- •1. Філософські категорії, принципи і питання гносеології.
- •1. Проблема пізнання у філософії
- •2. Суб'єкти та об'єкти пізнання
- •3. Проблема істини в пізнанні
- •4. Форми та рівні пізнання
- •2. Розуміння і пояснення як універсальна проблема в гуманітарних і природничих науках.
- •3. Феноменологія е.Гуссерля.
- •4. Вплив ідей Гуссерля на розвиток філософії мови, герменевтики та різних галузей гносеології в хх ст..
- •5. Герменевтика і методологія гуманітарних наук
- •6. Поняття герменевтики в сучасному гуманітарному дискурсі
- •7. Понятійний інструментарій, базові принципи і настанови герменевтики
- •8. Специфіка тлумачення поняття «текст» і «контекст» в філософській герменевтиці.
- •9. Принцип герменевтичного кола, психологічний і граматичний підхід у процесі розуміння і пояснення тексту.
- •10. Розуміння і пояснення як герменевтичні поняття-проблеми.
- •12. Антропологічний і гносеологічний зміст філософії символічних форм е. Кассирера.
- •13. Архетипи колективного несвідомого за к. Юнгом.
- •14. Психоаналіз з.Фройда: ключові поняття і принципи.
- •15. Ключові питання, принципи і категорії антропології.
- •16. Семантика і визначальні характеристики людського буття
- •17. Теологічна і трудова концепції походження людини.
- •19. Життя та твори м. Хайдеггера
- •20. Філософія мови Хайдеггера.
- •22. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •23.Становлення та розвиток онтології як учення про буття.
- •24.Еволюція лінгвістичного позитивізму л.Вітгенштейна. (філософ сказав шоб замість цього питання розглядалися праці л.Вітгенштейна)
- •25. Лінгвофілософські ідеї б.Рассела.
- •26. Основи логічної семантики г.Фреге.
- •27. Філософія 20 ст.
- •29. Лінгвістичний поворот у філ 20 ст.
- •30. Життя і твори Гегеля.
- •31. Обєктивний ідеалізм гегеля. Діалектичний метод та його принципи.
- •33. Едмунд Берк – лінгвофілософські та естетичні погляди.
- •34. Життя і твори канта
- •35. Гносеологія канта….
- •37. Вчення канта про категоричний і гіпотетичний імператив
- •38. Просвітництво – ключові характеристики і представники.
- •39. Кондільяк
- •40. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження.
- •Методичний сумнів Рене Декарта. “Cogito ergo sum”.
- •Принципи дедукції р.Декарта.
- •44. "Шлях паука", "шлях мурашки", "шлях бджоли" та "ідоли науки" за ф.Беконом.
- •45. Англійська філософія Нового Часу: видатні представники і напрямки (емпіризм, сенсуалізм, тощо).
- •48. Життя і твори г.Ляйбніца.
- •50.Августин Аврелій: життя і твори.
- •51. Лінгвофілософські ідеї св.Августина
- •52. Семіотика св.Августина: феноменологічний і кібернетичний зміст.
- •53. Актуальні питання і принципи гносеології св.Августина.
- •54. Феноменологічна концепція часу св.Августина.
- •55. Вчення св.Августина про смисл історії.
- •56. Герменевтика св.Августина: алегоричний смисл і причини, які породжують необхідність герменевтики.
- •57 Інтерпретація категорії "логос" у філософії стоїків, у Філона Александрійського та Іоана Богослова.
- •58. Провідні школи, течії, напрямки та видатні представники філософії середніх віків.
- •59. Теоцентризм, креаціонізм, консерватизм, традиціоналізм як ключові характеристики середньовічного світогляду.
- •60. Положення с.Емпірика про роль мови в пізнанні.
- •61. Життя і твори Платона.
- •62. Життя і твори Аристотеля.
- •63. Ключові положення діалогу "Кратіл".
- •64. Гносеологія Платона. Лінгвістичний аспект вчення про анамнез.
- •65. Вчення Арістотеля про чотири першопричини.
