2.3. Амортизація основних засобів та методи її нарахування.

Основнi засоби пiдприэмства 2.doc

Використання основних засобів дозволяє підприємству отримувати економічні вигоди протягом тривалого періоду. Внаслідок функціонування у виробничому процесі, а тому і зношування, частина вартості основних засобів переноситься на продукт, а інша лишається фіксованою в засобах праці й, отже, лишається в процесі виробництва. Фіксована таким чином вартість постійно зменшується до того часу, поки засіб праці не відслужить певного строку.

Перед підприємцем, який інвестував капітал в основні засоби, постає проблема його відшкодування. Оскільки джерелом відшкодування інвестованого капіталу є дохід підприємства, необхідно знати його величину, а також структуру і частку доходу, яка може бути зарезервована на відшкодування вартості основних засобів.

Відповідного до одного з принципів бухгалтерського обліку (принцип відповідності доходів і витрат), згідно з яким витрати визнаються одночасно з доходами, для отримання яких ці витрати були здійснені, витрати на придбання основних засобів повинні визнаватися витратами не одного, а декількох періодів. Досягається це шляхом нарахування амортизації протягом всього терміну корисного використання конкретного об’єкта основних засобів. Тобто, якщо актив забезпечує отримання доходу протягом певного періоду, то його вартість має бути розподілена шляхом віднесення до складу поточних витрат підприємства цього періоду.

За економічним змістом сума нарахованої амортизації повинна відображати вартість основних засобів, яка була використана (або спожита) за період їх експлуатації. Розподіл купівельної вартості активу здійснюється таким чином, щоб погодити витрати, які було здійснено при його придбанні, з доходами, які буде отримано завдяки його використанню в кожному періоді.

Згідно з бухгалтерським обліком амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, що амортизується протягом терміну їх корисного використання.

Термін корисного використання об’єкта основних засобів – це очікуваний період часу, протягом якого актив планують використовувати на підприємстві, щоб за його допомогою буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Термін корисного використання основних засобів визначається підприємством самостійно, враховуючи:

• очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єкта основних засобів;

• темпи фізичного та морального старіння;

• ситуацію на ринку продукту;

• інтенсивність використання об’єкта основних засобів;

• очікуваний строк здійснення господарської діяльності.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання, і вартість його може бути достовірно визначена. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за тим, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Не здійснюється нарахування амортизації в бухгалтерському обліку під час реконструкції, модернізації, добудови чи консервації основних засобів.

Амортизаційні відрахування (за бухгалтерським обліком) – це частина вартості основних засобів, яка щорічно (щомісячно, щоквартально) переноситься на вартість виготовленої продукції (включається до витратної частини доходу).

Згідно з податковим обліком амортизація – поступове перенесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних засобів, на зменшення скоригованого доходу підприємства в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством.

Для цілей бухгалтерського обліку підприємству дозволено самостійно вирішувати, яку систему (метод) амортизації доцільно застосовувати для кожної з груп основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Менеджери повинні обрати найбільш вдалий для конкретної групи основних засобів (враховуючи характер їх використання в діяльності підприємства) метод амортизації з метою здійснення коректного розподілу вартості основних засобів за весь період експлуатації, протягом якого використання основних засобів дає корисний результат. У випадку сезонного характеру виробництва річну суму амортизаційних відрахувань нараховують протягом періоду роботи. У процесі експлуатації активу можна змінювати метод амортизації, строк його використання та ліквідаційну вартість, якщо практика та особливості експлуатації відповідного активу потребують цього. Тобто такі зміни можливі у разі перегляду очікуваного способу отримання економічних вигід від використання об’єкта основних засобів.

Для цілей податкового обліку має застосовуватися лише встановлена державою система податкової амортизації.

Обрана система амортизації впливає на:

• величину амортизаційних відрахувань, розподіл її за роками, і як наслідок, на величину поточних витрат і прибутку підприємства; собівартість продукції – в бухгалтерському обліку;

• розмір прибутку для цілей оподаткування і величину податку на прибуток – у податковому обліку.

Для того, щоб обчислити суму амортизаційних відрахувань, необхідно знати такі величини, як фактична купівельна вартість об’єкта основних засобів, визначена ліквідаційна вартість цього активу, визначений строк корисного використання активу та обрати систему (метод) амортизації.

