30Облік прямих податків: з прибутку, за користування землею, з власників транспортних засобів, з громадя

До прямих податків банків відносять податок на прибуток підприємств і організацій, плату за землю, податок із власників транспортних засобів, прибутковий податок з громадян. Облік податку на прибуток банків. Об’єктом оподаткування банківської діяльності є прибуток, який визначається шляхом зниження суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань, передбачених Законом України . Прибуток від банківської діяльності оподатковується за ставкою 30 % до об’єкта оподаткування. При сплаті податку складається така кореспонденція рахунків: Д-т рахунку «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами»: К-т рахунку 1200 «Коррахунок у Національному банку України». «Сплата податку на прибуток», списуються на рахунок № 590 «Результат поточного року» бухгалтерською проводкою: Д-т рахунку 590 «Результат поточного року»; К-т рахунку 790 «Податок на прибуток».». Облік плати за землю. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки за даними Державного земельного кодексу. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік. Суму земельного податку юридичні особи обчислюють самостійно за формою, встановленою Головною державною податковою адміністрацією, і щорічно (на 15 липня) подають її районній (міській) державній інспекції. Нарахована сума податку відображується в обліку: Д-т р741 «Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток», субрахунок № 7411 «Податок на землю»; К-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами». При сплаті земельного податку: Д-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами»; К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України». Розмір, умови і термін внесення орендної плати за землю визначаються за домовленістю сторін в угоді оренди. Розмір орендної плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, яка орендується. Д-т 7422 «Орендні платежі»; К-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами». Облік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів є вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи й особи без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Платниками є також власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней. На суму нарахованого податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів складають таку кореспонденцію: Д-т 7419 «Сплата інших податків та обов’язкових плат, крім податку на прибуток»; К-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами». При сплаті бюджету податку з власників транспортних засобів: Д-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами»; К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України». Облік прибуткового податку з громадян. Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. Податок з доходів, одержаних в іноземній валюті, сплачується в українській національній валюті. Перерахунок доходів здійснюється за курсом валют, що запроваджується Національним банком України на дату одержання доходу. Прибутковий податок зі сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної праці (служби, навчання) обчислюється залежно від місячного сукупного доходу, що виражений в неоподатковуваних мінімумах (н. о. м.). На суму нарахованого прибуткового податку складається така кореспонденція рахунків: Д-т рахунку № 3652 «Нарахування працівникам банку за заробітною платою»; К-т рахунку № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами».

31 Облік непрямих податків: ПДВ, акцизного та митних зборів До непрямих податків відносять податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито. Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, що перебувають на території України, а також об'єднання та іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України. Об'єктами оподаткування є обіг з реалізації товарів (робіт, послуг). Ставка податку складає 20 % від суми об'єкта оподаткування. У бухгалтерському обліку нарахування бюджету ПДВ відображається бухгалтерською проводкою: Д-т 741 «Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток», субрахунок № 7410 «Податок на додану вартість»; К-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами». При сплаті в бюджет нарахованого ПДВ кореспондують рахунки: Д-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами»; К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України». Облік акцизного збору. Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір та його ставки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники підакцизних товарів (продукції), а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію). Акцизний збір визначається за ставками у відсотках до обігу з продажу товарів, виходячи з їхньої вартості за ринковими (регульованими) цінами, що встановлені з урахуванням акцизного збору (без ПДВ). При закупівлі імпортних товарів (продукції) оподатковуваний обіг визначається, виходячи з їхньої митної вартості. Акцизний збір не проводиться при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками. Нарахування акцизного збору відображають бухгалтерською проводкою: Д-т 7419 «Сплата інших податків та обов'язкових платежів, крім податку на прибуток»; К-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами». На сплату бюджету акцизного збору складають бухгалтерську проводку: Д-т 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами»; К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України». Облік митних зборів. Митний збір — це обов'язковий грошовий збір, що утримується з фізичних та юридичних осіб за перевезення товарів (продукції) через державний кордон. Митні збори утримуються в іноземній валюті або валюті України до або в момент подання вантажної митної декларації (ВМД) і нараховуються у відсотках до митної вартості товарів або за фінансовими ставками.Сума митних зборів, що підлягає сплаті, зараховується на депозитний та валютний рахунки митниці. Товари та інші предмети, за оформлення яких не були сплачені митні збори або на сплату зборів не було надано відстрочки пропусканню митними закладами не підлягають. Мито на митні збори за імпортні товари відносять на збільшення вартості одержаних товарів (продукції) бухгалтерською проводкою: Д-т 3400 або Д-т 3410 або Д-т 443 або Д-т 453

К-т 361 Сума мита та митних зборів, що перерахована Державному митному комітету України, відображається бухгалтерською проводкою: Д-т 361 «Кредиторська заборгованість за госп. діяльністю банку» (відповідний субрахунок); К-т рахунк 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

32.Облік внесків до держаних цільових фондів Державнi цiльовi фонди - це форма перерозподiлу i використання фiнансових ресурсiв, що залучаються державою для фiнансування деяких суспiльних потреб [2].

За допомогою цiльових державних фондiв можливо:

        впливати на процес виробництва через фiнансування, субсидування i кредитування пiдприємств;

        надавати соцiальнi послуги населенню через виплату пенсiй, соцiальну допомогу, субсидування соцiальної iнфраструктури в цiлому.

Джерела формування цiльових державних фондiв визначаються характером i масштабнiстю завдань, для реалiзації яких вони створенi. На їх величину впливає економiчний i фiнансовий стан держави на тому чи iншому етапi розвитку. Отже, джерела формування коштiв державних цiльових фондiв можуть мати як вiдносно стабiльний, так i тимчасовий характер [7].

Напрями використання коштiв залежать вiд призначення фондiв, конкретних економiчних умов i змiсту розроблених програм, що реалiзуються. Деякi державнi цiльовi фонди можуть бути iнвесторами i учасниками фiнансового ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерiдко використання грошових коштiв не збiгається у часi з їх надходженням, а по-друге, доходи вiд iнвестицiй є додатковим джерелом фiнансування витрат вiдповiдного фонду [3].

Правом створення цiльових фондiв надiленi як органи центральної, так i мiсцевої влади. На регiональному рiвнi формуються свої цiльовi фонди за рахунок мiсцевих джерел. Загальнодержавнi цiльовi фонди мають свої територiальнi вiддiлення i передають частину коштiв у розпорядження територiальних владних структур.

Утворення державних цiльових фондiв вiдбувається або шляхом вiдокремлення видаткiв державного бюджету на певнi цiлi, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спецiальних фондiв, якi мають самостiйнi джерела доходiв [2].

Принципи органiзацiї централiзованих фондiв фiнансових ресурсiв можна сформулювати так:

        вiдрахування до фондiв централiзовано визначаються державою вiдповiдними законами i є власнiстю держави;

        вiдрахування до фондiв є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

        витрати з фондiв здiйснюються лише на певнi потреби, якi передбаченi законом.

На сьогоднiшнiй день в Українi створено і дiють чотири iз п’яти передбачених Основами законодавства «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» цiльові страховi фонди:

1.     Пенсiйний фонд України.

2.     Фонд загальнообов’язкового державного соцiального страхування України на випадок безробіття.

3.     Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

4.     Фонд соцiального страхування від нещасних випадкiв на виробництві та професiйних захворювань [7].