Лекція №9

1. Особливості малого саду.

2. Японське садово-паркове мистецтво.

3. Композиційні напрямки формування малих садів.

Проектування малого саду залежить від особливих законів. Його невелика площа зобов’язує архітектора особливо продумати функціональне використання території, раціональний рух, прикриття меж та ін. Особливе значення в малому саду набувають деталі: декоративні стінки, перголи, павільони, які з’єднуються з садом через лоджії, внутрішні двори, великі отвори вікон; малюнок покрить доріжок; доріжки серед газонів, фонтани, струмки, км’яні улаштування, грунтові висадки квітів серед каменів, тріл’яжі, оповиті зеленню, вази - все це дає можливість створити "зелені кімнати". Устрій садово-паркового мистецтва дає багато прикладів малих садів, які були одним з основних об’єктів проектування садових компо­зицій. Один з тих, що зберігся - малий сад - двори палацу Альгамбри в Гре­наді. Це коштовна спадщина арабської культури в Іспанії /ХІП-ХІV ст./, коли араби занесли в Іспанію свої принципи планування. Територія палацу має окремі дворики "патіо", які розкриваються в ході руху відвідувача. В кожен дворик попадаєш крізь маленький отвір, двори невеликих розмірів (100-150 м) прикрашені водоймищами і густими висадками дерев та кущів. Одноманітність порід дерев в кожному саду забезпечує спокій загальної композиції. Дорогоцінна вода по краплям тече у водоймище, з одного ба­сейну в другий, по відкритим каналам, падає невеликими каскадами.

Трохи інший характер мають сади італійської віли епохи Відрод­ження /ХVІ ст./. Сад також замкнутий,але планування має чітку ось і нерозривний зв’язок з самою вілою. Симетричний ансамбль, скульптурне змінення рельєфу, багато води - каскади, густі насадження, які дають тінь, багато малих форм -сходи, гроти, фонтани, басейни, скульптури. Ансамбль не зв’язаний з рельєфом. Наприклад, віла Ланте в Баньяні, біля Риму /1566-1588 р.р./- площа 1,4 га/. Це сад, облямований віковими деревами. П’ять терас, з різницею рівней 16 м, єдина ось. На четвертій терасі - будинок віли - 2 квадратних павільони, фланкіруючих основну ось і система водя­них пристроїв. Вода тече з вузького каскаду в великий басейн, з нього - в фонтан, далі по каскаду на другу терасу, де перетікає з однієї чаші в іншу, потім в вузький кювет, далі випирається фонтанами 4 тераси і зникає. Знову з’являється в водяних партерах нижньої течії. Краї терас - живопліт. На другій і третій терасах - прямокутні зелені газони.

Композиція і функція малого саду завжди залежали від природно-кліматичних умов. Там, де суворі кліматичні умови - такий сад - місце про гу­лянок. Старовинні сади Московського Кремля і Пражського займали південну частину територій. В композицію включали павільони, укриття від непогоди - на вигідних видових точках.

При житлових будинках Середньої Азії використовували одні й ті ж принципи: огорожа /дувал/, штучні басейни /хаузи/ - для мікроклімату, штучні підвищення - місце відпочинку, вітер і водоводи /арики/, перголи, окремі дерева /карагач/ - для тіні.

В теорії японського садово-паркового мистецтва є різні по складності композиції: найбільш проста - стиль Шін, складна - стиль СО, найбільш складна -стиль Джіо. Два типи садів - пласкі і пагорбисті. Плаский - створюється з одного піску і гравію, моху і де-кількох каменів. Так, в саду "Ріоан-Джі", який вважається "одним з десяти найкращих садів усіх часів" на фоні обробленого граблями гравію, який зображає море, розміщена вільна композиція з 15 каменів і моху. Ранні сади Японії /до ХVІІ ст./ завжди являли собою мініатюрні зображення ідеальних ландшафтів. Вони були призначені на довге і нерухоме сприйняття.

В садах при будинках до нашого часу збереглась традиція тисячолітньої японської садової культури. Пейзаж різко відрізняється від природного, однак образ його є основой картини саду. Це як ієрогліф, його треба вміти читати.

Сад компонується: вічнозелені дерева, де парасолькова сосна - провідна порода. Віртуозно використовується каміння різних форм і відтінків. Крім природних матеріалів сад прикрашається антикварними предметами, камені, фонарі, вази, кам’яна, залізна або мідна садова мебля. Колір – м’який зелений і сірий. Рельєф використовується різноманітно і тонко - вміння показати предмети, красиву природу.

В формуванні сучасного малого саду, як і в інших галузях ланд­шафтного проектування, основна роль належить рельєфу - це "каркас" ландшафтної "споруди". Рельєф, з одного боку, характеризує мікрокліма­тичні умови ділянки, розподіл води і, як наслідок, стан рослинності; з іншого боку - образну характеристику нового ландшафту, його просто­рову структуру - відносну естетичну цінність в системі ландшафтів сучасного міста.

Можливість відновлення рельєфу тим більша, чим вище технічне оснащення, яке забезпечує різні види земляних робіт, від переміщення великих об’ємів грунту до самої тонкої деталіровки форм.

Терміни "ландшафтна скульптура" і "геопластика" створюються інколи в композиціях, які мають основу з’єднання скульптурних елемен­тів з природнім оточенням. "Скульптурна обробка" рельєфу в житлових районах може бути виправдано економічними міркуваннями.

Маленький парк для ігор в Гонконгі - це "ландшафтна скульптура". Парк /1га/ займає три пласкі тераси і схил гори, який осипається /в новому житловому районі/. Схил має кольорове покриття, укріплене цембятом - розписаний великою "фрескою", яку можна розглядати з великої відстані. Ігрові пісочниці, кагальні гірки, тунелі, отели, арки, лабіринти, доріжки для ролікових ковзанів. Ця композиція розрахована на те, що її будуть розглядати з вікон 16-поверхового будинку.

Вода в саду - це можливість об'єднувати середовище, створювати ритмічні композиції, необхідний настрій, мікроклімат .Наприклад, сад Ле Корбюз’є на даху музею в Ахмедабаді: 45 водоймищ по 50 м² кожен, гли­биною 40 см.