Кожен з методів може використовуватися на практиці в усіх формах ведення бізнесу, незалежно від виду довгострокового активу та способу його використання. Кожен з методів по-різному впливає на бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, оскільки різні методи визнають витратами поточного періоду різні суми. Сума амортизації (сума зносу), яка визнається поточними витратами певного періоду, є не грошовими витратами, які відображаються в звіті про фінансові результати. Кожний метод передбачає визнання витратами відповідного періоду різних частин вартості основних засобів, яка підлягає розподілу, зважаючи на те, що економічна корисність активу зменшується як через експлуатацію у виробництві, так і через плин часу. Різні методи нарахування амортизації мають переслідувати одну загальну ціль: систематичний і раціональний розподіл купівельної вартості основних засобів шляхом нарахування амортизації протягом всіх майбутніх періодів його корисного використання. Формуючи власну амортизаційну політику, підприємство має дотримуватися принципів об’єктивності відображення витрат і активів.

За результатами статистичних спостережень 2,2 тис. підприємств України, яким належать 12% основних засобів підприємств України, 54% підприємств застосовують бухгалтерські системи амортизації, 46% - податкову.

З п’яти методів бухгалтерської амортизації переваги розподілилися таким чином, у %:

- метод зменшення залишкової вартості -53,5;

- рівномірний - 43,0;

- виробничий -3,0;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості – 0,3;

- кумулятивний – 0,2.

Сутність рівномірної системи: однакові величини амортизаційних відрахувань щорічно включаються до складу поточних витрат підприємства протягом терміну корисного використання основних засобів. Система базується на припущенні рівномірності стану економічної корисності об’єкта основних засобів із року в рік.

Система має такі переваги:

• простота у використанні;

• доцільна для використання, коли ступінь експлуатації активу в кожному обліковому періоді залишається незмінним;

• у випадку, коли об’єкт основних засобів зношується рівномірно протягом терміну його корисного використання, сума нарахованих за цією системою амортизаційних відрахувань відображає величину фактичного зносу активу;

• у разі використання цього методу величина залишкової вартості об’єкта основних засобів зменшується, а сума нарахованого зносу зростає з року в рік на одну й ту саму суму.

А_р= (ПВ-Л)/Т, (2.1)

А_м= А_р/12, (2.2)

де А_р – річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ – первісна (або відновна) вартість об’єкта основних засобів;

Л- ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів. За умов складності прогнозування величини ліквідаційної вартості, її значення можна прийняти за «0»;

Т – очікуваний термін корисного використання об’єкта основних засобів;

(ПВ-Л) – вартість, що амортизується;

А_м – місячна сума амортизаційних відрахувань.

Системи прискореної амортизації – це система зменшення залишкової вартості, система прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивна система.

Сутність систем: величина амортизаційних відрахувань першого року є максимальною і поступово знижується протягом строку корисної експлуатації основних засобів. Темпи зменшення залежать від обраної системи амортизації.

Переваги систем:

• передбачають нарахування найбільшої суми амортизації на початковому етапі експлуатації активу та подальше її зменшення з року в рік протягом всього загального терміну його корисного використання;

• дозволяють швидше, порівняно із системою рівномірної амортизації, відшкодувати вартість основних засобів, причому сума максимального відшкодування припадає на перший рік використання основних засобів;

• доцільно використовувати для активів, які більш інтенсивно використовуються на початковому етапі експлуатації та їх ефективність зменшується з року в рік.

Система зменшення залишкової вартості (система зменшення залишку):

А_р = ЗВ·N, (2.3)

А_м = А_р / 12, (2.4)

де ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів на початок року;

N – річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається підприємством самостійно за формулою

N = 1-T√Л/ПВ (2.5)

Система прискореного зменшення залишкової вартості (система прискореного зменшення залишку):

А_р = ЗВ·N, (2.6)

А_м = А_р / 12, (2.7)

де N – річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається

підприємством самостійно за формулою

(2.8).

Кумулятивна система є досить штучною. Сума амортизації, нарахована з її використанням, часто не узгоджується ні з фактичним використанням активу, ні з обсягом виробленої продукції, а, отже, не узгоджується і з отриманими від експлуатації основних засобів доходами.

