Чистий попит за рахунком руху капіталів. Крива чистого попиту та її екзогенні чинники.
Тепер, коли ми розглянули криві попиту та пропозиції по рахункам зовнішньоторговельних операцій, прийшов час розібратися з рахунками руху капітальних засобів. Ми об'єднали криві попиту на долари по рахунках зовнішньоторговельних операцій і по рахунках руху капітальних засобів у єдину криву. Через якийсь час ми знову зробимо це, але для початку коротко проаналізуємо попит на долари по рахунках руху капітальних засобів. Графічне зображення рахунка руху капітальних засобів представлено на рис.5. Воно являє собою лінію, що має негативний нахил, що ми назвемо кривою чистого попиту на долари по рахунках руху капітальних засобів. Вона показує чистий попит на долари, що виникає в результаті операцій по рахунках руху капітальних засобів.
Якщо приплив капітальних засобів у Сполучені Штати перевищує відтік капіталу зі США, то величина чистого попиту на долари, що знаходяться на рахунках руху капітальних засобів, позитивна. Якщо відтік капіталу з країни перевищує його приплив, ця величина стає негативною. Для того, щоб чистий попит на графіку міг бути як позитивним, так і негативним, вертикальна вісь розташована в середині.
Нахил і положення кривої чистого попиту на долари по рахунках руху капітальних засобів залежать від безлічі факторів. Найбільш важливі з них можна розбити на дві групи: фактори, що впливають на раціональні очікування, і фактори, яким-небудь чином зв'язані зі зміною процентних ставок. Розглянемо кожну з цих груп.
Рис. 5 Крива чистого попиту на долари по рахунках руху капітальних засобів.
Крива, що зображена на графіку, має негативний нахил і представляє чистий попит на долари по рахунках руху капітальних засобів. Нульова оцінка на горизонтальній осі розташована в центрі діаграми, оскільки чистий попит на засоби по рахунках руху капітальних засобів може бути як позитивним (указуючи на чистий приплив капітальних засобів), так і негативним (указуючи на чистий відтік капітальних засобів). Якщо ставки відсотка в двох країнах рівні, то крива перетинає центральну вертикальну вісь на рівні, рівному величині валютного курсу, очікуваного в майбутньому середнім інвестором. Крива чистого попиту на грошові засоби по рахунках руху капітальних засобів має негативний нахил тому, що для інвесторів привабливі активи, деноміновані у валютах, курс яких, на їхню думку, нижче очікуваного в майбутньому; у той же час вони намагаються позбутися від активів, деномінованих у валютах, курс яких завищений стосовно очікуваного в майбутньому.
Почнемо зі з'ясування того, як зміни валютного курсу, близькі до тих, що очікувалися, впливають на чистий попит на гроші по рахунках руху капітальних засобів. Спробуйте хоча б на секунду поставити себе на місце людини, яка планує інвестувати 1 мільйон доларів. Ви намагаєтеся вирішити, чи слід вам використовувати ці засоби для придбання облігацій, випущених урядом США, або ж аналогічних облігацій уряду Німеччини.
