13. Правова різниця вез й офшорних центрів

Вільна економічна зона — це частина території держави, на якій встановлено вільний режим для іноземних інвестицій і пільгові економічні умови (сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливість трудового законодавства тощо). Метою створення ВЕЗ є активізація спільної інвестиційної діяльності, залучення новітніх іноземних технологій, валютних коштів, перейняття передового світового досвіду організації виробництва, розвиток експортного потенціалу, створення нових робочих місць, розвиток комунікаційної, ділової та соціальної інфраструктури, що має прискорити соціально-економічний розвиток певного регіону чи території держави.

Офшорна зона — один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування і регулювання фінансових компаній і інших фірм. Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

14. Правова різниця вез й територій пріорітетного розвитку

Територія пріоритетного розвитку - це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць;

Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною, чіткою ціллю і на відносно невеликій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст (ТПР в м. Харкові) або областей (ТПР в Закарпатській області).

14.  Поняття (доктринальне та законодавче) офшорів, податкові гавані, податкові ями (визначення, приклади).

Податкова яма" – це підприємство, яке використовується іншими платниками для одержання "податкової вигоди" у вигляді ухилення від сплати податків та незаконного відшкодування ПДВ з бюджету. Фактично – це підприємство з ознаками "фіктивності".

„Податкова яма” – це суб’єкт господарської діяльності, який використовується іншими платниками для одержання „податкової вигоди” у вигляді ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування ПДВ з бюджету.

Офшорна зона - це країна чи територія, національне законодавство якої передбачає можливість реєстрації юридичних осіб, які займаються міжнародним бізнесом, і надання їм пільгового режиму оподаткування. Офшорні зони створюються з метою залучення іноземних інвестицій і створення робочих місць для власного населення.

Податкові Гавані невеликі держави і території, які проводять політику залучення фінансових капіталів з-за кордону шляхом надання податкових та інших пільг. Іноді знижений оподаткування поширюється тільки на деякі види доходів: напр., В Люксембурзі існує пільговий податковий режим для банків. Від офшорних зон (центрів) "Н. р." відрізняються тим, що пільги тут поширюються не тільки на іноземні, але й на місцеві компанії.

14. Основні офшорні центри та їх класифікація (в доктрині та в законодавстві).

рейтинг офшорних зон по ступенем їхньої надійності:

Перша група — Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін, Гернси, острів Мен і Джерсі. Друга група — Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гибралтар, Лабуан, Макао, Мальта, Монако. Третя група — Ангилья, Антигуа і Барбуда, Аруба. Беліз, Британські Віргінські острова, Кайманові острова, острова Кука, Коста-Рика. Кіпр, Ліван, Ліхтенштейн, Панама, Багами й ін.

Існує безліч критеріїв класифікації офшорних центрів. Перший - це власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які відносяться до "податкових гаваней". Це переважно країни з невеликим населенням і малою земельною площею. За термінологією, прийнятою в ООН, вони називаються міні-державами.

До другого типу відносять юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими офшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках включені в "чорні списки" податкових гаваней.

Зонами "помірного" оподаткування зазвичай вважають цілком "респектабельні" держави Західної Європи - Швейцарію, Голландію, Австрію, Ірландію, Бельгію.

Існус і ряд "комбінованих" юрисдикцій, у яких поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них відносять такі "оптимальні" юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.

14.  Законодавче регулювання ВЕЗ в Україні, характеристика та їх види (території пріоритетного розвитку та спеціальні економічні зони)

На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зониможуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених в цій статті.

На Україні існують вільні (ВЕЗ) чи спеціальні (СЕЗ) економічні зони та території пріоритетного розвитку (ТПР) і являють собою частину території України, на якій встановлюються i діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування i дії законодавства України. Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною, чіткою ціллю і на відносно невеликій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст (ТПР в м. Харкові) або областей (ТПР в Закарпатській області).

Кабінет Міністрів України визначає території, де розвиток робочих місць заохочується державою. Такі території (насамперед трудонадлишкові і з високим рівнем безробіття, сільські та гірські райони) на певний період набувають статусу територій пріоритетного розвитку. Підприємства, організації, установи, що створюють на зазначених територіях свої виробництва, їх філіали і додаткові робочі місця, користуються пільгами в порядку і на умовах, визначених законодавством України та рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад.

14. Положення Лісабонських договорів ЄС щодо оподаткування.

З моменту вступу Лісабонського договору в силу поняття «Європейські співтовариства» перестане існувати. Замість нього буде вживатися тільки поняття «Європейський союз».

Лісабонський договір не вносить жодних змін у структуру і порядок прийняття актів Європейського Союзу у сфері оподаткування.