Б) Тематичний план семінарських занять

Заняття 1. Соціальна сфера: основи дослідження та управління

1. Соціальна сфера як об’єкт дослідження та управління.

2. Теорія суспільних (соціальних) послуг.

3. Основи державного управління та політики у соціальній сфері: теоретичні засади.

4. Соціальна політика та регулювання соціальної сфери в Україні в умовах ринкових реформ: проблеми, здобутки, тенденції.

5. Залежність соціальної політики від економічного стану країни.

Література: []

Методичні рекомендації

При підготовці до аудиторної контрольної роботи, студенти мають продемонструвати обізнаність у понятійному апараті соціальної сфери, її структурних складових та функціях; знати основні підходи до її тлумачення, розуміти об’єктивну необхідність управління нею, зокрема в контексті державної соціальної політики; зазначити актуальність вивчення та управління в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

Висвітлюючи друге питання, студенти мають продемонструвати обізнаність у питаннях сутності, понятійного апарату послуг як соціального явища та продукту функціонування соціальної сфери, специфіці суспільних (за іншими джерелами – соціальних) послуг, прикладами яких є освітні, житлові, побутові та інші послуги; розуміння їхнього вітального характеру, задоволення через них відповідних потреб людини чи соціальної спільноти; виявлення зовнішніх ефектів, що їх породжують суспільні послуги; питання класифікації та видів суспільних послуг.

Розгляд третього питання передбачає насамперед розбудову міждисциплінарного зв’язку із навчальною дисципліною «Соціальна політика в Україні» та відповідну обізнаність студентів у питаннях сутності, призначення, функцій, рівнів реалізації; ролі та місця соціальної політики у регулятивних процесах життєдіяльності суспільства, державного управління та його механізму, менеджменту.

Передбачається наголос на формуванні уявлення про соціальні конституційні права людини, державні гарантії доступності та якості надання суспільних послуг, їх різних видів як невід’ємну складову сучасної соціальної політики в умовах правової, соціальної держави, держави загального добробуту про еволюційний шлях та фактори формування соціальної політики у царині забезпечення населення суспільними послугами та моделі державного управління цим секторам, що утворилися протягом XX ст., цілі, завдання та принципи такого управління, які слід вважати демократичними й соціально прийнятними.

Четверте питання – як таке, що носить практичний характер, передбачає обізнаність студентів у перетвореннях, процесах, тенденціях і проблемах, які мають місце у пострадянську добу в Україні у соціальній сфері; розуміння різних аспектів становлення, реалізації труднощів та шляхів вдосконалення державної соціальної політики.

Має бути продемонстровано знання основоположних норм і документів соціальної політики останніх десятиліть у галузі суспільних послуг із навичками їх критичного аналізу та розуміння функціональності. Студенти повинні мати уявлення про найбільш гострі проблеми у сфері надання суспільних послуг населенню та можливі шляхи їх вирішення типовими засобами соціальної політики, виробленими світовим та вітчизняним досвідом.

Дискусійними є питання:

• Різні підходи до розуміння сутності соціальної сфери;

• Вибір моделі соціальної політики та управління соціальною сферою в Україні: між лібералізмом, соціальною демократією і радянської спадщиною;

• Особливості застосування міжнародного досвіду надання соціальних послуг;

• Двостороння залежність економічних і соціальних перетворень в Україні.

Заняття 2. Соціальна інфраструктура

1. Поняття та сутність соціальної інфраструктури, її функції.

2. Класифікації соціальної інфраструктури.

3. Функціональні блоки соціальної інфраструктури.

4. Показники та нормативи в управлінні соціальною інфраструктурою, оцінки ефективності її функціонування.

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання передбачає розуміння студентами сутності та призначення соціальної інфраструктури як організаційно-економічного, галузевого вираження соціальної сфери (комплексу організацій, установ, підприємств, об’єктів, споруд тощо), як системи, в якій має місце виробництво та забезпечення населення тими чи іншими видами суспільних послуг.

