Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інформаційне право.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
813 Кб
Скачать
☆

3.3. Класифікація інформації

Виходячи із розуміння того, що класифікація інформації - це розподіл інформації (документів) за галузями знань, проблемами, предметами або за будь-якими іншими ознаками, із визначенням індексу систем класифікації відповідно до змісту інформації (кожного документа), можна стверджувати, що варіантів класифікації інформації може бути запропоновано досить багато.

На нашу думку, аналіз варіантів класифікації доцільно почати з доктринальних, теоретич­них підходів до цієї проблеми. Залежно від критерію розрізняють такі види інформації:

- за рівнем мислячо-діяльнісної переробки - на синтаксичну, семантичну, прагматичну;

- за модульністю (спрямованістю) повідомлення: в образній сфері, емоційній сфері, понятійній сфері;

- за формою фіксації інформації (спосіб сприйняття і переробки інформації) - піктографічна (фотографія, технічний рисунок, креслення , схема, піктограма), ідеографічна (графік, гістограма, діаграма, таблиця, формула), текстова.

Слід зазначити, що семантична інформація у своїй структурі має три основних елементи: знак (розрізняють універсальні, акцидентальні, конвенціональні), значення (розрізняють екстенсіональне й інтенсіональпе), смисл.

В теорії один із критеріїв поділу інформації ґрунтується на з'ясуванні ролі, в якій вона виступає у правовій системі, і відповідно до цієї ролі вона поділяється на правову і не правову.

Нормативна правова інформація створюється в порядку правотворчої діяльності - міститься в нормативно-правових актах. Класифікація такої інформації провадиться за рівнем прийняття актів чи за видами актів. Ненормативна правова інформація створюєтеся, як правило, в порядку правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Класифікуючи інформацію за доступом до неї, її поділяють на відкриту й інформацію обмеженого доступу, поширення якої можливе в умовах конфіденційності або секретності. Так, до відкритої належать: інформація як об'єкт цивільних прав (твори, патенти і авторські свідоцтва та інша інформація, яка створюється з метою отримання прибутку; масова інформація; інформація про вибори, референдум; офіційні документи; інформація, що обов'язково надається; інша відкрита інформація зокрема, науково-юридична).

До інформації обмеженого доступу відносять: державну таємницю, службову таємницю, ноу-хау (секрети виробництва), комерційну таємницю; персональні дані (в порядку захисту особистої таємниці), інші види таємниць.

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що місце інформації як об'єкта цивільного права визначено неповно, а тому й невірно. По суті, автори виводять з кола інформації яка є об'єктом цивільних прав, саме ту інформацію, яка віднесена до неї навіть законодав­цем. Йдеться, наприклад, про ноу-хау (секрети виробництва, комерційна таємниця) та деякі інші види таємниць, які у класифікації посідають місце серед видів інформації з обмеженим доступом. Це може призвести до хибного висновку про те що такі види інформації не можуть бути об'єктами цивільних прав. Таким чином, при класифікації інформації за критерієм доступу до неї інформацію як об'єкт цивільних правовідносин слід було віднести як до одного виду, так і до другого. Необхідно було просто вказати у класифікації уточнюючі види інформації, які визначають зміст виду інформації як об'єкта цивільних правовідносин - здобутки науки і літератури тощо.

Щодо законодавчої класифікації, то розпочинати її аналіз слід із Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р., зазначивши, перш за все, що в цьому Законі йдеться про галузі та види інформації. Так, визначаючи поняття галузі інформації, законодавець називає сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності суспільства та держави, а саме: політичну, економічну, духовну, науково-технічну, соціальну, екологічну та міжнародну інформацію. На нашу думку, перелік таких галузей має бути у Законі невичерпним, оскільки може доповнюватися в процесі розвитку суспільства.

У свою чергу, основними видами інформації залежно під змісту даних, які в ній містяться, є:

- статистична інформація - офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому опублікуванню;

- адміністративна інформація (дані) - офіційні документовані дані, які дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції;

- масова інформація — публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання(преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо;

- інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування - офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування,

- правова інформація - сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо;

- інформація про особу - сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру - систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільна, державне життя та навколишнє природнє середовище;

- соціологічна інформація - документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Закон України «Про інформацію» поділяє інформацію також за режимом доступу до неї на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. У свою чергу, інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну.

Відкрита інформація характеризується відсутністю будь-яких обмежень у доступі до неї. Це підтверджується тим, що доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках), поширенням її засобами масової комунікації, безпосереднім її наданням заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам.

Законодавець визначає конфіденційну інформацію як відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні чи юридичні особи і які поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Це, зокрема, інформація професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержана на власні кошти, або така, що є предметом професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу громадянина, юридичної особи, і не порушує передбаченої законом таємниці. Особи самостійно визначають режим доступу до такої інформації та встановлюють систему чи засоби захисту. Існують також винятки із зазначеного переліку.

До таємної інформації згідно із Законом «Про інформацію» належить інформація, що містить відомості, які є державною та іншою, передбаченою законом, таємницею, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Це - комерційна таємниця; банківська таємниця; лікарська таємниця тощо.

Закон України «Про державну таємницю» містить перелік інформації, що до неї належить: інформація у сфері оборони; економіки, науки, техніки; у сфері зовнішніх відносин; у сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Щодо видів таємної інформації, то спеціальні закони містять їх детальні визначення і, в ряді випадків, перелік їх підвидів.

Зокрема, Закон України «Про банки і банківську діяльність» у ст. 60 під банківською таємницею визначає інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

До банківської таємниці належать:

- відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі етап кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

- фінансово-економічний стан клієнтів;

- системи охорони банку та клієнтів;

- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

- відомості, що стосуються комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції, та інша комерційна інформація;

- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

- коди, що використовуються банками для захисту інформації.