Україна - Румунія

Румунія посідає важливе місце у зовнішньополітичних відносинах. Це зумовлено багатьма факторами, насамперед спільним кордоном (понад 600 км), різними можливостями стосовно налагодження взаємовигідної співпраці.

Румунія визнала незалежність України 8 січня 1992 p., а вже 1 лютого було встановлено дипломатичні відносини; 2 червня 1997 р. підписано Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією, робота над яким продовжувалась тривалий час і підписанню якого передувало 11 двосторонніх консультацій. Через кілька місяців він був ратифікований парламентом України. Договір заклав правовий фундамент розвитку двосторонніх відносин. Окрім традиційних пунктів, притаманних договорам такого рівня, він містив і специфічні пункти. Так, країни підтвердили "непорушний існуючий кордон між Україною і Румунією", зобов'язалися утримуватись від будь-яких територіальних претензій. Румунія домоглась протекції для національних меншин (румунів) в Україні, зокрема внаслідок створення "єврореґіонів". Паралельно було укладено додаткову Угоду про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон. Базовий політичний договір дав поштовх до посилення контактів. На відсутність політичних контактів ні в Києві, ні в Бухароресті поскаржитись не можуть. Відбуваються щорічні зустрічі президентів і глав урядів, постійні консультації між міністерствами закордонних справ на різному рівні. Водночас не завжди контакти двох країн вирізняються особливою дружністю. Румунія фактично єдина країна, з якою Україна не розв'язала питання делімітації (позначення на мапі) кордону, причому і морської ділянки, і сухопутної Переговорний процес, розпочавшись 1997 p., завершився у 2000 р. підписанням двох документів. Йдеться про Договір про режим державного кордону й Угоду про розмежування континентального шельфу та виняткових економічних зон у Чорному морі. Однак переговори гальмувалися. Одним із ключових моментів став острів Зміїний. Він був "каменем спотикання" ще до підписання основного договору. Бухарест переконував, що він має відійти румунській стороні, оскільки Україні дістався у спадок від СРСР, який колись забрав острів у Румунії за пактом Ріббентропа-Молотова. Його статус як острова, придатного для проживання і використання в народногосподарських цілях (а саме це твердження обстоює Київ) викликав заперечення Бухареста, де вважають острів Зміїний скелею, непридатною для проживання та ведення сільського господарства. Суперечка не привертала б уваги, якби не дві причини. По-перше, міжнародним законодавством передбачено право островів на континентальний шельф. Оскільки Зміїний розташовано неподалік берегів Румунії, його континентальний шельф перетинається з румунським. По-друге, геологи цілком обґрунтовано вважають цей район Чорного моря багатим на поклади газу і нафти високої якості. Їх обсяги оцінюються в 10 млрд м3 та 10 млрд т відповідно. Останнє твердження настільки ускладнює ситуацію навколо угоди про делімітацію континентального шельфу та виняткові економічні зони, що країни не допускають і такий варіант розвитку, як звернення в Міжнародний суд у Гаазі. Щоправда, звернутися туди Київ і Бухарест, відповідно до підписаних документів, мають право лише за умови укладення Договору про режим державного кордону або якщо одна з країн доведе звинувачення іншої країни у припиненні переговорів.

За словами українських експертів, на переговорах румунські дипломати мають намір модифікувати лінію проходження кордону. Вони на словах визнають непорушність кордонів України, а на практиці керуються таким принципом: закласти в Договір про режим державного кордону положення, спроможні в майбутньому його розірвати, що дасть румунам змогу претендувати на частину території України. Прикладом може бути історія з п'ятьма островами в гирлі Дунаю. У Бухаресті пов'язують з ними долю договору і пропонують, щоб два з п'яти островів належали Румунії. Обґрунтовуючи позицію, румунські дипломати зазначають, що до тієї ділянки, де розташовано ці острови, необхідно застосовувати принцип головного судноплавного фарватеру річки, зафіксований у радянсько-румунському договорі від 1961 р. Розуміючи делікатність ситуації, Румунія претендує лише на два з них. Київ із пропозицією румунських дипломатів міг би погодитись, якби не той факт, що за старим радянсько-румунським договором 1961 р. усі п'ять островів від самого початку належать Україні. Перехід двох із них під юрисдикцію Румунії суперечитиме зафіксованому в українсько-румунському договорі 1997 р. принципу незмінності кордонів, оскільки румунська пропозиція закликає до зміни існуючих кордонів. На згаданій ділянці Дунаю (і це зафіксовано делімітаційними та демаркаційними документами) принцип головного судноплавного фарватеру річки не застосований, оскільки кордон встановлювався за іншими правилами. Окрім того, що румунські дипломати хочуть створити прецедент, існує принаймні ще одна причина, у зв'язку з якою для Бухареста вкрай важливо заволодіти цими двома островами: при зміні їх приналежності змінюється і точка відліку виняткової економічної зони. Актуальна проблема кордонів - не єдина в українсько-румунських переговорах. Адже, зокрема, з українського боку також роками не вирішуються проблеми стосовно добудови Криворізького гірничо-збагачувального комбінату. Румунія разом із Словаччиною була головним інвестором, вклавши не менш як 700 млн доларів. Україна хотіла б підписати нові угоди щодо авіа- та залізничного сполучення. Доречно також повернутися до привабливої ідеї організації тристороннього співробітництва Україна - Польща - Румунія, запропонованої Президентом Республіки Польща. Київ і Бухарест усе більше схилялися до думки, що в українсько-румунських відносинах існує не просто проблема кордонів, а й перешкода. "Наші відносини не можуть бути заручниками цих проблем", - заявив міністр закордонних справ Румунії М. Джоане після його переговорів у Криму з міністром закордонних справ України А. Зленком влітку 2002 р. Зважаючи на цей важливий етап у двосторонніх відносинах, Президент України Л. Кучма і Президент Румунії І. Ілієску підписали у Чернівцях 17 червня 2003 р. Договір про режим українсько-румунського державного кордону, співпрацю і взаємну допомогу в прикордонних питаннях на десять років. Передбачено автоматичне продовження його дії, якщо сторони не виявляють іншого бажання. Головне положення документа полягало в тому, що він підтверджує лінію державного кордону, зафіксованого радянсько-румунським договором 1961 р. Всі положення, які стосуються лінії українсько-румунського кордону, не підлягають денонсації. Тим самим на зустрічі президентів у Чернівцях пройдено ще одну лінію, що перешкоджала відносинам між двома країнами.

