5.Функції економічної теорії.

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

пізнавальну;

практичну;

методологічну;

виховну;

формування економічного мислення.

Пізнавальна функція полягає в тому , щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони і тенденції економічного прогресу, розкрити сутність економічних законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії.

Практична функція полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави, всебічному обґрунтуванні необхідності та шляхів удосконалення прогресивних форм власності, що найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства, розробці наукових основ управління господарською практикою, обґрунтуванні наукових організаційно-господарських форм, у пошуках найадекватніших форм розв'язання економічних суперечностей; в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки.

Ще одна функція економічної теорії - методологічна. Економічна теорія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук, таких як: галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та ін.) і функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика), тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу. Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання - економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., для яких економічна теорія теж є теоретичною основою.

Змістом виховної функції економічної теорії є формування економічної психології кожної людини, соціальної або професійної групи. З цієї точки зору виховна функція тісніше пов'язана з практичною, ніж з теоретико-пізнавальною. Іншими словами, практична функція опосередковує зв'язок теоретико-пізнавальної та виховної функції економічної теорії.

З теоретико-пізнавальною функцією пов'язана не тільки практична, а й виховна функція економічної теорії. її реалізація в широкому розумінні ґрунтується не необхідності переходу від адміністративно організованого суспільства до цивілізованого, економічно організованого, що ґрунтується на спільності та гармонізації інтересів різних соціальних, національних, територіально - економічних утворень.

6.Специфіка соціально-економічних досліджень.

Досвiд показує, що треба враховувати такi особливостi сучасної багатогранної методологiї економiчної теорiї.

1. Це насамперед цiльова спрямованiсть методологiї. Вона означає пiдпорядкування всiх дослiджень задоволенню потреб людини, забезпеченню соцiальної справедливостi в умовах соцiальне орiєнтованої економiки та iснування громадянського суспiльства.

2. У процесi дослiдження цiльова спрямованiсть методологiї досягається за допомогою вiдповiдних засобiв її забезпечення через визначення провiдного орiєнтира. I таким орiєнтиром господарювання мають бути зростання виробництва при мiнiмальних витратах живої та уречевленої працi на одиницю продукцiї, досягнення високих кiнцевих господарських результатiв.

3. Перетворення методологiї на способи докорiнних перетворень i практичних дiй засноване на свiдомому використаннi економiчних законiв у сферi господарської дiяльностi.

4. У структурi методологiї розширюється застосування економiчних експериментiв i наукового прогнозування.

5. Методологiя передбачає творчий пiдхiд до дослiдження, усунення канонiзацiї окремих поглядiв, допущення плюралiзму думок, боротьбу проти догматизму.

6. Методологiя має враховувати поєднання державного управлiння з саморозвитком пiдприємств, з наданням переваг економiчним методам управлiння.

7. Методологiя спирається на єднiсть полiтичного i господарського пiдходiв до розв'язання економiчних завдань.

У економiчнiй теорiї надзвичайно важливе значення має метод наукової абстракцiї як метод поглибленого пiзнання дiйсностi, заснований на очищеннi iнформативного матерiалу вiд випадкового, неiстотного i видiлення в ньому стiйкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракцiї, його продуктом є теоретичнi абстракцiї, науковi поняття, категорiї, економiчнi закони.

Важлива роль у розвитку економiчної теорiї належить системному пiдходу. Ринкова економiка являє собою певну цiлiснiсть, в якiй виявляється взаємозв'язок елементiв, компонентiв, що входять до її складу. При цьому цiлiснiсть визначається не тiльки складом властивих їй елементiв, а й рiзними зв'язками мiж ними.

Системний пiдхiд у економiчнiй теорiї означає вивчення внутрiшнiх структурно-функцiональних, причинно-наслiдкових, iєрархiчних, прямих i зворотних зв'язкiв. Саме пiзнання цих зв'язкiв дає змогу виявити складнi процеси розвитку виробничих вiдносин, з'ясувати природу багатьох економiчних процесiв i явищ.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод аналiзу i синтезу. Аналiз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цiлого на складовi частини, а синтез - поєднання рiзних елементiв, сторiн предмета в єдине цiле.

Аналiз дає можливiсть вивчити окремi сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцiй, виявити певнi поняття. Подальше поєднання їх- призводить до виявлення бiльш глибокої сутностi цiлого.

Системний пiдхiд неможливий без органiчної єдностi аналiзу i синтезу.