Друге питання містять розгляд питань класифікації соціальної інфраструктури за різними критеріями; її структурування за рівнями розташування, функціональними блоками та мережами. Передбачено формування уявлень про важливість існування соціальної інфраструктури промислових підприємств, інших організацій, через які має місце надання відповідних послуг працівникам і членам їх сімей, в тому числі й на пільгових засадах за участю професійних спілок, роль відомчої інфраструктури у наданні послуг мешканцям територіальної громади (міста, району, селища).

У третьому питанні основний наголос робиться на концепцію структурування соціальної інфраструктури за функціональними блоками, висунуту вітчизняними вченими – як таку, яка на практиці дозволяє утворювати комплекси надання споріднених послуг населенню на відповідній території.

Четверте питання передбачає опанування студентами проблем визначення ефективності функціонування соціальної інфраструктури за різними показниками, індикаторами, територіальної організації та управління соціальної інфраструктурою на місцевому та галузевому рівнях, застосування в цьому контексті відповідних нормативів, стандартів, державних гарантій, державних програм розбудови та розвитку соціальної інфраструктури із залученням різних суб’єктів.

Передбачається також формування практичного уявлення про проблеми організації/управління соціальною інфраструктурою в Україні в умовах переходу до змішаної економіки, багатосуб’єктності соціальної політики, ринкових перетворень; критичний аналіз стану (за відповідними узагальнюючими показниками), в якому перебуває нині соціальна сфера України, її окремі галузі.

Дискусійними є питання:

• Застосування об’єктивних та суб’єктивних показників при оцінці стану/ефективності соціальної інфраструктури;

• Формування нормативів та державних стандартів при організації/управлінні соціальною інфраструктурою;

• Роздержавлення, приватизація об’єктів соціальної сфери в умовах ринкових перетворень: наскільки вона виправдана і чим обумовлена.

Заняття 3. Економіка та фінансування соціальної сфери

1. Соціальна сфера як модель змішаної економіки: держава і ринок.

2. Економіко-демографічне призначення соціальної сфери: відтворення населення, трудових ресурсів.

3. Фінансування соціальної сфери: система джерел і потоків.

4. Моделі та особливості фінансування соціальної сфери в зарубіжних країнах.

Література: []

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання передбачає опанування студентами знань та уявлень про змішану економіку, її суспільний, зокрема й державний сектор; понятійного апарату змішаної економіки та її державного регулювання, розмежування ролі держави та ринково-комерційних структур у наданні населенню послуг суспільного характеру; базові засади, принципи і моделі регулювання такої економіки, соціальної політики в її контексті та наявності відповідного світового досвіду, сформованого у соціальних державах (державах загального добробуту) протягом XX ст.

Передбачається формування уявлень про межі ринкового начала, особливості та обмеження включення соціальної сфери як такої у ринкові відносини; а також розгляд теорії суспільного блага, розроблену зарубіжними вченими-економістами.

У межах другого питання має бути сформовано уявлення про економічне (прагматичне) значення розвиненості соціальної сфери, соціальної інфраструктури, яке є вагомим фактором економічного росту в плані демографічного відтворення трудових ресурсів та підготовки кадрів, захищеності та мотивації працюючого населення, його купівельної спроможності, джерела зайнятості населення, стимулювання попиту на відповідні послуги, стимулювання розвитку суміжних галузей промисловості тощо.

В цьому ж контексті має бути зосереджено увагу на економічній вигідності довгострокових (стратегічних) капіталовкладень у соціальну сферу, інвестування у «людській капітал».

У третьому питанні вивчається система фінансового забезпечення соціальної сфери, насамперед державного з її принципами, джерелами, потоками. Формується уявлення про формування зведеного соціального бюджету, функціонування держбюджетного фінансування та фінансування через позабюджетні цільові фонди соціального призначення, класифікації витрат на соціальну сферу (асигнування, інвестиції, трансферти, ресурси міжбюджетного перерозподілу), визначається місце і роль інших, недержавних джерел фінансування соціальної сфери, окремо розглядаються принципи кошторисного фінансування діяльності бюджетних установ соціальної сфери.