Після того, як обидві сторони подали свої меморандуми до Міжнародного суду та висловили свою згоду притриматися його рішення, 2 вересня 2008 року був розпочатий судовий процес, а 3 лютого 2009 року Гаагський суд виніс своє рішення. Офіційним предметом суперечки, яким займався Міжнародний суд, і який був зафіксований судом, був «спір між Румунією та Україною, котрий торкається створення єдиного морського кордону делімітації континентального шельфу та виключних економічний зон між цими двома державами в Чорному морі». Згідно з постановою Суду демаркаційна лінія повинна огинати острів Зміїний в радіусі 12 морських міль і проходити між румунським та українським берегом. Румунія таким чином дістала 79,4% спірного континентального шельфу.⁸ Стратегічні пріоритети України і Румунії зумовлюються також спільними інтересами у контексті євроінтеґраційних прагнень. Можливо, саме процеси євроатлантичної інтеграції змусять країни по-сучасному підходити до проблем, які не треба передавати нащадкам.

Україна – Угорщина

Угорщина однією з перших визнала незалежність України - через два дні після проведення в Україні референдуму з питання незалежності. Тобто вже 3 грудня 1991 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини, а через три дні укладено Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною й Угорською Республікою. Перше іноземне посольство в Києві відкрила Угорщина. Україна також відкрила своє перше посольство саме в Будапешті. Співробітництво двох країн з того часу неухильно розвивається і за пройдений період досягло значних успіхів. Двосторонні зв'язки були врівноваженими, що стало результатом регулярних візитів на вищому рівні. Політичні контакти сприяли вивченню результатів двостороннього співробітництва, подальшому його розвиткові та пошуку нових підходів. Підтвердженням цього став і офіційний візит в Україну в лютому 2002 р. Президента Угорської Республіки Ф. Мадла.

Під головуванням лідерів обох країн відбулися україно-угорські переговори. За їх підсумками, країни підписали Концепцію комплексного протипаводкового облаштування басейну річки Тиса, міжурядові угоди про контроль у пунктах пропуску за рухом автомобільного, залізничного і річкового транспорту та про уніфікацію документів, необхідних для перетинання україно-угорського державного кордону в службових справах.

Підписано також Протокол "Про обмін ратифікаційними грамотами до договору між Україною і Угорщиною про правову допомогу в цивільних справах".

Підсумувавши переговори, Л. Кучма зазначив, що за десять років незалежності між двома країнами склалися надзвичайно добрі відносини. Тому для двох країн немає проблем, які б не вдалося розв'язати. Триває взаємовигідне економічне співробітництво, що після періоду стагнації в середині 90-х років XX ст. набуло нових обертів. Наприклад, товарообіг у 2001 р. становив 600 млн доларів США. Щороку між угорськими й українськими підприємствами укладається в середньому 2 тис. угод, зростає кількість малих і середніх підприємств. Традиційною та плідною є співпраця в аграрному секторі. Розширюються зв'язки у галузях освіти і культури, сфері захисту довкілля, зокрема в останні роки (ліквідація наслідків великих повеней). Водночас назріла потреба у спільних діях на регіональному рівні з метою розв'язання екологічних проблем на далеку перспективу.

На порядок денний висуваються також питання про співпрацю в аспекті євроінтеґрації, можливість співробітництва України з "Вишеградською четвіркою" (Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща), посилення заходів у боротьбі з тероризмом, питання захисту національних меншин: угорської - в Україні, української -в Угорщині. До речі, для такого регіону Україна й Угорщина є прикладом тісного співробітництва у сфері захисту національних меншин, які тут проживають, збереження їх культурної ідентичності.

