Всмоктування води і мінеральних солей.

Ра­зом з їжею і травними соками в порожнину кишок надходять біля 7-8 л води (1 л слини, 1,5-2 л шлун­кового соку, 1 л жовчі, 0,5 л підшлункового соку, І л кишкового соку, 2 л питної води). Незначна частина її (біля 150 мл) виводиться назовні з ка­лом, решта — всмоктується в кров.

Вода і електроліти можуть вільно дифундувати через стінку кишечника. Цим забезпечується ізотонічність вмісту кишечника щодо плазми крові. Всмоктування води і електролітів проходить част­ково в шлунку, більш інтенсивно — в тонкому і товстому відділах кишечника. Деяка кількість водни всмоктується за осмотичним градієнтом, основ­на ж роль в цьому процесі належить іонам натрію - хлору. Найбільш інтенсивно іони натрію і води всмоктуються в кишках При рН 6,8. Всмоктування натрію відбувається шляхом активного транспорту за допомогою натрій-калієвої помпи.

Ізотонічність хімусу тонкого ки­шечника щодо плазми крові підтриму­ється завдяки транспорту еквівалентної кількості калію. Створений активним транспортом натрію осмотичний гра­дієнт обумовлює транспорт води через ентероцити і поміжклітинних каналах. Всмоктування кальцію здійснюється переважно шляхом дифузії, а також за допомогою кальцієвої помпи, яка забезпечує надходження кальцію в кров проти концентраційного градієнту.

Залізо засвоюється у вигляді окис­них і закисних солей, при цьому всмоктування закисних солей іде швидше, ніж окисних. Стимулюючий вплив на всмоктування кальцію має жовч.

Такі солі, як сірчанокисла магнезія, сірчанокислий натрій (англійська сіль), дуже погано всмоктуються в кишечни­ку. Після їх прийняття значно зростає осмотичний тиск хімусу і вода з крові надходить в кишечник, переповнюючи його. Цим пояснюється послаблююча дія сірчанокислих солей.

7. Відчуття голоду, насичення і апетит

Відчуття голоду, насичення, апетиту і спраги належать до загальних відчуттів. Їх виникнення не пов'язане з функцією якого-небудь одного конк­ретного органа або частини тіла. Формування цих відчуттів викликається дією стимулів (одного або декількох), які виникають в самому організмі. По­дразнюючи відповідні інтерорецептори, ці стимули не лише формують відчуття голоду чи спраги, а і обумовлюють виникнення мотивацій, спрямованих на пошуки і прийняття їжі та води.

Голод. Відчуття голоду проявляється у виник­ненні неприємних відчуттів, які локалізуються пе­реважно в області шлунка ("смоктання під ложеч­кою"). Це відчуття супроводжується знесиленням, загальною слабкістю, інколи нудотою. Як правило відчуття голоду виникає при порожньому шлунку і зникає при його наповнені (відчуття ситості),

Формування відчуттів голоду і ситості тісно пов'язано з функцією гіпоталамуса. В його лате­ральній зоні знайдені ділянки стимуляція яких ви­кликає відчуття голоду, а руйнування — відмову від їжі; подразнення нервових клітин вентрамедіальної зони гіпоталамуса активізують механізми, що формують відчуття ситості, а їх руйнування — булімію (патологічне відчуття голоду і прожерли­вість). Структурно і функціонально гіпоталамічний центр голоду тісно зв'язаний з лімбічними струк­турами і корою головного мозку. Саме ці його зв'яз­ки і обумовлюють харчову поведінку і направлену діяльність травного тракту.

В регуляції відчуття голоду виділяють корот­кочасний і довготривалий механізми. Короткочас­ний механізм голоду формується в умовах відсутності іжі в шлунку (рефлекторне скорочення пустого шлунка), а також при зменшенні за межі гомеостатичної норми концентрації глюкози в крові. Вчені допускають наявність глюкорецепторів в проміжному мозку, шлунку і тонкому кишечнику. Їх подраз­нення при зменшенні глюкози в крові і є, основним фактором виникнення відчуття голоду (глюкостатичний механізм регуляції споживання їжі). Довготривалий механізм регуляції відчуття голоду поки що є гіпотетичним, згідно з цією гі­потезою вчені допускають наявність ліпорецепторів, які беруть участь в регуляції жирового обміну. Відхилення маси тіла від нормативної регулюється проміжними продуктами обміну жирів, які сприймаються організмом як сигнал голоду або насичення. Харчовий центр може активізуватись і внаслідок посиленого надходження ліпідів з жи­рових депо.

Насичення. Загальне відчуття протилежне го­лоду, називається насиченням. Воно виникає за­ довго до повного всмоктування поживних речовин з травного каналу і проявляється у відчутті повноти шлунка.

Розрізняють передабсорбтивний і післяабсорбтивний види насичення. Передабсорбтивне (сенсорне або первинне) насичення наступає до того, як продукти перетравлення їжі надходять в кров. Його виникнення пов'язане з подразненням нюхових, смакових і механорецепторів порожнини рота, глотки, стравоходу, шлунка і 12-палої кишки під час їжі. Сприяють сенсорному насиченню розтягнення шлунка їжею, подразнення хеморецепторів шлунка та 12-палої кишки глюкозою і амінокислотами їжі.

Післяабсорбтивне насичення (обмінне або вторинне) формується після всмоктування продуктів розщеплення харчових речовин в кров. В його виникненні беруть участь глюко-, ліпо- і термо­ статичний механізми регуляції споживання їжі та харчової поведінки. Ці механізми знаходяться у зворотному зв'язку з механізмами, які формують відчуття голоду.

Апетит. Кількість їжі, яку споживає людина в час їди, визначається не лише відчуттям голоду, а і рядом психологічних факторів. Емоційне від­чуття, зв'язане з бажанням людини споживати дану їжу, називають апетитом. Це відчуття може бути складовим компонентом відчуття голоду, а може виникати і самостійно (індивідуальна схильність до даного харчового продукту), не залежно від по­треб людини в поживних речовинах. Апетит часто проявляється як наслідок звички приймати їжу в один і той же час доби. Апетитність їжі звичайно визначається її смаковими якостями, запахом, кон­систенцією, температурою, способом приготування, сервіровкою тощо.

Надмірне споживання їжі (булімія), або повна відмова від неї (анорексія) інколи проявляється у людей, які попадають в скрутні життєві ситуації, при дії стресових подразників надмірної сили. Нер­вова анорексія часто проявляється у дівчат в період їх статевого дозрівання.