3. Децентралізовані фінанси.

Децентралізовані фінанси – це економічні відносини які виникають з приводу створення розподілу використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для задоволення власних потреб колективу, забезпечення господарської діяльності п-ства та його економічного розвитку. Розрізняють зовнішні та внутрішні сфери фінансових відносин. 1) Зовнішні: між п-ством і державою - сплата податків, відрахування до фондів, асигнування; б) між п-ствами – розрахунки за товари, роботи, послуги, придбання цінних паперів їх погашення; в) між п-ством і вищестоящою організацією – сплата відрахувань до цільових фондів, відрахування на отримання апарату управління, передача коштів із вищестоящою організацією. 2). Внутрішні фінансові відносини: а) між п-ством та його акціонерами – розподіл доходів, виплата дивідендів, формування статутного фонду; б) між п-ством та його підрозділами – це формування оборотних коштів п-ства, основних засобів; в) в середині п-ства з приводу формування та розподілу прибутку; г) між п-ствам і працівниками – нарахування і виплата ЗП, матеріальної допомоги.

В результаті фінансових відносин формуються децентралізовані фінансові ресурси за правом власності вони поділяються:1) власні кошти, статутний фонд, резервний фонд, ін спеціальні фонди, перерозподілений прибуток, ін додаткові капітали. 2) залучені кошти: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуг; за розрахунками. 3) Запозичені ресурси.

Тема 3.Фінансова політика.

1. Сутність фінансової політики.

Державна фінансова політика – це частина соціально-економічної політики держави, забезпечення збалансованого зростання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи що призведе до покращення соціального і матеріального добробуту суспільства. Риси державної фінансової політики: 1) повинна виступати засобом вирішення соціально-економічного завдань суспільства. 2)повинна враховувати інтереси всіх суб’єктів фінансової системи а не тільки органи державної влади. 3) слід розрізняти державну фінансову політику і фінансову політику державних органів влади.

Етапи проведення фінансової політики: 1) розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, формується на основі вивчення вимог економічних законів перспектив вдосконалення виробництва і перспектив населення. 2)основні напрямки використання фінансів на перспективу і поточний період. Фінансова стратегія – визначає загальні напрямки та способи використання фінансових ресурсів для досягнення поставлених цілей. Фінансова тактика – включає конкретні методи прийому в досягненнях поставлених цілей в конкретних умовах. 3) здійснення практичних дій спрямованих на досягнення спрямованих цілей.

2. Історичні типи фінансової політики.

Типи фінансової політики визначається особливостями поточного органу розвитку економіки та соціальної сфери інтересів правлячих партій а також теоретичними концепціями що впливають на економічні і політичні курси держави.

Типи фінансової політики: 1)Класичний – характерний для 20-х р.20ст. представники: Адам Сміт, Давід Рікардо. Основою класичної фінансової політики є не втручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів. 2) Регулююча фінансова політика виникла в 30-60 рр, 20ст. пов’язана із загостренням економічних, політичних, і соціальних проблем. В основу покладена теорія про необхідність втручання і регулювання державно циклічного розвитку економіки і соціальних відносин. Основними важелем втручання держави в економіку стають державні видатки що формують додатковий попит, внаслідок забезпечення пожвавлення підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, зростання доходу і скорочення безробіття. Y=C+I+G

В 70 р. 20ст. регулююча фінансова політика одержала подальший розвиток, головною метою стає скорочення обсягу доходу що перерозподіляється через фінансову систему. Зниження бюджетного дефіциту, зростання обс’яга заощадження, зниження податкового навантаження. 3) планова директивна фінансова політика – використовувалась в радянському союзі. Головна мета фінансової політики досягнення максимальної концентрації фінансових ресурсів в ринках центральних органів влади. Подальший перерозподіл ресурсів призводить до негативних наслідків, зниження ефективності виробництва уповільнення розвитку соціальної сфери, погіршення фінансового стану держави.