Дискусійними є питання:

• Взаємодія/розмежування держави та ринку в соціальній сфері, «зон відповідальності» в системі змішаної економіки;

• Пропорції використання різних джерел фінансування соціальної сфери, її окремих галузей;

• Роль бізнесу у фінансуванні соціальної сфери.

Заняття 4. Державне управління в соціальній сфері в Україні

1. Контрольна робота: Структура державного управління в соціальній сфері в Україні (15 хв.).

2. Правове забезпечення державного управління соціальною сферою та соціальної політики в Україні: конституційні засади, основні закони та підзаконні акти

3. Органи влади, органи місцевого самоврядування та їх повноваження щодо управління соціальною сферою в Україні.

4. Фінансування соціальної сфери в Україні та його проблеми.

Література: []

Методичні рекомендації

На аудиторній контрольній роботі студенти мають викласти структуру державного управління соціальною сферою в Україні, визначаючи повноваження та функції органів влади в центрі (враховуючи принцип розподілу влад) і на місцях, а також структурні підрозділи органів місцевого самоврядування, провідні соціальні служби.

У другому питанні передбачається вивчення структурування та аналіз нормативно-правової бази функціонування соціальної сфери, її галузей, державного регулювання. Особлива увага приділяється змісту конституційних норм і гарантій реалізації відповідних соціальних прав людини і громадянина та демонстрування механізму їх забезпечення у нормах рамкових законодавчих актів.

Відзначається також наявність в Україні загальних та галузевих програм розвитку, введених в дію законами або іншими нормативно-правовими актами.

У третьому питанні здійснюється вивчення законодавчих та виконавчих органів управління соціальною сферою в Україні, зокрема діяльності Верховної Ради України та профільних парламентських комітетів у царині законотворчої роботи стосовно соціальної сфери, Кабінету міністрів України та профільних міністерств, що здійснюють поточне адміністрування та ресурсне забезпечення галузей соціальної сфери, управляють її розвитком, органів місцевої влади та місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції стосовно соціальної сфери.

Студенти мають уявляти механізм державного управління соціальною сферою в Україні як цілісну систему, а також вміти представляти її наочно.

У четвертому питанні порушується проблематика фінансування соціальної сфери в Україні в умовах переходу та розвитку ринкових відносин, відзначається проблема хронічного недофінансування як одна з основних причин кризового стану галузей соціальної сфери в сучасній Україні.

Дискусійними є питання:

• Питання централізації/децентралізації управління соціальною сферою, розмежування компетенції структур державної влади на місцях та огріхів місцевого самоврядування;

• Якість державного управління соціальною сферою в сучасній Україні у аспектах прогнозування й планування, законотворення, адміністрування, ресурсного забезпечення, контролю;

• Проблеми фінансування соціальної сфери в умовах сучасної України та напрями його вдосконалення/реформування.

Заняття 5. Якісні параметри управління соціальною сферою

1. Показники, індикатори в управлінні соціальною сферою

2. Рівень і якість життя населення як критерії ефективності державного управління в соціальній сфері

3. Соціальні гарантії, стандарти і нормативи у соціальній сфері, у наданні суспільних (соціальних) послуг населенню в Україні

4. Самостійна робота в аудиторії: «Соціальний бюджет України станом на поточний рік: основні параметри та рівень фінансування соціальної сфери».

