3.2. Дослідження проблем мк у радянські часи

Академік В. І. Вернадський ще у 20-ті роки минулого сторіч­чя системно вивчав засоби масової комунікації, відзначаючи їх вирішальну роль у розвитку суспільства, біосфери й передбачав створення ноосфери - нової (розумної) біосфери.

За своєю прогресивністю його наукові розробки в сфері масової комунікації були попереду європейської школи досліджень ЗМК. Вернадському В. І. належить системний підхід до ЗМК, ви­ділення природних і технічних СЗМК. Але в 30-ті роки минулого століття, роки репресій у колишньому СРСР, системне вивчення засобів масової комунікації було припинено.

Глобально теоретичні проблеми масової комунікації за радян­ських часів почали досліджувати в роки хрущовської "відлиги" з 1956 року. Для 60-х років характерна поява наукових статей із проблем масової комунікації. Спочатку йде боротьба за існування визнаних наукою розвинутих країн світу термінів: "масова комуні­кація", "засоби масової комунікації^-". У Львівському університеті термін "масова комунікація" використовує професор В. Й. Здоровега у книзі "У майстерні публіциста" (1969 р.).

Лише в 60-х роках цей термін був легалізований у радянській науці. Серед перших дослідників учасники наукових дискусій: А. Алексєєв, Ю. Вооглайд, Ю. Воронцов, 3. Гершковіч, Т. Глоба, Г. Колосов, Л.Петров, Г. Хмара, Ю. Шерковін та інші. Слід зазна­чити, що окремі проблеми ЗМК досліджували вчені різних наук: соціологи, психологи, літературознавці, історики, теоретики-журналісти та інші. Але дослідження систем засобів масової комунікації тривали у Радянському Союзі недовго.

У радянські часи засоби масової комунікації вивчали несистем­но. Вчені особливу увагу звертали на засоби масової комунікації тех­нічного класу, зокрема, книги, кіиодокументалістику, засоби масової інформації. Основи теорії журналістики, зокрема, пресознавства, за­кладали відомі українські вчені В. Й. Здоровега ("Мистецтво пуб­ліциста", 1966 р., "У майстерні публіциста", 1969 р.), Ю. А. Лазебник ("Проблеми літературної майстерності в журналістиці", 1963 р., "Публіцистика в літературі", 1971р.),Д М.Прилюк ("Теорія і практика журналістської творчості", 1973 р., 1983 р.).

У радянські часи дослідження масової комунікації розглядають­ з погляду комуністичної пропаганди,її усних форм і за допо­ могою технічних засобів. Вивчення масової комунікації кваліфіку­вли як данину моді, гонитву за іноземними словами,’’плентання у хвості" буржуазної науки.

Проте комунікативні явища, масовокомунікаційні процеси, вплив СЗМК на аудиторію існують об’єктивно і незалежно від того, як їх називають. Таке ставлення до теорій масової комунікації за­гальмувало розвиток радянської, і, зокрема, української науки.

Лише наприкінці 70-х років у Москві виходить книга профе­сора Ю. П. Буданцева "В контексте жизни", що містить систем­ний підхід до засобів масової комунікації. Автор вперше включає до СЗМК природні засоби й робить спробу їх типізувати, віддаючи належне часові, з погляду комуністичної пропаганди.

Всередині 90-х років у Львові виходить навчальний посібник О. Д. Кузнецової "Основи масової комунікації",в якій вперше здійснено на основі поділу В. І. Вернадським засобів масової комунікації на природні, технічні та типології Ю.П.Буданцева класифікація систем засобів масової комунікації.

Література

Алексеенко А. Н. О массовой коммуникации и ее социальных ередствах // Журналист, пресса, читатель. - Л., 1969. - С. 65-81.

Буданцев Ю. П. Ноосфера или информационное общество // Организация массовых информационных процессов. - М., 1988. -

С. 3-13.

Кузнецова О. Д. Структура журналістської науки і дослідники факультету // 36. пр. каф. укр. преси Львів, ун-ту. - Львів, 1996. -Вип. 2.-С. 10-14.

Кузнецова О. Д. Основи масової комунікації. - Львів, 1996. -

С. 22-29.

Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. - Львів, 2003. -

С. 23-31.

Москаленко А. 3., Губерський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація. - К., 1997. - С. 47-56.

Потятиник Б. В. Чотири теорії преси і українська журналісти­ка.-Львів, 1993. - 16 с.

Шрам В., Сіберт Ф., Петерсон Т. Вільний ринок ідей // Медіакритика. - 2004. - № 5. - С. 42-48.