- •66. Гносеологія Арістотеля. Вчення про сутність і суще, суперечність і протилежність
- •67 . Сократ і софісти. Життєвий подвиг Сократа
- •68. Платон
- •69. Софісти і їх мовознавчі студії
- •70. Філософія Сократа
- •71. Концепції генези філософії
- •72. Космоцентризм давньогрецької філософії
- •73. Архе
- •74. Мілетська школа
- •75. Логос Геракліта
- •76. Предмет філософії, її місце і роль в культурі
- •77. Розділи філософії
- •78. Функції філософії
- •79. Соціокультурні передумови виникнення філософії
- •80. Роль філософії в житті людини і суспільства
- •81. Історичні типи світогляду (міфологічний, релігійний, філософський).
- •82. Світогляд як духовно-практичний феномен.
- •83. Філософія як теоретична форма осмислення світу.
- •84. Світоглядний зміст філософського знання.
- •86. Віра як елемент наукового світогляду.
- •87. Мова науки і мова філософії.
- •88. Переконання як центральний елемент світогляду.
- •89. Філосоські проблемии лінгвістики.
- •90. Мова і філософія
38. Просвітництво – ключові характеристики і представники.
Просвітництво постало як ідейний рух XVIII ст., що охопив передові країни Західної Європи — Францію, Англію, Німеччину і поширився на інші європейські країни, у тому числі Польщу, Україну та Росію. Його основу становила віра в розум як джерело знання і як засаду побудови щасливого життя (окремої людини та суспільства), віра в науку, в соціальний прогрес, критика релігії та марновірства, віротерпимість аж до атеїзму, визнання природних прав людини. Як ідеологія, Просвітництво виражало інтереси молодої буржуазії. Оскільки релігія на той час була духовним виразником інтересів аристократії, то діалектика ідейної боротьби змусила ідеологів буржуазії зайняти протилежні — матеріалістичні та атеїстичні — позиції.
Філософія Просвітництва, поставивши акцент на розум, успадкувала багато від раціоналізму, однак значно почерпнула також із ідей емпіризму. На відміну від раціоналістів, наприклад, Декарта, розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для людини і Бога, а є активним знаряддям перетворення життя. Це зумовлено загальним прагненням просвітників до змін, реформ суспільства і вірою в те, що, спираючись на науку, можна встановити нові розумні закони й перебудувати світ на краще.
З емпіризму, зокрема у Локка, філософія просвітництва взяла те, що необхідною передумовою розуму є опора на факти, чуттєві дані. Виходячи з цього положення просвітники таврували раціоналізм як метафізику, філософію, що не сприрається на відомості про реальний світ. За взірець наукового підходу бралася Ньютонівська механіка. Кондільяк вважав порожніми, й навіть шкідливими, абстрактні поняття на зразок буття, субстанція, сутність, атрибут, причина, свобода. Просвітники погано бачили різницю між філософією й наукою, й ставили до філософії такі ж вимоги, як до науки. В цьому відношенні вони були передвісниками позитивізму.
Частина філософів-просвітників притримувалася атеїстичних поглядів, заперечуючи існування Бога взагалі. Просвітникам, які захоплювалися механікою Ньютона, був властивий механістичний світогляд. Світ, природа й людина для них були складними машинами, підпорядкованими лише законам природи. Філософія просвітників відкидала телеологію, тобто поняття про мету існування світу й людини, й схилялася до фаталізму, зумовленого механіцизмом. Схоластика, філософія Середньовіччя, стверджувала, що людина має свободу волі, оскільки її створив такою Бог, надавши їй можливість вибору вірити чи не вірити, тоді як механістична людина просвітників не мала такої свободи - її дії і доля були строго зумовлені законами природи.
Серед визначних французьких філософів-просвітників Вольтер, Етьєн Кондільяк, Шарль Луї де Монтеск'є, Жан-Жак Руссо стояли на позиціях деїзму. Дені Дідро, Жульєн Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичні погляди. Англійська філософія епохи Просвітництва представлена Джоном Толандом, Антоні Шефтсбері, Ентоні Коллінзом, Бернардом Мандевілем, німецька — Християном Вольфом, Александром Баумгартеном, Готгольдом Лессінгом.