5. Домашня робота-есе на тему «Рівень і якість життя населення України в умовах ринкових перетворень»

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання передбачає формування у студентів уявлень про різноманітні показники, індикатори, що використовуються для оцінки якості, ефективності функціонування соціальної сфери та здійснення державного управління соціальною сферою: в ролі показників першого плану виступають перш за все: потенціал галузі та її закладів, територіальне охоплення населення відповідними послугами та достатність пасивних об’єктів соціальної інфраструктури на певній території, доступність і якість послуг, що надаються населенню та задовольняють його базові вітальні потреби, суб’єктивні оцінки самого населення щодо функціонування тієї чи іншої галузі, її закладів, обслуговування в них тощо; в ролі показників другого плану виступає ступінь керованості процесів розвитку соціальної сфери з одного боку, та досягнення поставлених цілей регулятивного впливу на них (в тому числі таких, що можуть бути виражені кількісними показниками) – з іншого.

Підкреслюється особливе значення самооцінок населення як споживача суспільних послуг і як багаторівневого об’єкта спрямованості державної соціальної політики, враховуючи важливість питання соціальної стабільності/напруженості для всіх без винятку сфер суспільного життя.

Друге питання ґрунтується на уявленні про категорії рівня і якості життя, їх понятійний апарат і теоретичні засади, що передбачає визначення інтегрованих та інших структурних показників оцінки відповідного рівня/якості життя населення, серед яких ключове положення посідають саме параметри розвиненості соціальної сфери як такі, що відповідають за «цивілізований спосіб життя» особистості, сім’ї, соціальної групи тощо; пов’язуються між собою питання досягнутого рівня життя населення та ефективності державного управління соціальною сферою, державної соціальної політики.

В цьому ж контексті розглядається практичне питання соціальних стандартів як параметрів того рівня життя населення, який історично склався та/або був досягнутий через застосування засобів типових соціальної політики: а) в соціально розвинутих державах світу б) в СРСР в) в сучасній Україні, – що передбачає застосування елементів порівняльного аналізу та оцінки.

У третьому питанні здійснюється аналіз наявної в сучасній Україні системи державних соціальних стандартів, нормативів і гарантій у царині рівня життя населення та функціонування соціальної сфери, що базується на законах України «Про прожитковий мінімум», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також на поточних параметрах фінансування, закладених в Державний бюджет України.

Порушується питання оптимальності, соціальної прийнятності діючої в Україні системи соціальної стандартизації, порівняння, за доступними параметрами, з державними стандартами, що діють в інших державах.

У самостійній аудиторній роботі студенти мають, користуючись підготовленим матеріалом, проаналізувати основні параметри держбюджетного забезпечення соціальної сфери в Україні на поточний та попередній роки, зробити відповідні оцінки динаміки й рівня державних фінансових зобов’язань, їхнього значення під кутом зору вирішення проблем розвитку соціальної сфери України.

Дискусійними є питання:

• Співвідношення понять «рівень життя» та «якість життя» населення;

• Тлумачення поняття «державний соціальний стандарт», оптимальні та мінімально допустимі (прийнятні) стандарти рівня життя населення;

• Порівняльні характеристика рівня життя населення та державних соціальних стандартів у різних країнах.

• Пільгові послуги: можливості та проблеми в їх наданні

Заняття 6. Менеджмент у сфері освіти

1. Освіта як суспільне явище та як галузь соціальної сфери

2. Система, нормативна база, державне управління та фінансування освіти в Україні

3. Управління освітою у розвинених країнах

4. Модернізація сфери освіти в Україні: проблеми й перспективи

5. Домашнє практичне завдання: розробити програму та повести анкетне опитування студентів університету на тему ставлення/задоволення наявним станом освіти та державною освітньою політикою. Опитати студентів не менше, ніж з трьох різних факультетів, кількість питань – до 10. Одержані результати представити у вигляді аналітичного матеріалу із висновками та рекомендаціями.

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання передбачає тлумачення освіти як соціально-культурного явища та як галузі соціальної сфери, визначення та розгляд суспільних функцій освіти, її ролі і місця у життєдіяльності людини у сучасну добу.

