- •17. Поняття, завдання, етапи та джерела маркетингу персоналу в організації.
- •18. Алгоритм процесу залучення персоналу організаціями.
- •19. Джерела залучення персоналу: види, характеристики, переваги та недоліїси.
- •20. Основні етапи процесу відбору персоналу, їх характеристика.
- •22. Сутність договірного регулювання набору персоналу. Зміст та процедура підписання трудового договору.
- •24. Професійна адаптація працівника: поняття, види та основні процеси.
- •25. Поняття, цілі, елементи та критерії ділового оцінювання персоналу.
- •26. Види та методи оцінювання персоналу в організації..
- •27. Особливості ділового оцінювання управлінського персоналу.
- •28. Атестація персоналу як вид ділового оцінювання: поняття, функції, види та етапи.
- •29. Система професійного навчання і розвитку на підприємстві: поняття, цілі, складові, форми та особливості організації.
- •30. Поняття, види, мотиви та етапи формування ділової кар’єри.
27. Особливості ділового оцінювання управлінського персоналу.
Особливо складною є проблема оцінки керівників і спеціалістів. Об'єктивні труднощі оцінки цих категорій персоналу пов'язані із:
складністю формалізації результатів праці й визначенням кінцевого результату управлінської діяльності;
взаємозалежністю;
взаємопов'язаністю управлінських функцій і складністю визначення внеску кожного керівника і спеціаліста;
наявністю значного проміжку часу між виконанням управлінської функції і виявом її результатів на практиці;
необхідністю одночасної оцінки особистих якостей і результатів роботи структурного підрозділу й організації в цілому.
Керівники і спеціалісти постійно працюють з персоналом своєї організації, контактують з працівниками суміжних організацій, органів місцевої виконавчої влади, відповідають за рівень виробництва, за діяльність і розвиток організації, тому значно складніше оцінити їх результати діяльності. Але пам'ятаючи, що відсутність оцінки — найгірший вид оцінки, наука і практика ведуть постійний пошук досконаліших методів оцінки всього персоналу організації. Оцінка керівників і спеціалістів може проводитись за діловими якостями, за складністю їх функцій, за результатами та цілями їх діяльності.
За загальним визначенням спеціалістів у галузі управління, кожен керівник повинен відповідати таким обов'язковим діловим якостям, як компетентність, здатність чітко організувати і планувати свою роботу, відповідальність за доручену справу, самостійність, індивідуальність, здатність опанувати нові напрями і методи, працездатність, уміння підтримувати контакт з людьми, вміти мобілізувати колектив на досягнення цілей, координувати діяльність всіх служб і підрозділів я к єдиної системи управління організацією, конкретність і чесність у вирішенні оперативних питань.
Крім ділових якостей, важливе місце посідають і особисті. До особистих якостей управлінського персоналу відносять: чесність, справедливість, вміння встановлювати доброзичливі відносини в колективі і з підлеглими; тактовність і витримка, вміння слухати поради підлеглих, критику на свою адресу, самокритичність. Оцінка ділових і особистих якостей керівників і спеціалістів здійснюється як па основі рейтингу, так і на основі бального методу. Кожна ознака ділових якостей за методикою НДІ праці має чотири рівні виявлення й оцінюється в балах: низький — 1, середній — 2, вище за середній — 3, високий — 4 бали. Оцінка (від 1 до 4 балів) встановлюється працівникові за кожною з ознак відповідно до характеристик рівнів оцінок.
Оцінка всієї сукупності ділових якостей здійснюється підсумовуванням оцінок ознак з урахуванням їх питомої значимості.
Для оцінки складності виконуваних функцій керівників і спеціалістів відібрано ознаки, що дозволяють найбільш повно охопити всі аспекти змісту робіт і водночас врахувати характер та особливості того чи іншого виду діяльності; характер робіт, що визначають зміст праці; різноманітність, комплексність робіт; масштаб і складність керівництва; додаткову відповідальність.
Питома значимість прийнятих для характеристики складності ознак вирішується в частках одиниці (визначається експериментально).