Збалансовані україно-угорські відносини створюють міцну основу для подальшого розвитку україно-угорського добросусідського співробітництва, визначення напрямів, які допоможуть підняти на вищий щабель розвитку взаємовідносини, щоб підвищити добробут двох народів, реалізувати інтеграційні євроатлантичні прагнення цих країн.

Торговельно-економічне співробітництво

У І півріччі 2012 р. загальний товарообіг з Угорщиною склав 1 млрд. 353,8 млн. дол. США (зріс у порівнянні з І півріччям  2011 р. на 11,7%). Експорт товарів з України в Угорщину склав 759,8 млн. дол. США (зріс на 26%), імпорт угорських товарів в Україну становив 293,1 млн. дол. США (зменшився на 2,5%). Позитивне сальдо для України склало 165,8 млн. дол. США.

 

Головними групами товарів, які експортуються з України в Угорщину, є проводи ізольовані, кабелі, енергоносії, машини, електрообладнання, лісоматеріали, механізми, мінеральна сировина та напівфабрикати.

Імпортуються в Україну лікарські засоби, електрообладнання, металоконструкції, транспортні засоби, продукція рослинництва.⁹

Україна - Молдова

 

Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Молдова були встановлені 10 березня 1992 року. З нагоди 20-річчя встановлення дипломатичних відносин планується, у 2013 році відбудуться Дні культури України в Республіці Молдова, а у 2014 році – Дні культури Республіки Молдова в Україні. 

Торговельно-економічне співробітництво

Україна займає третє місце(після Російської Федерації та Румунії) за обсягами товарообігу серед країн, які здійснюють зовнішньоторговельну діяльність з РМ, та друге-за обсягами експорту в Республіку Молдова. 

Обсяг товарообігу між Україною та Республікою Молдова за І півріччя 2012 року збільшився на 11,4 млн. дол. США (2,8%) та склав 416,5 млн. дол. США.

Експорт склав 356,6 млн. дол. США, що на 1,9% менше, у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року.

Імпорт склав 59,9 млн. дол. США, що на 44,3% більше, ніж за аналогічний період 2011 року.

Позитивне торговельне сальдо на користь України складає 296,7 млн. дол. США.¹⁰

Україна – Білорусь

Українсько-білоруські відносини регламентуються Договором між Україною і Республікою Білорусь про дружбу, добросусідство та співробітництво від 17 липня 1995 року, який набув чинності 6 серпня 1997 року.

Президент України В.Янукович та Президент Білорусі О.Лукашенко востаннє зустрічалися в рамках саміту ОБСЄ 1 грудня 2010 р. у м. Астана.  

Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі України А.Клюєв і Перший заступник Прем’єр-міністра РБ В.Семашко у 2010-2011 рр. зустрічалися 6 разів (у т.ч. в рамках трьох засідань Міжурядової українсько-білоруської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва).

У 2010-2011 рр. відбулося 6 зустрічей Міністрів закордонних справ К.Грищенка і С.Мартинова.

Важливе значення в розвитку двосторонніх відносин обох країн відіграють регулярні засідання створеної 1996 року Міжурядової українсько-білоруської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва – останнє, 20-те, відбулося 15 грудня 2011 року в Києві.

Як відзначалося в ході засідання, товарообіг між Україною та РБ за підсумками січня-жовтня  2011 року в порівнянні з відповідним періодом 2010 р. збільшився на 38,5 відсотка, склавши 5,01 млрд. дол. США.

Зміцнення торгово-економічного співробітництва забезпечено за рахунок збереження наявних і створення нових складальних виробництв, розвитку коопераційних зв’язків, розширення міжрегіонального та прикордонного співробітництва, запровадження нової форми взаємодії – поставок техніки на умовах довгострокового лізингу тощо.

Зокрема, позитивно вплинуло на стан взаємної торгівлі виконання заходів Плану спільних дій з реалізації пріоритетних напрямів українсько-білоруського співробітництва, сформованих за підсумками зустрічі Президентів України та РБ 29 квітня 2010 р. у м. Мінську, а також Плану спільних заходів щодо розвитку українсько-білоруського торговельно-економічного співробітництва на 2011 рік, підписаного 27 грудня 2010 р. у Києві, рішень попередніх, 18-го та 19-го, засідань Комісії. 

Україна – Словаччина

 

Визнання Україною Словацької Республіки: 1 січня 1993 року.

Встановлення дипломатичних відносин: 30 січня 1993 року.

Дипломатичні та консульські установи: Посольство України в СР; Посольство СР в Україні; Генеральне консульство України в м. Пряшів; Генеральне консульство СР в м. Ужгород.

Загальний товарообіг між Україною та Словаччиною за І півріччя 2012 р. склав 638,4 млн. дол. США (зменшення на 10,1% проти відповідного періоду 2011 р.). Позитивне сальдо склало 84,4 млн.дол. США.

Cтаном на 31 грудня 2011 року Словацька Республіка інвестувала в українську економіку 62,7 млн. дол. США.