5. Поняття про методи , прийоми і засоби виховання

Метод виховання (від гр. methodos — шлях до чогось, спосіб пізнання, дослідження) — шлях досягнення поставленої мети виховання, спосіб практичної діяльності педагога, який використовується для вироблення у школярів якостей, завданих метою виховання.

Прийом виховання — це частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення. Знання методів і прийомів виховання, уміння правильно їх обирати і застосовувати є ознакою високої майстерності педагога.

Від методів і прийомів виховання слід відрізняти засоби виховання.

Засобами виховання є книга, слово, гра, пізнання, праця. Універсальними засобами завжди є діяльність і спілкування. Якщо під прийомом розуміють одиничний вплив, то під засобом — сукупність прийомів. Наприклад, праця є засобом виховання, але показ, оцінка праці, вказівка на помилку є прийомом виховання. Спілкування — засіб виховання, а репліка, порівняння — прийоми. У зв'язку з цим інколи в посібниках метод виховання визначається як сукупність засобів і прийомів формування в учнів тих чи інших якостей, бо структура методу обов'язково передбачає наявність прийомів і засобів.

6. Класифікація методів виховання

I. Методи формування свідомості особистості:

• Бесіди

• Лекції

• Дискусія

• Диспут

• Переконання

• Навіювання

• Приклад

II. Методи організації діяльності та поведінки

• Пед. Вимога

• Громадська думка

• Виховні ситуації

• Привчання

• Тренування

• Прогнозування

III. Методи стимулювання діяльності і поведінки

• Гра

• Змагання

• Заохочення

• Покарання

IV. Методи самовиховання

• Самопізнання

• Самореалізація

• самооцінювання

7. Характеристика методів виховання свідомості особистості.

Метод виховання – способи взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

А) Бесіда – метод виховання та отримання інформації про особистість за допомогою безпосереднього словесного спілкування.

- фронтальна

- групова

- індивідуальна

Етапи:

1. обгрунтування теми

2. діалог з дітьми

3. підсумок бесіди

Б) Лекція – розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми.

Етапи:

1. підготовчий : формулювання теми, визначення виховної мети, складання попереднього плану лекції, добір літератури, створити модель лекції.

2. виклад змісту лекції: вступ, виклад основного змісту, заключна частина.

В) Диспут – вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників.

Етапи:

1. підготовчий: визначення теми, мети, створення організаційної групи, розподіл обов’язків, вибір ведучого, анкетування.

2. основний етап: розвиток дискусії на основі сформульованих питань (пам’ятати про культуру поведінки.)

3. завершальний: короткий аналіз диспуту, заохочувальні оцінки.

Г) Дискусія – метод группового обговорення проблем из метою з’ясування істини шляхом зіставлення різних думок.

Чисельність учасників не перевищує 15 осіб.

Фази:

1. візначення цілей і теми

2. збір інформації з обговорюваної проблеми

3. упорядкування і спільне оцінювання обговорюваної інформації

4. підбиття підсумків

Д) Переконання – метод виховного впливу, за допомогою якого вихователь звертається до свідомості, почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності і норм поведінки. Переконання формуються на основі:

1. гіпотеза – наукове припущення, яке висувають для пояснення явищ дійсності.

2. доказ – думка, істинність якої перевірена і доведена.

3. демонстрація – логічне розміркування, під час якого із доказів доводять істинність чи хибність гіпотези

Е) Сугестивний метод – психологічний вплив на особу або группу осіб, розрахований на беззаперечне сприйняття незалежно від їх думок і волі.

Засобами суггестивного впливу є слова, жести, міміка.

- прямее навіювання (команда, наказ, настанова)

- опосередковане навіювання (розповідь, опис вчинку)