Мораль цієї повчальної історії така: при однаковому рівні процентних ставок в обох країнах вам належить інвестувати свої засоби в активи тієї країни, курс валюти якої, на вашу думку, має велику схильність до підвищення, і навпроти, позбутися від тієї валюти, що може знецінитися. Той же хід міркувань зберігає силу й у тому випадку, коли ви виступаєте в ролі позичальника. Якщо ставки відсотка по позичках у двох країнах однакові, ви побажаєте позичити гроші в тій країні, курс валюти якої, згідно з вашими очікуваннями, повинен знизитися. У цьому випадку, коли наступить термін погашення вашої позички, ви зможете повернути її в «дешевих» марках, доларах і т.д. Впливи очікуваних змін валютних курсів пояснюють негативний нахил кривої попиту на долари по рахунках руху капітальних засобів. На рис. 5 ця крива перетинає вертикальну вісь на рівні очікуваного в майбутньому валютного курсу, що є рівним 3 маркам за 1 долар. Це — очікуваний середній курс валютного ринку. У міру того, як поточний валютний курс буде знижуватися нижче визначеного рівня, за інших рівних умов, усе більше число інвесторів буде очікувати його підвищення протягом періоду руху зроблених ними інвестицій. В умовах подібної зворушливої єдності в чеканнях підвищення валютного курсу ці інвестори будуть прагнути деномінувати свої активи не в марках, а в доларах. У той же час позичальники, що очікують підвищення курсу долара до моменту настання терміну погашення своїх позичок, будуть прагнути переключитися на позики в Німеччині, відмовившись від послуг американських кредитних інститутів. Дії, як інвесторів, так і позичальників будуть сприяти загальному збільшенню попиту на долари, що проходять по рахунках руху капітальних засобів. Чим нижче буде падати курс долара сьогодні, тим більшим буде число інвесторів, що очікують його підвищення в майбутньому і прагнуть перевести свої активи в долари. Одночасно, тим більша кількість позичальників буде по можливості уникати одержання кредитів у доларах. На рис. 5 результат цих процесів виражається в русі вниз і вправо уздовж кривої чистого попиту на засоби по рахунках руху капітальних засобів.
Коли ж поточний валютний курс перевищить середній очікуваний рівень, рівний 3 маркам за 1 долар, реакція стане зворотною. У міру того, як ціна 1 долара, виражена в німецьких марках, буде зростати, усе більша кількість інвесторів і позичальників будуть очікувати її зниження до середнього очікуваного рівня до моменту настання строків окупності їхніх інвестицій і термінів погашення отриманих ними позичок. Отже, вони будуть уникати деномінувати свої інвестиції в доларах і будуть прагнути деномінувати у доларах свої позики. Чиста кількість доларів, необхідних на рахунках руху капітальних засобів, стане негативною. Відбудеться переміщення попиту угору і вліво уздовж кривої чистого попиту по рахунках руху капітальних засобів.
Якщо ми не будемо строго дотримуватись зробленого нами допущення про незмінність рівнів цін, то ситуація трохи ускладниться. У світі, де присутня інфляція, причому її рівень у різних країнах різний, необхідно ввести розходження між реальними і номінальним валютними курсами. Номінальний валютний курс являє собою співвідношення валют, виражене самим звичайним чином, тобто в одиницях іноземної валюти стосовно долара. Реальний валютний курс розраховується так, щоб врахувати зміни рівнів цін в обох країнах стосовно базисного року. Номінальний валютний курс можна перетворити в реальний, використовуючи наступну формулу:
Er = En(Pd/Pf),
де Er — реальний валютний курс, Еn — номінальний валютний курс, Pd — «внутрішній» рівень цін, Рf — рівень цін іншої країни, причому рівень цін в обох країнах співвіднесений з тим самим базисним роком.
Допустимо, що в базисному 1980 році певний ринковий кошик товарів і послуг коштує 1 000 доларів у Сполучених Штатах і 3 000 марок у Германії. Номінальний валютний курс у 1980 році складає 3 марки за 1 долар США. ДО 1990 року рівень цін у США виріс на 50% (з 1,0 до 1,5), у той час як рівень цін у Німеччині залишився незмінним. Це означає, що той же ринковий кошик у США коштує тепер 1500 доларів. Для того щоб реальний валютний курс залишився незмінним, номінальний курс 1990 року повинний знизитися до 2 марок за 1 долар США (2 «номінальних» марки за 1 долар х 1,5/1,0 = 3 марки за 1 «реальний» долар). Якби номінальний курс залишився колишнім (3 марки за 1 долар), то реальний валютний курс зріс би до 4,5 марок за 1 долар (3 номінальні марки за 1 долар х 1,5/1,0 = 4,5).
За інших рівних умов номінальні валютні курси реагують на зміни рівня інфляції таким чином, що реальні курси валют залишаються постійними. Якби крива чистого попиту на долари по рахунках руху капітальних засобів відбивала зміну реальних валютних курсів, то зміни очікуваних номінальних курсів валют, що згладжують розходження рівнів інфляції, не робили би ніякого впливу на обсяги припливу і відтоку капітальних засобів.