4. Проаналізуйте основні методи педагогічних досліджень у вищій школі.

Метод науково-педагогічного дослідження – цілеспрямований шлях (спосіб) дослідження (вивчення) педагогічних процесів форму­вання особистості, що відбуваються під впливом навчання і виховання та отримання нових педагогічних знань.

Методи педагогічного дослідження поділяють на три гру­пи:

• методи емпіричного дослідження;

• методи теоретичного дослідження;

• методи кількісної обробки результатів.

Емпіричні методи педагогічного дослідження спрямовані на пізнання дійсності. До них належать педагогічне спостереження, опитування (бесі­да, інтерв’ю, анкетування), аналіз змісту педагогічної до­кументації і результатів діяльності, рейтинг, тестування, експертна оцінка, педагогічний експеримент.

Методи теоретичного педагогічного дослідження включають індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, абстрагування і конкретизацію, уявний експеримент.

Методи кількісної обробки результатів педагогіч­ного дослідження використовують для кількісного ана­лізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослі­дження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опра­цюванні великої кількості емпіричних даних. Широко ви­користовують такі їх види: реєстрування, ранжування, моделювання, методи математичної статистики.

Отже, педагогіка послуговується широким арсеналом наукових методів дослідження, і всі вони спрямовані на отримання достовірних даних про педагогічну реаль­ність.

5. Охарактеризуйте науково-дослідну роботу студентів у внз, її види та структуру.

У педагогічному процесі вищої школи застосовуються наступні форми організації навчального процесу

• лекція;

• семінарське заняття;

• практичне заняття;

• лабораторне заняття;

• факультативи, спецкурси і спецсемінари;

• колоквіум;

• самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів;

• науково-дослідна робота студентів;

• навчальна і виробнича практика студентів.

Одним із напрямів самостійної роботи, важ­ливим чинником підготовки висококваліфікованих спеці­алістів є науково-дослідна робота студентів (НДРс) вищого навчально­го закладу.

У вищій школі вона охоплює два взаємозв’язаних аспекти:

• навчання студентів елементів дослідної діяльності, організації і методики наукової творчості;

• наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів визначаються:

• проблематикою науково-дослідної і науково-мето­дичної діяльності кафедр, факультетів, вищого навчаль­ного закладу загалом; .

• тематикою досліджень, що виконуються кафедра­ми у творчій співпраці із виробництвом;

• умовами дослідної роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю комп'ютерної техніки, та кваліфікованого наукового керівництва.

Зміст і структура НДРС забезпечує послідовність її за­собів і форм відповідно до логіки і послідовності навчаль­ного процесу.

Науково-дослідна діяльність студентів вищого закладу освіти здійснюється в таких напрямах:

• науково-дослідна робота як невід'ємний елемент навчального процесу, що належить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм і є обов'язковою для всіх студентів;

• науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах і семінарах тощо.

У вищому навчальному закладі функціонують два основ­них види науково-дослідної роботи студентів:

• навчальна науково-дослідна робота, передбачена навчальними пла­нами;

• науково-дослідна робота студентів, яка здійсню­ється під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Навчальна науково-дослідна робота є обов’язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

• написання рефератів з конкретної теми у процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фун­даментальних і професійно орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

• виконання лабораторних, практичних, семінар­ських та самостійних завдань, контрольних робіт, які міс­тять елементи проблемного пошуку;

• виконання нетипових завдань дослідницького ха­рактеру під час різних видів практики, індивідуальних завдань;

• розроблення методичних матеріалів з використан­ням дослідницьких методів (спостереження, анкетування, бесіда, соціометрія тощо);

• підготовку і захист курсових, дипломних і магістерських робіт, пов’язаних з проблематикою досліджень кафедр.

Інноваційною технологією навчання є впровадження в навчальний процес індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Це вид позааудиторної індивідуальної ро­боти студента навчального, навчально-дослідного чи про­ектно-конструкторського характеру, який виконується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального кур­су і завершується складанням підсумкового іспиту чи залі­ку.

ІНДЗ спрямовані на самостійне вивчення частини прог­рамного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення, практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок само­стійної роботи.

Серед ІНДЗ найпоширенішими є:

• конспект із теми (мо­дуля) за заданим планом або планом, який студент розро­бив самостійно;

• реферат з теми (модуля) або вузької проб­лематики;

• розв'язування та складання розрахункових або практичних задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

• розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій;

• комплексний опис будови, властивостей, функцій, об'єктів, конструкцій тощо;

• анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.

ІНДЗ оцінює викладач, який читає лекційний курс з дисципліни і приймає іспит чи залік. Оцінка за ІНДЗ ви­ставляється на завершальному занятті (практичному, се­мінарському, колоквіумі) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий за­хист завдання у формі усного звіту студента про виконану роботу. Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з на­вчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

Науково-до­слідна робота студентів поза навчальним процесом є одним із найважливіших засобів формування висококваліфікова­ного фахівця. Вона передбачає:

• участь у роботі пред­метних наукових гуртків;

• проблемних груп, секцій, лабо­раторій;

• участь у виконанні держбюджетних або госпроз­рахункових наукових робіт; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів; роботу в студентських інформаційно-аналітичних і культурологічних центрах, перекладацьких бюро;

• рекламну, лекторську діяльність;

• написання статей, тез, доповідей, інших публікацій.

У вищих навчальних закладах відповідно до освітньо-професійної програми студенти проходять навчальну, навчально-виробничу і виробничу практику.

Навчальна практика має за мету поглибити і за­кріпити теоретичні знання студентів, виробити навички практичної і дослідницької роботи, ознайомити із сучас­ним обладнанням. Її проводять на молодших курсах, як правило, в майстернях, лабораторіях, на різних на­вчальних полігонах, у навчально-дослідних господар­ствах, клініках та інших навчально-допоміжних підрозділах вищих навчальних закладів.

Форми проведен­ня навчальної практики можуть бути різними:

• екскурсія на підприємство чи в установу;

• самостійне вивчення їх діяльності шляхом спостереження чи бесід з працівни­ками;

• практична робота на виробництві безпосередньо на робочому міс­ці тощо.

Навчальна-виробнича практика має своїм завданням ознайомити студента з його майбутньою спеціальністю завдяки виконанню обов’язків дублера, помічника фахів­ця. Це дає змогу глибше проникнути у зміст і технології майбутньої професійної діяльності.

Виробничу практику проходять студенти старших курсів. Під час цієї практики вони виконують за спеціальністю весь цикл основних робіт, перебуваючи на робочих місцях, вивчаючи значну за обсягом ділянку ви­робництва і набуваючи навичок організації, управ­ління і контролю. У процесі переддипломної практики сту­денти готують матеріали до дипломного проекту, дипломної або магістерської роботи.

Усі види практики починаються настановчими кон­ференціями, на яких відповідальний за практику викладач і представники кафедр роз'яснюють студентам завдання практики, графік і об’єкти її проведення, розподіл ними груп студентів і закріплення консультантів – представників кафедр і виробництва.

Завершується виробнича практика також конференцією, на якій студенти обмінюються досвідом. Керівники практики, пред­ставники кафедр і виробництва вказують на шляхи вдосконалення її проведення і професійної підготовки студентів.