Чорноморський регіон

25 червня 1992 р. в м. Стамбул 11 країн Причорномор'я підписали Стамбульську декларацію про Чорноморське економічне співробітництво /ЧЕС/, що визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання.

 

Статут Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) був підписаний 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту Глав держав та Урядів країн-членів ЧЕС, а 1 травня 1999 р. він набув чинності. Тим самим ОЧЕС трансформувалася з міжурядового механізму співробітництва у повноцінну міжурядову регіональну організацію.

 

Членами Організації є 12 країн: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна.

 

  Створені та активно діють інституції ОЧЕС: Парламентська Асамблея (ПАЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), Ділова рада (ДР ЧЕС) та Міжнародний центр чорноморських досліджень (МЦЧД). Ці органи діють згідно з принципами, викладеними у Стамбульській Декларації та Статуті ОЧЕС, і виконують свої функції відповідно до власних статутних документів. З метою налагодження більш тісної співпраці в рамках системи органів ОЧЕС проводяться періодичні координаційні наради за участю головуючої в Організації країни та керівників секретаріатів згаданих структур.

 

Відповідно до Статуту країни-члени співпрацюють за такими напрямками: торгівля та економічний розвиток, фінанси та банківська діяльність, зв'язок, енергетика, транспорт, сільське господарство, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.

 

Згідно Статуту ОЧЕС, період головування країни в Організації складає 6 місяців, ротація головування відбувається відповідно до латинського алфавіту. На період головування міністр закордонних справ країни є головою ОЧЕС та має координувати усю діяльність в рамках Організації, гарантувати належне керування справами так само як і виконання прийнятих резолюцій та рішень. Якщо країна відмовляється від головування, воно автоматично переходить до наступної за списком країни.

 

  У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ „Економічний порядок денний для ОЧЕС”, який фактично є колективною стратегію, що спрямована на досягнення конкретних результатів та цілей ОЧЕС.

 

Головним постійним органом ОЧЕС, що приймає рішення, є Рада міністрів закордонних справ (РМЗС). Засідання Ради проводяться, як правило, двічі на рік, по закінченню головування країни. Рада вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, розглядає результати діяльності допоміжних органів i приймає відповідні резолюції, рішення та рекомендації. Рішення РМЗС приймаються консенсусом. У період між засіданнями Ради координацію діяльності в рамках ОЧЕС здійснює Діючий голова – міністр закордонних справ головуючої в ОЧЕС країни.

 

Комітет старших посадових осіб (КСПО) ОЧЕС  репрезентує  міністрів закордонних  справ  країн-членів між засіданнями РМЗС і  діє  від їх імені. Зокрема, КСПО розглядає діяльність допоміжних органів, виконання рішень і рекомендацій Ради, готує пропозиції щодо прийняття Радою нових рішень та вносить для затвердження Радою проект бюджету ОЧЕС.

 

 Допоміжними органами ОЧЕС є робочі групи, які проводять регулярні засідання для обговорення конкретних напрямків галузевого співробітництва. В рамках Організації функціонують робочі групи з таких питань: сільського господарства, фінансів та банківської діяльності, боротьби зі злочинністю, інформаційних та телекомунікаційних технологій, співробітництва у надзвичайних ситуаціях, енергетики, захисту навколишнього середовища, обміну статистичними даними, охорони здоров'я i фармацевтики, науки i технологій, малого та середнього бізнесу, туризму, торгівлі та економічного розвитку, транспорту, культури, освіти, організаційних. Крім того, в разі необхідності можуть створюватися тимчасові робочі групи експертів з конкретних питань.

 

Виконавчим органом Організації є Постійний Міжнародний Секретаріат ОЧЕС, що розташований  у м. Стамбул. Секретаріат функціонує під загальним керівництвом Діючого голови ОЧЕС. Безпосереднє керівництво здійснюється Генеральним секретарем ПМС ОЧЕС (з 1 травня 2006 р. цю посаду обіймає представник Греції Посол Л.Хризантопулос).

