспективу, прогнозувати стадії розвитку, розуміти динаміку процесів в будь-якому ландшафті.