Типи перекладу

Розрізняють такі форми перекладу:

• усний (у тому числі синхронний),

• письмовий,

• опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),

• автоматичний (машинний).

Окрім інтерлінґвістичного перекладу (з однієї національної мови на іншу), в своій праці естонський дослідник інтерлінгвістичного перекладу Р. Якобсон «Мовознавчі аспекти перекладу» виділив інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

За тематичним змістом текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все, книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.

У наш час дуже поширеним є переклад та локалізація веб-контенту та програмного забезпечення.

Усний переклад

Незважаючи на істотні відмінності між окремими видами усного перекладу, є щось однакове для всіх. Тому спочатку розглянемо ті вміння, якими повинен володіти перекладач незалежно від того, який вид усного перекладу він виконує.

Перш за все, слід мати знання в галузі найчастіше вживаних перекладацьких відповідностей і автоматизовані навички їх використання.

Знання перекладацьких відповідностей без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки у нього немає часу на "пригадування" еквівалентів. Коливання і тривалі паузи при перекладі заважають адекватному сприйняттю тексту , що перекладається, порушують комунікацію між партнерами. Природно, що іноді при перекладі особливо складних місць перекладач може дозволити собі невелику паузу для обдумування. Але для того, щоб таких пауз було якомога менше, усний перекладач повинен з високим ступенем автоматизму використовувати найбільш уживані перекладацькі відповідності, тоді і невелика пауза при обдумуванні "важкого ходу" буде сприйнята такими, що слухають так само, як і невелика пауза у людини, що говорить на рідній мові і підшукує найбільш відповідні слова для виразу своїй думці.

Нерідко перекладацькі відповідності вводяться списком за принципом "початкове слово - перекладене слово". Даний спосіб у ряді випадків можна використовувати, проте його не можна визнати достатньо ефективним, оскільки такому способу властиві всі недоліки двомовних словників. Мовні еквіваленти абсолютизуються, вони сприймаються як універсальні міжмовні відповідності, а не як відповідності лише для даного контексту і ряду інших аналогічних контекстів. Наслідком цього є некоректне перенесення відповідностей з одного контексту в інший.

Крім того, цей спосіб не дає студентам відомостей про вживання мовної одиниці, а як відомо, незнання правил слововживання значно знецінює знання слова, особливо при перекладі з рідної мови на іноземну.

Значно ефективніше "заучування" перекладацьких еквівалентів в контексті. Окрім всього іншого такий спосіб введення перекладацьких відповідностей забезпечує міцніше їх запам'ятовування.

Що можна тут рекомендувати?

Точне запам'ятовування мовних одиниць і моделей забезпечується шляхом неодноразового їх повторення. При перекладі найбільш вигідним є багатократне вживання мовних одиниць, що підлягають засвоєнню, проте слід уникати монотонності. . Монотонність долається шляхом виконання щоразу іншого завдання.

Велику роль в навчанні усному перекладу відіграють стандартні речення, що використовуються як звернення, вітання , побажання, вираз радості, співчуття, подяки, пошани, підтримки тощо. Ці стандартні речення доцільно заучувати. Їх список складається за принципом гнізд, наприклад, гнізда: "побажання", "звернення". "ораторські речення" та інш.

Необхідно також у всіх видах усного перекладу добре володіння технікою усної мови. Перекладач повинен володіти правильною дикцією, уміти інтонаційно правильно висловлюватись. Мають рацію ті, хто стверджує, що усний перекладач має бути професійним оратором. Необхідно також мати хорошу оперативну.