 

  В ОЧЕС діє механізм ''Трійки'', який скликається за пропозицією Діючого голови з метою обміну думками щодо поточної роботи, напрямків майбутньої діяльності ОЧЕС та її відносин з іншими міжнародними організаціями та установами.

 

З метою надання фінансової підтримки розробці та реалізації міжнародних галузевих проектів, що сприятимуть розвитку регіонального співробітництва, у 2004 р. розпочав своє функціонування Фонд розвитку проектів ОЧЕС. З цією ж метою у 2007 році за ініціативою Греції розпочав діяльність Грецький фонд розвитку ОЧЕС на основі початкового внеску цієї країни у розмірі 2 млн. євро.  

 

 У ході вірменського головування (01 листопада 2008 - 31 квітня 2009 років) уперше в історії ОЧЕС було затверджено програмно-орієнтований бюджет Організації, що має забезпечити реалізацію проектів і програм співробітництва за галузевими напрямами.

 

У рамках ОЧЕС підписана низка документів про регіональне співробітництво, серед яких: Угода між урядами держав-учасниць про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і техногенного характеру; Угода про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою; Меморандуми про взаєморозуміння у сприянні вантажним автоперевезенням у регіоні, з розвитку морських магістралей регіону ОЧЕС, про скоординований розвиток Чорноморського транспортного кільця швидкісних автомагістралей, про взаєморозуміння у співробітництві між дипломатичними академіями та інститутами при міністерствах закордонних справ країн-членів ОЧЕС. Підписані також Угода про спрощення візових процедур для підприємців та Угода про спрощення візового режиму для водіїв вантажного автотранспорту країн-членів ОЧЕС.

 

ОЧЕС налагодила співробітництво з іншими міжнародними регіональними організаціями та ініціативами. З жовтня 1999 р. ОЧЕС  має статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН.

 

Свідченням інтересу до ОЧЕС є кількість країн та інституцій, що співпрацюють з Організацією у рамках відповідних угод або мають статус спостерігача. Серед них - Секретаріат Енергетичної Хартії, Європейська Комісія, Комісія з захисту Чорного моря від забруднення, а також такі країни як США, Австрія, Німеччина, Франція, Польща, Словаччина, Хорватія, Чехія, Італія, Білорусь, Єгипет, Ізраїль, Туніс та інші. Низка міжнародних неурядових організацій та країн отримали в ОЧЕС статус секторального діалогового партнера, зокрема, Угорщина та Чорногорія.

 

З 1 січня 2012 р. розпочалось піврічне головування Республіки Сербія.

 

У 2012 році відзначалася 20-та річниця створення Організації.

ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В ОЧЕС

Україна зацікавлена у реалізації регіональних енергетичних та інфраструктурних проектів, таких як: кільцевої автостради, що оточує Чорне море, Спільний енергетичний ринок Чорного моря та ряд інших проектів. Участь України в ОЧЕС обумовлена її транзитним розташуванням. Україна могла б збільшити товарообіг з Туреччиною, Румунією, Грузією та рядом інших країн. Україна могла б забезпечити свою енергетичну незалежність в ОЧЕС. Залучення іноземних інвестицій є також в інтересах України.

Інша частина українського інтересу в ОЧЕС є її євроінтеграція. Україна може отримати і використати румунський та болгарський досвід щодо євроінтеграції та імплементації усіх необхідних реформ.

Країни ЄС

Наразі членами ЄС є 27 країн. Та у цьому розділі я хотіла би виокремити кілька основних держав-членів Європейського Союзу як напрямки співпраці України з ними, а саме: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина.

Наріжним каменем співпраці України та ЄС є «Угода про партнерство та співробітництво» (підписана 16 червня 1994 року, набрала чинності 1 березня 1998 року), термін дії 10 років.

5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після XIX саміту Україна – ЄС (9 вересня 2008 року, Париж, Франція) носить назву «Угода про асоціацію» між Україною та ЄС. На період до набрання чинності «Угодою про асоціацію» щороку автоматично подовжується дія «Угоди про партнерство та співробітництво».

