Тема 8. Менеджмент та політика у сфері житлово-комунальних послуг

Житлова політика та її зв’язок з іншими напрямками соціальної політики. Система житлово-комунальних послуг. Економічне і соціальне значення комунального обслуговування населення. Соціальне значення підтримки житла в належному стані. Типові напрямки політики та механізми управління у сфері житла й надання житлово-комунальних послуг.

Державне регулювання розвитку житлового і комунального господарства. Державне регулювання у сфері містобудування. Генеральні плани міст і населених пунктів.

Програми і плани житлово-комунального господарства, порядок і методика їх розробки та обґрунтування. Показники економіч­ної діяльності житлово-комунального господарства. Розрахунки потреб у загальній площі житлових будинків як основи проектування житлового будівництва. Інвестиційне, податкове, ці­нове, фінансове регулюван­ня розвитку комунального обслугову­в­ання. Обсяг комуналь­них послуг та нормативний метод його обчислення. Стан і напрямки реформування сфери міських і житлово-комунальних послуг в Україні. Житлова проблема в Україні та шляхи її розв’язання в умовах формування ринкових відносин. Напрями і характер розвитку житлового будівництва в Україні. Місце і роль місцевого самоврядування та об’єднань громадян в управлінні житлово-комунальною сферою та сферою міських послуг в Україні.

Сучасний стан розвитку комунального обслуговування населення в Україні. Труднощі і складнощі у сфері комунального обслуговування. Регулювання ринку енергії, транспорту і зв’язку як підґрунтя гарантованості якісних й доступних населенню житлово-комунальних та міських послуг. Необхідність значного підвищення рівня житлово-комунального обслуговування населення. Шляхи поліпшення експлуатації діючого житлового фонду та виходу галузі з кризового стану.

Проблема прийняття нового Житлового кодексу України. Постанови Кабінету Міністрів України «Про розвиток житлового будівництва та поліпшення соціально-демо­графічної ситуації на селі», «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва».

Тема 9. Менеджмент та політика у сфері фізичної культури і спорту

Поняття «фізкультурно-спортивна послуга». Специфіка фізичної культури та спорту (ФСП) як галузі соціальної сфери. Інтеграція сфери фізичної культури і спорту у ринкове середовище. Теоретико-методологічне підґрунтя формування системи соціально-економічних відносин у сфері фізичної культури та спорту. Межі поширення ринку у сфері фізичної культури і спорту

Засоби менеджменту у фізичній культурі і спорті: адміністративні, організаційні, економічні, інформаційні.

Менеджмент, державне регулювання та основні складові політики у галузі фізичної культури і спорту. Головні напрями державного регулювання (за Ю.П. Мічудою): 1) регулювання рівня якості ФСП; 2) регулювання попиту на ФСП; 3) регулювання пропозиції ФСП. При цьому застосовуються різноманітні форми державного регулювання, серед них: розвиток державного сектору сфери фізичної культури і спорту; підготовка фахівців з фізичного виховання і спорту за рахунок бюджетних коштів; державне фінансування проведення наукових досліджень з проблем фізичного виховання і спорту; надання пільг «первинним» споживачам ФСП; надання пільг «вторинним» споживачам ФСП; надання пільг виробникам ФСП; стимулювання розвитку сегментів ринку ФСП.

Нормативно-правові основи управління фізичною культурою і спортом в Україні. Зміст, принципи, завдання і напрями державної політики у галузі фізичної культури і спорту в Україні. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» і «Про туризм» (1993-1995 рр.), Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту, затверджена Указом Президента України (2004 р.), Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України (2006 р).

Проблеми здійснення управління, розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні та шляхи їх вирішення з опануванням існуючого досвіду та прогресивних інновацій.