Мають бути сформовані уявлення студентів про гуманітарні та економічні ефекти освіти, здійснено розгляд концепції «людського капіталу», однією зі складових якого є саме знання, кваліфікація, навички і уміння, які є результатом освіти, продемонстровано зв’язок освіти із зайнятістю через виконання системою освіти функції підготовки кадрів. З іншого боку, освіта розглядається як галузь соціальної сфери, система виробництва й надання освітніх послуг; робиться наголос на тому, що гарантування права громадян на одержання таких послуг притаманне сучасним соціальним державам та вважається одним з ключових соціальних прав людини.

У другому питанні насамперед здійснюється структурно-функціональний аналіз діючої в Україні системи освіти, всіх її ланок, починаючи від дошкільної освіти із наголосом на використанні принципу неперервності освітнього/виховного процесу.

Далі передбачено розгляд системи державного управління освітньою галуззю в Україні, повноваження та діяльність відповідних органів державної влади, починаючи із Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, нормативно-правової бази (закони України «Про освіту» та ін.), стратегічних програм розвитку освіти, зокрема Національної доктрини розвитку освіти (2002 р.). Також здійснюється аналіз фінансування освіти та її установ в Україні, його джерел, каналів, практичних проблем, що виникають в цьому контексті.

Третє питання містить опанування, на підставі вивчення наукової літератури та інших аналітичних матеріалів, досвіду соціально розвинених держав стосовно розбудови, управління, фінансування, реформування систем освіти, вирішення проблеми доступності освітніх послуг, адаптації освітніх програм до реалій сучасного суспільства, економіки, ринку праці, міжнародного співробітництва в освітній сфері.

Розглядаються практика одержання освіти в кредит, змішане державно-громадське управління освітою, роль бізнесу у фінансуванні освітніх програм, інтеграція європейського освітнього простору на засадах Болонської системи. Робляться висновки про корисність зарубіжного досвіду для України.

Четверте питання базується на баченні студентами, на основі знайомства з думками вчених, громадських та політичних діячів, проблем та перспектив реформування сфери освіти в Україні у XXI ст., в тому числі у контексті інтеграції України у європейській освітній простір.

Дискусійними є питання:

• Співвідношення гуманітарних та прагматичних функцій освіти

• Роль держави, бізнесу і громадянського суспільства в управління освітньою сферою

• Придатність для України зарубіжних моделей освіти; позитиви та негативи Болонської системи

Заняття 7. Менеджмент у сфері охорони здоров’я

1. Здоров’я як суспільний феномен та основні способи його підтримки

2. Система, нормативна база, державне управління та фінансування охорони здоров’я в Україні

3. Зарубіжний досвід політики та управління у сфері охорони здоров’я

4. Модернізація сфери охорони здоров’я в Україні: проблеми й перспективи

5. Домашнє практичне завдання: Написати есе на тему: «Спосіб життя та здоров’я молоді як фактор здоров’я нації». Висновки з матеріалу мають містити визначення основних актуальних проблем та шляхів їх розв’язання в рамках державної політики

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання базується на понятійному апараті «здоров’я» та «здоровий спосіб життя», передбачає уявлення студентів про соціальні фактори та засоби його підтримки, зокрема про значення в цьому контексті факторів гарантованості медичного обслуговування/допомоги, охорони праці, рекреації, способу проведення дозвілля, ужитку корисних і якісних продуктів харчування, лікарських засобів, пропаганди та просвіти стосовно здорового способу життя, санітарно-епідемічного благополуччя, екології навколишнього середовища тощо.

В цьому ж контексті формується уявлення про охорону здоров’я як напрям соціальної політики та галузь соціальної сфери; підкреслюється значення гарантування права на охорону здоров’я у соціальній державі.

Друге питання містить розгляд діючої в Україні системи охорони здоров’я, її основних ланок; діючої нормативно-правової бази (насамперед Основ законодавства України про охорону здоров’я), структурно-функціональний аналіз органів державної влади, управління та місцевого самоврядування у даній галузі, системи фінансування охорони здоров’я.

