44.Показники використання обігових коштів і шляхи прискорення їх обертання

Для характиристики ефективності використання ОК на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішими з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за яким ОК підприємства здійснюють один оборот.

Термін обертання оборотних коштів:

О = С * Д

Р

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;

Д – тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р – обсяг реалізації продукції, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за фомулою:

К о= Р

С

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітній період. Що більше оборотів здійснюють ОК, тим лііпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за формулою:

Кз = С/Р

Кз – коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує величину ОК на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше ОК припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання ОК може використовуватися коефіцієнт ефективності:

Ке = П/С

Ке – коеф. Ефективності ОК, коп.;

П – прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що він більше, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання ОК підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1. скорочення виробничих запасів ТМЦ у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

2. прискорення обертання ОК за рахунок реалізації непотрібних, залежалих ТМЦ.

Поліпшення використання ОК вивільняє їх.це вивільнення може бути ябсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення ОК – це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення ОК виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою ОК або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

45. Необхідність і сутність кредитування підприємств

Кредит відображає економічні відносини, пов’язані з акумуляцією і планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найефективнішого їх використання в народному господарстві.

Кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів — із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин.

Кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Поряд з об’єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Кредити, які надаються підприємствам, класифікуються за такими ознаками:

− формами і видами;

− наявністю та характером забезпечення;

− метою використання;

− строками використання;

− методами надання і способами погашення;

− характером і способом сплати відсотків;

− видами кредитів.

Залежно від форм і видів кредити бувають: банківські; комерційні; державні; лізингові; іпотечні; консорціумні; споживчі; товарні; фінансові; інвестиційні; податкові та ін.

Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити поділяються на забезпечені та незабезпечені (бланкові). При цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредит. Для забезпечення повернення кредиту приймаються застава майна, цінні папери, шляхові та товарні документи, гарантії або доручення третьої особи, поліси страхової компанії

тощо. Незабезпеченими (бланковими) є позики, надані банками економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позики.

Залежно від мети використання кредити поділяються на такі, що видаються на формування обігових коштів і фінансування основних засобів.

За строками використання кредити бувають: строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разовому порядку і відповідно до відкритої кредитної лінії. При цьому, під разовими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на прохання та на підставі відповідних документів особи, яка бере позику. Позики, які видаються відповідно до відкритої кредитної лінії, — це позики, які надаються особі, що бере по-

зику протягом встановленого проміжку часу в межах раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.

За характером і способом сплати відсотків розрізняють позики з фіксованою відсотковою ставкою, плаваючою і зі сплатою відсотків у міру використання позичених коштів. Позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються підприємствам зі стабільним економічним становищем. Вони можуть видаватися також в умовах інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються позики з плаваючою відсотковою ставкою, що встановлюється з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції.

Суть кредиту, як і фінансів, розкривається в його функціях.

Кредит виконує такі функції:

− перерозподілу грошових коштів з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві;

− заміщення готівки у платіжному обігу;

− контролю за цільовим використанням коштів.

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками на основі їх повернення між підприємствами і господарськими органами, у яких не вистачає власних коштів для нормального процесу виробництва. При цьому, кредит як функція перерозподілу є одним з джерел формування основних засобів і оборотних активів підприємств та організацій.

Функція заміщення грошей готівкою засвідчує, що в обігу перебувають не гроші, а грошові знаки. Їх випуск в обіг обмежується потребами господарського обороту у грошах, готівці для розрахунків з працівниками для оплати праці, виплати пенсій,

допомоги, оплати відряджень тощо і має кредитний характер. Переважна більшість розрахунків здійснюється в безготівковому порядку через установи банків. Отже, функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки у платіжному обороті, тобто за допомогою кредиту утворюється можливість для підприємств і установ здійснювати вза-

єморозрахунки у процесі купівлі-продажу, а також розрахунки з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунка платника на рахунок одержувача грошей.

Контрольна функція кредиту виявляється при виконанні ним усіх розглянутих функцій, тобто у процесі перерозподілу кредитних ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів тощо,сприяючи підвищенню ефективності виробництва.