2. Повідомлення про хворого, з уперше в житті встановленим діагнозом раку чи іншого злоякісного новоутворення (ф. № 089/0).

Вони заповнюються лікарями всіх лікувально-профілактичних закладів, які вперше встановили вказані захворювання при звертанні хворих до поліклініки, при обстеженні їх у стаціонарі, при відвіданні хворого вдома або при профілактичному медичному огляді.

Обидва зазначені документи передаються до відповідних профільних спеціалізованих диспансерів (протитуберкульозних, онкологічних, дермато-венерологічних, психоневрологічних), які проводять облік і аналіз кожний за своїм профілем, розраховуючи показники частоти та структури виявленої патології в цілому та по окремих класах, групах, нозологічних формах.

МОЗ України з метою вдосконалення реєстрації окремих захворювань у лікувальних закладах наказом № 218 від 21.10.93 р. затвердив нову облікову статистичну форму № 025/3-0 "Повідомлення про хворого з встановленим діагнозом інфаркту міокарда, інсульту з гіпертонією, цукрового діабету."

Документ складається лікарями поліклініки, лікарями швидкої та невідкладної медичної допомоги, патологоанатомами, судмедекспертами і в триденний строк поштою відправляється до обласного (міського) кардіодиспансеру (інфаркт міокарда, інсульт з гіпертонією) та ендокринологічного диспансеру (цукровий діабет).

Госпітальна, "госпіталізована" захворюваність:- облік цього виду захворюваності дозволяє проводити облік хворих, що лікувалися в стаціонарах протягом року.

Одиницею спостереження при її вивченні є кожний випадок госпіталізації хворого з приводу захворювання, а джерелом інформації - "Статистична карта хворого, що вибув із стаціонару№ 066/0".

Цей документ заповнюється лікуючим лікарем при оформленні "Медичної карти стаціонарного хворого" в день його виписки чи в разі смерті.

Інформація про захворюваність госпіталізованих хворих дозволяє зробити висновки про її своєчасність, тривалість і результати лікування, обсяг наданої лікарняної допомоги тощо.

Дані про "госпіталізовану" захворюваність враховуються при плануванні

ліжкового фонду, визначенні потреби в різних видах стаціонарної допомоги.

Захворюваність госпіталізованих хворих вивчається за такими показниками:

• частота госпіталізації (відношення числа госпіталізованих з приводу певного захворювання чи всіх госпіталізованих у розрахунку на чисельність населення, іцо мешкає на даній території);

• рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання (відношення числа госпіталізованих хворих даної групи в розрахунку на чисельність населення цієї групи);

• структура госпіталізації (питома вага кожного захворювання серед загальної кількості госпіталізованих хворих; можливо розраховувати структуру госпіталізованих за віком, статтю, місцем проживання);

• середня тривалість лікування (відношення числа ліжко-днів, проведених хворими в стаціонарі, до числа вибулих хворих); цей показник доцільно пов'язувати з віком хворих, діагнозами, результатами лікування та аналізувати окремо для виписаних зі стаціонару та померлих хворих.

Система спеціального державного виду обліку захворюваності дозволяє ефективно використовувати отримані дані в системі охорони здоров’я України, з метою покращення здоров'я населення.

Стоматологічна захворюваність.

Забезпечення потреб населення стоматологічною допомогою та розвиток заходів, що направлені на покращення її якості потребує детального аналізу стоматологічної захворюваності, і діяльності стоматологічних установ, підрозділів та лікарень.

Вивчення стоматологічної захворюваності базується на загальноприйнятих методах, проте має певну специфіку. Стоматологічна захворюваність вивчається по даним звертань, за даними медоглядів та за даними вибіркових кластерних досліджень.

Джерелами інформації для вивчення стоматологічної захворюваності за даними звернень являється медична карта стоматологічного хворого (Ф.043\0), щоденник і листок щоденного обліку роботи лікаря (Ф.037-1\0, Ф.037-3\0,Ф.037-4\0,Ф.039-2\0). На основі даної документації аналізується кількість хворих за зверненнями до різних фахівців.

При вивченні стоматологічної захворюваності за даними медичних оглядів використовують картку профілактичного огляду (Ф.047\0), список осіб, які підлягають цільовому медичному огляду (Ф.048\0), журнал обліку профілактичних оглядів порожнини рота (Ф.049\0) та щоденник роботи лікаря.

При цьому аналізується кількість хворих, які оглянуті в плановому профілактичному порядку.