Як додатковий інструмент у відносинах України з ЄС було запропоноване «Східне партнерство». Ініціаторами цієї ідеї стали Польща та Швеція у травні 2008 року.  Хочу відмітити, що до «Східного партнерства», крім України, входять також і інші країни, такі як: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова. Фінансування проекту передбачене у розмірі €350 млн. на 2009-2013 роки. Відсутній власний секретаріат.

УКРАЇНА – ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Дипломатичні відносини були встановлені 10 січня 1992 року. Для України Великобританія є важливим стратегічним партнером, про що свідчать торговельно-економічні відносини. У наведеній нижче таблиці можна прослідкувати обсяг та динаміку зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Великобританією за 2002-2009 роки (сума виражається в мільйонах $ США):

Щодо політичного аспекту, то варто зазначити, що Великобританія постійно підтримувала Україну на шляху до ЄС та НАТО. Великобританія разом із США активно просували членство України в НАТО. Можна з впевненістю сказати, що до приходу до влади проросійського президента Віктора Януковича в Україні Великобританія була надійним партнером України як у ЄС та НАТО, так і на світовій арені.

УКРАЇНА – ФРАНЦІЯ

Дипломатичні відносини були встановлені 24 січня 1992 року. Францію не можна віднести до стратегічних партнерів Україна, але ця держава відіграє важливу роль в ЄС і НАТО, тому не можна оминати питання взаємин Україна – Франція. Нажаль мені недоступні дані щодо зовнішньої торгівлі між Україною та Францією. Можна лише відмітити діяльність двох французьких банків на ринку України, а саме: «BNP Paribas» i «Crédit Agricole».

До кінця 1990х років Франція сприймала незалежність України як тимчасове явище. У дипломатичних колах Франції домінувала думка про новий СРСР у вигляді Союзу Незалежних Держав (СНД), хоча маю нагадати, що Україна ніколи не була членом СНД (дати посилання).

Можна сказати, що із приходом до влади Ніколя Саркозі у Франції, інтенсивність відносин дещо пожвавішала, але Франція є одним із головних факторів гальмування у просуванні України до ЄС та НАТО. Хочу нагадати, що на Бухарестському саміті НАТО 2008 року Франція блокувала надання Україні «Плану дій щодо членства» (ПДЧ). Франція також постійно гальмує лібералізацію візових процедур та відміну віз для Українців. На мою думки ці фактори є ворожими щодо України.

Франція завжди підтримувала Росію, і продовжує це робити навіть тепер. Україні не слід шукати підтримки у Франції. Єдине, що варто зробити, так це створити потужне лобі українського питання у Франції. Також можна скористатися послугами такої компанії, як «Euro RSCG». До того ж Францію можна схилити до позитивних відповідей у питання віз, вступу України в ЄС та НАТО (хоча вступ до НАТО не є зараз пріоритетом) лише пошуком зацікавлених партнерів, які будуть тиснути на Францію. Ними можуть виявитися Великобританія, Сполучені Штати Америки, Італія, Швеція, Польща та ряд інших держав.

УКРАЇНА – НІМЕЧЧИНА

Дипломатичні відносини були встановлені 17 січня 1992 року. Німеччина є серед найактивніших стратегічних партнерів України. Варто відмітити стабільне фінансове становище Німеччини, навіть у час коли такі країни ЄС, як Греція, Португалія, Ірландія стикаються із величезними фінансовими проблемами, Німеччина лишається непохитною. В Україні діють багато німецьких підприємств, а також Німеччина є найбільшим економічним партнером України в ЄС.

На жаль, у політичному контексті, відносини України і Німеччини не є настільки добрими як економічні. Німеччина разом із Францією постійно блокує вступ України в НАТО та ЄС, блокує також скасування віз для українців.

Україна мусить рахуватися із Німеччиною, але у разі виникнення фінансових негараздів у Німеччині, та навіть тимчасовим послабленням її позиції у ЄС та НАТО, Україна зможе залучити ті ж країни, що і у випадку з Францією щодо лобіювання українських інтересів. Але нажаль, зараз справи у Німеччини йдуть добре, і Україні не варто сподіватися на будь-які політичні преференції з боку Німеччини.¹¹