Питання для самоконтролю

У чому суть теорії масової комунікації? Чотири концепції масової комунікації В.Шрамма. Назвіть дослідників масової комунікації. Кого знаєте з українських основоположників теорії журна­лістики?

До якої групи за концепцією Шрамма можна віднести сьогодні засоби масової інформації України?

Тестові завдання

І. Коли з 'явилися найперші дослідження МК за кордоном?

1. 50-ті роки.

2. 20-ті роки.

3. 30-ті роки.

2. Яка країна стала лідером у вивченні масової комунікації?

1. Японія.

2. США.

3. Німеччина.

4. Іспанія.

3.Кому належить концепція "двоступінчатого потоку "?

1. Лазарсфельду.

2. Годе.

3. Шрамму.

4. Берельсону.

4.Назвіть автора книги "Чотири концепції комунікації".

1. Шрамм.

2. Сіберт.

3. Петерсон.

5.Назвіть три напрями журналістики, виокремлені дослідниками США у 70-х роках.

1. Слідча журналістика.

2. Прецизійна.

3. Вільна преса.

4. Нова журналістика.

6.Вкажіть дослідницькі центри масової комунікації за кордоном.

1. Римський університет.

2. Флорентійський університет.

3. Стенфордський університет.

4. Техаський університет.

7. Назвіть італійських дослідників масової комунікації.

1) Маклюен.

2. Джованніні.

3. Бекеллоні.

4. Розіті.

8.Хто з вчених розробив концепцію системного підходу до ЗМК?

1. Петров.

2. Хмара.

3. Буданцев.

4. Вернадський.

9.Назвіть українських вчених,які першими розробляли теорію журналістики.

1. Здоровега.

2. Теплюк.

3. Лазебник.

4. Прилюк.

10.Яка концепція ЗМК за В.Шраммом переважала у Радянському Союзі?

1. Авторитарна.

2. Тоталітарна.

3. Ліберальна.

4. Вільної преси.

11.Хто з учених створив класифікацію систем засобів масової комунікації?

1. Вернадський.

2. Буданцев.

3. Кузнецова.

4. Шрамм.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

1. Поняття класифікації

2. Значення класифікації СЗМК

3. Види класифікацій

4. Класифікація СЗМК

4.1. ПОНЯТТЯ КЛАСИФІКАЦІЇ

Класифікація у перекладі з латинської означає "розкладаю на класи, розряди". Класифікація - це система підпорядкованих понять певної галузі науки або людської діяльності у вигляді схеми.

Термін "класифікація" не слід плутати з терміном "класифікування", що означає процес розподілу об'єктів за класами, типами, видами і т. п. Наприклад, визначення місця газети у класифікації ЗМК. Основним принципом класифікування є порівняння досліджуваних об'єктів за заданими зразками, еталонним уявленням. Істинно наукова класифікація відображає систему законів, властивих даній галузі.

Класифікування є обов'язковим елементом наукового пізнан­ня, із нього починається будь-яке наукове дослідження. Загальновизнано, що якість наукових досліджень здебільшого визначається особливостями застосування класифікації. Відомий вчений Ю.О. Воронін, один із теоретиків класифікації, зауважує, що "всі описові науки тією чи іншою мірою вступили зараз у фазу класифікування (підкреслення наше - О. К.)".

Комунікатика теж належить до аналітичних наук. Отже, класифікація СЗМК є обов'язковою частиною теорії масової кому­нікації. Питання класифікації засобів масової комунікації

в їх історичному аспекті розвитку дав дослідник Ю. П. Буданцев у статтях і книзі "В контексті життя". Ми робимо спробу, беручи його типологію за основу, створити класифікацію систем засобів масової комунікації.

Класифікація СЗМК - це система підпорядкованих засобів ма­сової комунікації, що утворюється способом об'єднання строго розмі­щених груп, де класи поділяють на типи, типи на види, види на

підвиди.

Будь-яка класифікація є засобом стислого вираження багатої інформації про множинність об'єктів, вона систематизує матеріал.

Класифікацію використовують як засіб для встановлення місця, зв'язку, залежностей між об'єктами поділу, для орієнтування у їх багатоманітності. Особливо гостро проблема побудови і вико­ристання класифікації стоїть в епоху інформаційного вибуху. Чи­сельність і погана впорядкованість нових понять і термінів, різної інформації, фіксованих чи не фіксованих матеріалів у різних СЗМК, ускладнює пошук і використання потрібних даних, викликає інформаційний дефіцит, що гальмує науковий, суспільний розвиток. Тому розробка оптимальних класифікацій стає не лише науковим, а й, практично, економічно важливим суспільним завданням.

Отже, класифікація СЗМК є способом стислого вираження багатої інформації про множинність об'єктів, крім того, вона систе­матизує матеріал.