Серед методів епідеміологічного дослідження частіше використовують рекомендований ВООЗ метод кластерних вибірок. При його проведенні місця вибирають таким чином, щоб охопити групи населення, які суттєво відрізняються за рівнем захворюваності. Звичайно це 10-15 пунктів обстеження в різних географічних, адміністративних, етнічних регіонах. При обстеженні в картці оцінки стоматологічного статусу реєструють наявність і визначають ступінь вираження різних захворювань щелепно-ротової порожнини, а саме:

• щелепно-лицеві аномалії;

• комунальний індекс потреби в лікуванні тканин пародонта;

• стан зубів;

• індекс каріозних пломбованих і видалених зубів (КПВ, КПВ+кп);

• потреба в лікуванні окремих зубів;

• флюороз;

• порушення прозорості емалі та інші її пошкодження;

• наявність зубних протезів;

• ураження слизової оболонки рота і кісткової тканини;

• стан скронево-нижньощелепного суглоба;

• потреба в невідкладній допомозі;

• інші стани.

За результатами вивчення стоматологічної захворюваності розраховують показники, що найбільш широко характеризують рівні стоматологічних захворювань. В стоматології такими показниками являються індекси: індекс КП, КПО, РМІ, РІ, індекси гігієни порожнини рота та інші, що дозволяють кількісно оцінити стан зубів, парадонту, гігієни порожнини рота. Серед них найбільш поширеними являються індекси інтенсивності та поширеності каріозного процесу.

Рівень поширеності карієсу зубів – кількість випадків карієсу на 100 обстежених у різних вікових і статевих групах.

Інтенсивність ураження карієсом - середня кількість уражених зубів на одного обстеженого в окремих групах за віком і статтю.

Середня кількість уражених зубів на одного обстеженого зокрема:

• з неускладненими та ускладненими формами карієсу, що підлягають лікуванню;

• видалених і підлеглих видаленню зруйнованих зубів або коренів;

• запломбованих зубів на одного обстеженого в різних вікових і статевих групах.

За критеріями ВООЗ поширеність карієсу вважається:

• низькою, якщо понад 20% дітей 12-річного віку мають здорові зуби;

• помірною, якщо ця величина становить 5-20%;

• високою, якщо здорові зуби мають менш як 5% дітей.

Практичне значення вивчення стоматологічної захворюваності:

• облік захворюваності дає органам охорони здоров’я і медичним закладам оперативний матеріал для поточної роботи, планування і здійснення відповідних лікувально-профілактичних заходів, раціонального використання фінансових; матеріальних і кадрових ресурсів охорони здоров’я;

• показники захворюваності характеризують стан здоров’я населення, якість і ефективність роботи медичних закладів;

• облік захворюваності дає можливість отримати чітке уявлення про динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних заходів, направлених на її зниження.

Для інтегральної оцінки стану ротової порожнини П.А.Леус запропонував методику визначення стоматологічного рівня здоров’я (СРЗ) Він залежить від того, наскільки важкими являються захворювання, що впливають на функцію жування. В основі цього показника лежить оцінка питомої ваги збереження функції жування (чим менша питома вага, тим нижче стоматологічний рівень здоровя).

Його визначають за наступними критеріями:

100% - немає ознак хвороби (за функцією жування, що не вимагає втручань);

90% - фактори ризику і початок стадії захворювання;

80% - некаріозні ураження та легкі ступені карієсу та хвороб пародонта;

70% - середня інтенсивність карієсу, хвороб пародонта, часткова вторинна адентія;

40% - ускладнення карієсу зубів;

30% - важкі ступені хвороб пародонта, часткова вторинна адентія;

20% - дуже висока інтенсивність карієсу, вторинна адентія;

10% - захворювання, які загрожують життю, наслідки травм.

Виходячи з цих критеріїв, перед стоматологічною службою країни поставлені задачі по досягненню в перспективі наступних рівней індексу СРЗ: серед дітей до 14 років – 80%, 15-18 років – 75%; 19 – 44 років – 70%; 45-64 років – 60% ,старше 64 років – 50%.

Покращення здоров’я людини, в т.ч. і стоматологічного здоров’я відноситься до глобальних проблем людства. Спільна мета людства по покращенню стоматологічного здоров’я сформована у відповідних програмах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Наша країна також прийняла до реалізації Європейські цілі стоматологічного здоров’я до 2015 року.