Передбачаються висновки стосовно функціональності та дієвості будови, організації управління галуззю.

Третє питання передбачає вивчення зарубіжного досвіду організації управління охороною здоров’я, перш за все опанування моделей, притаманних соціально розвиненим країнам (моделі Бісмарка, Беверіджа та ринкова модель), що побудовані на засадах комбінування безпосередньо державних (бюджетних, інфраструктурних), соціально-страхових та ринкових механізмів, робляться висновки по їхню соціальну ефективність, можливу придатність для України.

Четверте питання базується на баченні студентами, на основі знайомства з думками вчених, громадських та політичних діячів, проблем та перспектив реформування галузі охорони здоров’я в Україні.

Порушуються питання проблем фінансування, доступності та якості медичних послуг, санаторно-курортного лікування, забезпеченості ліками, здоров’я підростаючого покоління, необхідності та шляхів впровадження медичного страхування в Україні.

Дискусійними є питання:

• Ефективність різних моделей організації управління галуззю охорони здоров’я

• Тлумачення гарантованості/доступності медичних послуг, роль ринкового начала у системі охорони здоров’я

• Напрями реформування системи охорони здоров’я в Україні

Заняття 8. Менеджмент у сфері комунальних послуг населенню

1. Роль держави, громади та ринку в сфері житлово-комунальних та міських послуг: теоретичні засади

2. Система, нормативна база, державне управління та фінансування житлово-комунальної сфери в Україні

3. Житлове будівництво, житлово-комунальні послуги, зв’язок та міський громадський транспорт в Україні: стан галузі

4. Проблеми, напрямки та перспективи реформування житлово-комунальної сфери в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду

5. Домашнє практичне завдання: розробити програму та повести анкетне опитування на тему ставлення населення до ринкових реформ у сфері ЖКГ (опитати осіб віком старше 25 років у кількості не менше 30 чоловік, тип вибірки – стихійна, кількість питань - до 10). Одержані результати представити у вигляді аналітичного матеріалу із висновками та рекомендаціями.

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання має на меті забезпечення розуміння студентами понятійного апарату, сутності, структури, соціального призначення житлового і житлово-комунального господарства (ЖГ, ЖКГ) в плані забезпечення населення найнеобхіднішими послугами вітального характеру, базових засад та типових напрямів державної житлової політики, політики у сфері комунальних послуг населення, містобудування. Особливо наголошується на соціальному значенні реалізації державою права громадян на доступне та якісне житло як невід’ємної складової цивілізованого способу життя, важливому показнику його рівня і якості.

Передбачається формування уявлень про багатосуб’єктність менеджменту у житлово-комунальної галузі, про роль держави, територіальної громади, бізнесу у інвестуванні, розбудові та підтримки у належному стані житлово-комунального господарства населеного пункту, а також розгляд питання про співвідношення ролі державного регулювання та використання ринкових механізмів у функціонуванні галузі.

Друге питання ґрунтується на розгляді системи державного управління ЖКГ в Україні, основ державного житлового законодавства та державної житлової політики української держави, житлового законодавства (Житловий Кодекс, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та ін.), існуючих в Україні джерел фінансування галузі.

Третє питання зорієнтовано на оцінювання існуючого стану житлово-комунальної сфери в Україні та її складових, передбачає також і оцінку ефективності державної житлової політики на сучасному етапі її розвитку, спираючись на об’єктивні (показники стану галузі) та суб’єктивні (оцінки населення як споживача послуг) критерії оцінювання.

Зокрема, розглядаються питання житлового будівництва, його обсягів і темпів, реконструкції та підтримки у належному стані житлового фонду, надання житла, якості житлово-комунальних послуг для населення та проблеми формування тарифів на них, розвитку комунальної інфраструктури населених пунктів, включаючи громадський транспорт, містобудівництва тощо. Підкреслюється необхідність здійснення реформування всієї системи житлово-комунального господарства в Україні, зберігаючи його соціальну орієнтацію.

