4. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види

Конституційно-правова відповідальність - передбачений нормами конституційного права специфічний обов'язок суб'єктів конституційного права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб'єктів через спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низку санкці

За формою реалізації конституційно-правова відповідальність поділяється на: пряму (безпосередню) - передбачену безпосередньо нормами конституційного права, та непряму (опосередковану) - передбачену нормами інших галузей права.

Підставою настання конституційно-правовой відповідальності є порушення норм Конституції, які відповідно конкретизуються в конституційному законодавстві

Конституційно-правова відповідальність має складну структуру. Вона закріплює:

♦ соціальну відповідальність, що вимагає відповідної, високосвідомої та ініціативної поведінки всіх суб'єктів конституційного права;

♦ загальні начала відповідальності за правопорушення, що служать "орієнтиром" для формування відповідальності в інших галузях права;

♦ конкретні види конституційно-правової відповідальності, що застосовується за порушення окремих конституційно-правових норм та інститутів.

Конституційно-правова відповідальність визначає не тільки міру впливу у випадку правопорушення, але й передусім відповідальну поведінку суб'єктів конституційного права щодо виконання свого обов'язку, реалізації політико-юридичної компетентності.

Суб'єктамиконституційно-правової відповідальності можуть бути:

1) держава.

2) органи державної влади;

3) органи місцевого самоврядування;

4) громадські об'єднання: політичні партії і громадські організації;

5) посадові особи - депутати;

6) фізичні особи: громадани України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Об'єктом конституційно-правової відповідальності є відносини, що регламентуються нормами даної галузі права, сутність яких полягає в тому, що це фундаментальні відносини, в основі яких лежить практика народовладдя. Об'єктом равопорушення можуть бути, наприклад, владовідносини у сфері реалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчих прав громадян тощо.

Об'єктивна сторонапорушення за конституційним правом є протиправною поведінкою суб'єкта, яка не відповідає вимогам норм конституційного права України.

5. Джерела конституційного права України права: поняття, особливості, види

Джерела КПУ- форма вираження правових норм, па також результат правотворчої діяльності публічних органів та безпосередньо народу.

Ознаки джерел КПУ

Загальні

--джерела видаються в межах повноважень відповідних органів

--мають відповідати норм. актам виданим вищестоящими органами

-н/пр. акт набуває загальнообов*язкової сили за умови його оприлюднення

Особливі

--відображають волю народу та політикуД

--є зовн. формою вираж . обЄктивно існуючих к/пр.. норм

Система джерел галузі КПУ: КУ, ріш КСУ, ЗУ, між нар .договори,норм. акти ВРУ, укази ПУ, постанови Кабміну, статути територ. ромад та акти ОМС

Види джерел КПУ

За формою вираження: закони, постанови, укази

За часом дії: постійні, тимчасові

За територією дії: аг. держ, локальні

За чинністю: чинні, нечинні

За змістом: К акти, законод. акти, підзаконні акти, локальні

За сутністю- первинні, похідні , волевиявлення територ. громад, та ОМС

Економічні права і свободи людини і громадянина

Центральним видом прав і свобод людини і громадянина є економічні права, тобто суб'єктивні права в економічній сфері, у сфері економічних (майнових) відносин. До цих прав відносяться ;

Право приватної власності розуміється і закріплюється як право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Право на підприємницьку діяльність. - держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. “Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.”

Право на користування об'єктами права суспільної власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної. - громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.