23. На середньому рівні управління вирішуються питання:

б) стратегії менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється кадрова політика, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад;

в) управління виконавцями (керівник доводить до робочих місць виробничі завдання, забезпечує їх необхідними ресурсами, контролює виконання завдань, трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

в) планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад;

г) реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

 

24. На верхньому рівні управління:

а) відбувається безпосереднє управління виконавцями (керівник доводить до працівників завдання і контролює виконання, забезпечує їх ресурсами, регулює трудову дисципліну, дотримання норм і правил охорони праці тощо);

б) здійснюється планування виробництва, нормування праці, організації діяльності, оплати праці, заміщення вакантних посад.

в) розробляються стратегія менеджменту персоналу як функціональна складова стратегії організації, формулюється політика менеджменту персоналу, визначаються обсяги інвестування в розвиток персоналу, ухвалюються рішення щодо заміщення ключових посад.

г) реалізація поставлених керівництвом завдань, використання виробничих ресурсів у своїй трудовій діяльності, що полягаює у здійсненні виробництва продукції або надання послуг.

 

25. Провідними цілями менеджменту персоналу є:

а) досягнення максимізації прибутку, мінімізація витрат організації;

б) забезпечення достатнього рівня ефективності, рентабельності і конкурентоспроможності організації та її продукції;

в) підвищення ефективності функціонування організації, покращення якості трудового життя персоналу;

г) підбір, навчання персоналу і управління ним з метою ефективного виконання завдань організації та досягнення її цілей.

 

26. Об’єкт менеджменту персоналу — це

а) найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

б) первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

в) широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації;

г) лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції.

 

27. Суб’єктами менеджменту персоналу в організації є:

а) найманий працівник організації незалежно від статусу в організації або його місця в організаційній структурі підприємства, а також характеру прав, обов’язків або або відповідальності;

б) первинні трудові колективи організації, які утворюють її структурні підрозділи;

в) лінійні й функціональні керівники всіх рівнів управління, працівники виробничих і функціональних підрозділів, які забезпечують керівників необхідною для управління персоналом інформацією або виконують обслуговуючі функції;

г) широке поняття, яке охоплює організацію як єдине ціле, кожен структурний підрозділ незалежно від кількості ієрархічних рівнів управління, первинні трудові колективи, кожного найманого працівника незалежно від статусу в організації.

 

28. Високий рівень єдиновладдя керівника, особисте визначення ним стратегічної лінії та прийняття рішень, широке застосування відповідних санкцій до окремих осіб і робочих груп притаманне:

а) демократичному стилю керівництва;

б) автократичному стилю керівництва;

в) ліберальному стилю керівництва;

г) стратегічному стилю керівництва.

 

29. Розподіл повноважень і участь працівників в управлінні, особисте прийняття керівником погоджених з підлеглими рішень, спрямованість на групи або особи, які бажають і частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань притаманні:

а) демократичному стилю керівництва;

б) автократичному стилю керівництва;

в) ліберальному стилю керівництва;

г) стратегічному стилю керівництва.

 

30. Мінімальне втручання керівника у роботу підлеглих, делегування їм права приймати рішення, надання свободи у визначенні своїх цілей і в контролі за роботою притаманні:

а) демократичному стилю керівництва;

б) автократичному стилю керівництва;

в) ліберальному стилю керівництва;

г) стратегічному стилю керівництва.

 

31. Автократичний стиль застосовують до окремих осіб і робочих груп:

а) яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації;

б) які частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань;

в) які не здатні ефективно виконувати поставлені завдання без широкого застосування відповідних санкцій;

г) які не володіють високою кваліфікацією, але відповідально та позитивно відносяться до організації.