Четверте питання містить розгляд проблем, напрямів та перспектив реформування житлово-комунальної сфери в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду, що передбачає аналіз запропонованих законопроектів та діючих державних програм реформування галузі (з 2004 року), визначення ролі держави, бізнесу та місцевої громади у здійсненні управління господарством, перспектив залучення приватних інвестицій та діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), програм житлового кредитування молодих сімей, підтримки індивідуального, кооперативного будівництв, в тому числі в сільській місцевості, формування прозорих, економічно обґрунтованих та соціально прийнятних тарифів на надання послуг, забудови міст та розвитку сучасного пасажирського транспорту тощо.

В контексті ж цього питання відведено час для ознайомлення з прогресивним досвідом житлової політики, управління та типових його механізмів у сфері житлово-комунальних послуг за кордоном, зокрема у Швеції, Франції, Польщі тощо.

Дискусійними є питання:

• Співвідношення держави та ринку у забезпеченні населення житловими, житлово-комунальними послугами;

• Приватизація, демонополізація, автономізація житлово-комунальної сфери в Україні в контексті пострадянських реформ;

• Перспективи подальшої ринкової трансформації житлово-комунальної галузі у діючих державних програмах.

Заняття 9. Менеджмент у сфері фізичної культури та спорту

1. Послуги населенню у сфері фізичної культури та спорту, їх особливості та класифікація.

2. Засоби та методи менеджменту у сфері фізичної культури та спорту, їх класифікація.

3. Система, нормативна база, державне управління та фінансування сфери фізичної культури і спорту в Україні.

4. Практична робота в аудиторії: обговорення на тему «Проблеми розвитку фізичної культури та спорту в Україні» у групах по 5 осіб (30 хв.). Результати обговорення представляють перші дві групи, решта – оформлює їх у вигляді письмових аналітичних звітів.

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання містить розгляд поняття фізичної культури, спорту, послуг фізичної культури та спорту (ФСП), теорії послуг фізичної культури і спорту, аналіз специфіки як галузі фізичної культури і спорту соціальної сфери, особливостей її включення у ринкові відносини.

Зосереджується увага також на суспільних функціях сфери фізичної культури та спорту, її ролі у гармонійному культурному розвитку особистості, підтримці здорового способу життя населення, підростаючого покоління зокрема, а з іншого боку – ризики (економічні, демографічні, культурні), які стають наслідком нерозвиненості сфери чи її окремих складових.

Друге питання базується на вивченні теорії державного управління, регулювання галузі фізичної культури і спорту, його системних складових і напрямів, засобів, методів, форм.

Особлива увага приділяється взаємодії державних інституцій зі споживачами та виробниками фізкультурно-спортивних послуг, їхньої цільової підтримки, стимулювання.

Третє питання містить вивчення змісту, принципів, завдань і напрямів державної політики у галузі фізичної культури і спорту в Україні, аналіз діючої аналіз нормативно-правового забезпечення, зокрема Закону України Про фізичну культуру і спорт» і «Про туризм» (1993-1995 рр.), а також програм розвитку сфери, серед яких Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту (2004 р.) та Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки (2006 р.).

Четверте питання зорієнтоване на визначення основних проблем розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні, в тому числі внаслідок її надмірної комерціалізації, розвалу через нестачу фінансування відповідної інфраструктури; а також виявлення проблем здійснення державного управління сферою, реалізації зазначених державних програм.

Передбачено уявлення про систему пріоритетів державної політики у галузі фізичної культури та спорту на сучасному етапі, виявлення основних шляхів вирішення зазначених проблем з опануванням існуючого досвіду та прогресивних інновацій та досвіду взаємодії з міжнародними організаціями та інституціями.

