Тема 6: Особа злочинця як об’єкт кримінологічного вивчення

1. Типологія особи злочинця

2. Структура особи злочинця

Пит. 1

В межах кримінологічної науки різноманітні аспекти вивчення особи злочинця зводяться до вивчення особи злочинця, як носія специфічних соціальних мотивів, як суб’єкта небезпечної для суспільства соціальної активності

Соціальний тип особи – закономірно складена у даній системі суспільних відносин сукупність соціально типових якостей та властивостей, що проявляються у певних способах діяльності людини, яка виступає як типова для даного суспільства соціальна фігура.

З позицій типологічного підходу злочинець вивчається як особливий соціальний тип особи – носій суттєвих та відносно стійких соціально психологічних властивостей та рис, що закономірно сформувалися під впливом негативних елементів соціального середовища, типове в особі не є простою сумою тих чи інших рис, найбільш поширене серед осіб, що вчинили кримінально карані діяння, його можна уявити у вигляді найбільш вірогідної для суспільно небезпечної особи системи особливостей духовного світу, форм їх виявлення у протиправних поступках та діяннях, а також факторів, що обумовлюють ці властивості.

Соціальний аспект особи – це процес в основі якого лежить перетворення зовнішніх соціальних відносин (матеріальних та ідеологічних) у внутрішню структуру особистостей: її потреби, інтереси, установки, орієнтації, спрямованість, тощо.

Особа злочинця – це такий соціальний тип, специфіка якого виражається не тільки в особливостях соціальних детермінант, що лежать в основі формування ознаки суспільної небезпеки, а і у тих рисах та якостях, що утворюють особливість її духовного світу та поведінки визначаючи специфіку сприйняття та оцінки оточуючих соціальних умов.

Особа злочинця – це сукупність біологічних, моральних, соціально рольових, психологічних соціально значимих ознак та властивостей, певних дефектів соціалізації, що постійно змінюються, мають динамічний характер, набувають максимально негативного значення виявляючись у вчиненні злочину, та будучи певною мірою типово притаманними його суб’єкту. Тим самим наділяючи їх ознакою суспільної небезпеки.

Суспільна небезпека особи злочинця – виступає як соціальна властивість особи, що виражаєтьсяу реальності загрози охоронюваним кримінальним законом соціальним цінностям і як процес реалізації цієї властивості у злочинній діяльності

Класифіккація – усталене групування досліджуваних явищ за атрибутивними ознаками, будується на жорстких критеріях груп та підгруп, кожна з яких займає певне фіксоване місце, класифікація основана на схожості об’єктів у кожній групі, що визначається наявність спільних рис.

17.10.2012

Типологія – групування об’єктів за суттєвими та найбільш вірогідними ознаками, що характерні для досліджуваних об’єктів без жорсткого розмежування однієї групи від інших. Типологія фіксує те головне без чого не має особи злочинця, відкриває стійкі зв’язки між суттєвими властивостями і тим самим виявляє закономірності властиві злочинцю як типу

Класифікація злочинців – певний розподіл статистичної сукупності осіб, що вчинили злочини на певні групи з використанням такого критерію як статистична поширеність однієї чи декількох ознак, найбільш поширеними є наступні критерії: вік, стать, освіта, сфера зайнятості, наявність постійного місця проживання, наявність постійного джерела доходів, громадянство, стан сп’яніння особи на момент вчинення злочину, наявність судимості, ознака групового вчинення злочину, наявність повторності злочинної поведінки, за видами злочинів.

Типологія злочинців здійснюється за більш узагальненими типовими ознаками пов’язаними зі злочинною поведінкою та середовищем. Стосовно поділу злочинців на типи існує декілька наукових підходів, зокрема за підходом професора А.І. Долгової особи, що вчинили злочини поділяються на 2 основних типи:

1. Криміногенний

2. Випадковий

Для криміногенного типу злочинців характерно:

1. Формування особи в умовах інтенсивного, протиправного, аморального впливу середовища

2. Передуюча сукупність аморальних вчинків та правопорушень

3. Звикання до негативної оцінки своєї поведінки, використання соціально психологічних механізмів самозахисту

4. Не сприйняття ціннісно-нормативної системи суспільства

В межах криміногенного типу виділяють наступні підтипи:

1. Послідовно криміногенний – злочинна поведінка обумовлюється стійкими анти суспільними поглядами, установками та орієнтаціями особи. Злочин випливає із звичайного стилю поведінки, конкретне середовище використовується у злочинним цілях.