А_р= (ПВ-Л)/К_і, (2.9)

А_м= А_р/12, (2.10)

де К_і – кумулятивний коефіцієнт і-го року, який визачається підприємством самостійно за формулою

Виробнича система амортизації – система амортизації за обсягом виробництва, пропорційно до обсягу виробленої продукції. Сутність системи: враховується очікуваний рівень інтенсивності використання або продуктивності активу. Нарахування амортизації відбувається пропорційно до ступеня фактичного спрацювання основних засобів. Краще використовувати у тому разі, коли щодо об’єкта основних засобів, на який нараховують амортизацію, можна визначити очікуваний обсяг виробленої продукції протягом всього строку його корисного використання.

Система має такі переваги:

• амортизація нараховується пропорційно до ступеня фактичного зносу основних засобів;

• використання системи є доцільним, коли економічна корисність того чи іншого активу зменшується швидше через експлуатацію у виробництві, ніж просто через плин часу;

• за умов використання цієї системи сума нарахованої амортизації відповідає величині фізичного зносу.

Оскільки на початку експлуатації активу дуже важко визначити фактичний обсяг продукції, який очікується виготовити з його використанням протягом очікуваного строку експлуатації, систему використовують у тому випадку, коли продукт можна більш менш точно спрогнозувати. Використання методу є доцільним для автоперевізників.

А_м = Q · C, (2.11)

(2.12)

де Q – фактичний випуск продукції за місяць (квартал, рік);

C – ставка виробничої амортизації, яка характеризує величину

амортизаційних відрахувань, що припадає на одиницю продукції, і

визначається підприємством самостійно за формулою

(2.13).

Податкова система (тільки вона дозволена для використання в податковому обліку, проте може застосовуватися для нарахування і в бухгалтерському обліку) використовується в Україні з 1 липня 1997 року. Сума амортизаційних відрахувань визначається щоквартально на основі балансової (залишкової, обчисленої відповідно до правил податкового обліку) вартості основних засобів на початок звітного кварталу і встановлених державою норм амортизаційних відрахувань.

Балансова вартість основних засобів на початок кварталу обчислюється за формулою

Б_(а)= Б_(а-1)+П_(а-1)-В_(а-1)-А_(а-1), (2.14)

де Б_(а) – балансова вартість групи основних засобів (для груп 2-4) або

окремого об’єкта (для групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б_(а-1) – балансова вартість основних засобів на початок кварталу, що

передував розрахунковому;

П_(а-1)- сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних засобів, що підлягають амортизації, протягом кварталу (у разі, якщо сума таких витрат перевищує 10% від балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду, то саме на величину такого перевищення збільшується балансова вартість основних засобів);

В_(а-1)- сума виведених із експлуатації основних засобів протягом кварталу, що передував розрахунковому (за залишковою вартістю);

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Квартальна сума амортизаційних відрахувань (А_(а)) визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості основних засобів (де Н –квартальна норма амортизаційних відрахувань,%):

(2.15)

Норма амортизації, яка використовується в наведеній формулі, - це відсоток від балансової вартості. У податковому законодавстві нових основних засобів (придбаних після 1 січня 2004 році) встановлено такі норми амортизації для чотирьох груп основних засобів (у розрахунку на квартал: 1-ша група – 2%, 2-га група – 10%, 3-тя група – 6%, 4-та група – 15%.

До 1 січня 2004 року в Україні для цілей податкового обліку нарахування амортизації здійснювалося за трьома групами та іншими нормами: 1-ша група – 1,25%, 2-га група (сучасні 2-га та 4-та) -6,25%, 3-тя група – 3,75%.

Зазначені норми залишилися для нарахування амортизації для основних засобів, придбаних до 1 січня 2004 року.

Місячна сума амортизаційних відрахувань обчислюється шляхом розподілу квартальної суми амортизації на три (кількість місяців у кварталі) рівні частки.

Основні засоби першої групи мають амортизуватися в податковому обліку до досягнення балансовою вартістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (100 · 17), а інших груп – до нульової позначки.

Витрати пов’язані з придбанням землі як окремого об’єкта власності, не підлягають включенню до групи основних засобів у податковому обліку з метою амортизації або до валових витрат звітного податкового періоду. Якщо в майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації. У разі, коли об’єкт нерухомого майна придбався разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом, амортизації підлягає сукупна вартість цього об’єкта основних засобів та цієї землі.