Дискусійними є питання:

• Співвідношення держави та ринку у забезпеченні населення фізкультурно-спортивними послугами;

• Проблеми та досягнення у сфері, у галузі фізичної культури та спорту за роки незалежності України;

• Пріоритети у розвитку аматорського та професійного спорту в сучасній Україні.

Заняття 10. Менеджмент в сфері культури та мистецтва

1. Культура і мистецтво як суспільне явище та галузь соціальної сфери.

2. Система, нормативна база, державне управління та фінансування культури і мистецтва в Україні.

3. Управління культурою і мистецтвом у розвинених країнах.

4. Практична робота в аудиторії: обговорення на тему «Проблеми культури і мистецтва в Україні» у групах по 5 осіб (30 хв.). Результати обговорення представляють перші дві групи, решта – оформлює їх у вигляді письмових аналітичних звітів.

Література: []

Методичні рекомендації

Перше питання насамперед містить формування уявлень студентів стосовно суспільного призначення та функцій культури і мистецтва (соціокультурної сфери), місця даної суспільної діяльності у підтримки цивілізованого способу життя, соціалізації підростаючого покоління та функціонуванні механізму культурної спадщини.

Наголошується, що виконання культурою і мистецтвом своїх суспільних функцій передбачає їх організацію як галузі соціальної сфери із відповідним державним регулюванням (соціокультурним менеджментом), розвиненою інфраструктурою, охоплення населення культурними послугами.

Друге питання ґрунтується на розгляді системи державного управління соціокультурною сферою та її складових, культурної політики сучасної Української держави. Розглядаються повноваження органів державної влади в центрі і на місцях, основні складові нормативно-правової бази сфери культури, зокрема Основи законодавства України про культуру (1992 р.), Закону України «Про культуру» (2010 р.) та ін.

При вивченні даної теми необхідно мати на увазі, що управління культурою і мистецтвом полягає у організації створення, розповсюдження та популяризації творів літератури і мистецтва; забезпеченні поширення інформації, пропаганди досягнень культури і мистецтва; збереженні та використанні культурних цінностей; охороні творів мистецтва та пам’яток культури, підвищення культурного рівня населення, а також в управлінні установами та закладами культури.

У питанні аналізується також система фінансування культури і мистецтва в Україні, в тому числі фінансова участь громадських організацій, бізнес-структур, благодійних фондів тощо.

Третє питання передбачає вивчення особливостей управління культурною галуззю та культурної політики у соціально розвинених країнах, зокрема виокремлення національних моделей соціокультурного менеджменту («американської», «британської» та «французької» моделей), підтримки державою культурних проектів, регулювання приватних ініціатив, пільгового оподаткування, стимулювання у галузі культури тощо.

Четверте питання зумовлює розгляд наявної ситуації у соціокультурній сфері, оцінювання її стану в цілому та її окремих складових за різними критеріями, проблем фінансового, матеріально-технічного, кадрового забезпечення галузі.

Наголошується на загрозливих тенденціях і наслідках руйнування культурної інфраструктури, її необґрунтованої приватизації, перепрофілювання, послаблення регулятивної діяльності держави у галузі, порушується проблема комерціалізації культурного життя суспільства та її небезпек, девальвації цінностей класичної культури, культурного способу проведення дозвілля у підростаючого покоління у сучасну добу.

Передбачено визначення шляхів реабілітації, розвитку соціокультурної сфери в Україні на сучасному етапі, пріоритетних цілей, стратегії культурного будівництва та розвитку культури. Передбачається аналіз нововведень, що містяться у Законі України «Про культуру» 2010 року, думок науковців, політиків, громадських діячів тощо.

Дискусійними є питання:

• Співвідношення державного регулювання та ринкових відносин у соціокультурній сфері;

• Ситуація у соціокультурному середовищі в Україні в умовах ринкових трансформацій;

• Принципи державної культурної політики та формування її відповідної моделі в сучасній Україні.

Заняття 11. Підсумкова комплексна контрольна робота (ККР) на 80 хв.