2. Ситуативно-криміногенний – характеризується аморальною поведінкою та систематичними незлочинним порушенням закону, неналежним виконанням соціальних функцій та ролей, злочини в значній мірі обумовлені несприятливим характером оточуючого середовища та конкретних життєвих ситуацій, при цьому враховується вплив негативних властивостей особи злочинця на прийняття рішення вчинити злочин, особа не відмовляється використати ситуацію в злочинних інтересах

3. Ситуативний – формується у більш сприятливому середовищі, негативні властивості виражені в значній мірі, суттєво впливають дефекти взаємодії особи та середовища у складних соціальних ситуаціях, однозначний переважаючий вплив ситуації на злочинну поведінку, але все ж особа намагається виправдати свою поведінку та засуджувати чужу

За іншим підходом (Н.Ф. Кузнєцова Г.М. Міховський називають типологію класифікацією і не бачать різниці) – злочинці поділяються на певні типи за такими критеріями: за стійкістю криміногенної спрямованості особи на випадкові ситуаційні, нестійкі, злісні, особливо небезпечні.

За характером та змістом мотивації: з негативно байдужим ставленням до людських цінностей прав та свобод (насильницький тип) з корисливою спрямованістю (корисливий тип) з байдужим ставленням до своїх соціальних обов’язків та функцій (асоціальний тип) з легковажно безвідповідальним ставленням до вимог та обов’язків (необережний тип) орієнтований на абсолютний пріоритет власних потреб та інтересів (споживацький паразитарний тип).

Пит..2

Структуру особи злочинця слід будувати на підставі уявлення про структуру особи загалом та з розумінням необхідності визначення її таким чином, щоб була відображена детермінуюча роль кожного її елемента

Структура особи злочинця складається з таких блоків:

1. Ознаки, формування, соціалізація особи

- освіта, її рівень, наявність спеціальності

- відомості про риси набуті у батьківській сім’ї, у тому числі соціальні, ставлення батьків та їх участь у вихованні та формуванні особи

- ознаки риси звички набуті у дитинстві, юнацтві, у теперішній час, у тому числі у безпосередньому оточенні сім’ї за місцем проживання, місцем проведення вільного часу

- характер занять у вільний час

2) ознаки соціального статусу та соціальних ролей

- соціальне становище, рід занять, характер виробництва (навчання)

- сімейний стан, наявність дітей, можливостей та засобів їх утримання та виховання

- соціальні житлові умови, їх придатність до нормального проживання

- належність до соціальних груп суспільно прийнятної спрямованості

- належність до груп антисоціальної та анти суспільної спрямованості

- соціальні плани, перспективи особи на майбутнє

3) демографічні ознаки, що мають соціальне та психологічне значення

4) психофізіологічні властивості

- реакції

- особливості темпераменту та ін..

5) показники фізичного здоров’я

- загальний стан, фізичні вади, що безпосередньо впливають на можливості соціальної адаптації

- Хронічні захворювання

- захворювання, що є наслідком антисоціальної поведінки: алкоголізм, наркоманія, тощо.

6) показники психічного здоров’я

- індивідуальні психологічні риси, риси характеру.

7) ознаки пов’язані із вчиненням особою злочину

- ознаки складу злочину, об’єктів посягання, способи досягнення злочинної мети, мотиви вчинення злочину, у тому числі і заподіяна їм шкода, вина і роль особи у злочинному діянні

- ознаки ставлення особи до вчиненого у тому числі до доказів потерплого завданої шкоди

- наявність судимостей

- характеристика (класифікація злочинів за які особа була раніше засуджена)