Для представлення хворого на мсек лікуючому лікарю необхідно підготувати наступну документацію:

– висновок ЛКК про необхідність направлення на МСЕК ( форма встановлюється лікувально-профілактичним закладом ),

– виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма 027/о),

– лист консультацій ( довільної форми ),

– направлення на МСЕК ( форма 088/о )

– Паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, лікарняний листок.

Додатково на розгляд МСЕК у різних випадках потрібно також надати :

– акт про нещасний випадок складений на виробництві,

– висновок спеціалізованого закладу про наявність професійного захворювання,

– свідоцтво про хворобу ( форма №8, затверджена Міноборони ),

– довідку про поранення ( форма №12 ) тощо.

Основні функції МСЕК:

1. Ступінь втрати здоров’я (у відсотках), обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу, час настання та причинний зв'язок інвалідності з захворюванням чи каліцтвом, виконанням обов'язків військової служби чи постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідності з дитинства.

2. Встановлення потреби інвалідів у соціальній допомозі, що спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров’я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).

3. Розроблення заходів медико-соціальної реабілітації та індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів, контроль за їх працевлаштуванням.

4. Визначення причин смерті інваліда на підставі свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання родині померлого певних пільг.

5. Вивчення структури та динаміки показників інвалідності, результатів диспансеризації інвалідів та осіб, що тривало хворіють, ефективності медико-соціальної реабілітації.

6. Консультативна допомога практичним лікарям з питань медико-соціальної реабілітації інвалідів.

7. Оцінка стану здоров’я населення, організаційна робота по профілактиці та зниженню інвалідності (інформування населення, владних структур про інвалідність), підвищення кваліфікації фахівців МСЕК тощо.

Результати експертизи в залежності від прийнятого рішення:

І. хворий інвалідом не визнаний:

1. він визнаний працездатним: – висновок МСЕК,

- внесення відмітки у лист непрацездатності, термін тимчасової непрацездатності закінчується датою огляду в МСЕК;

2. визнаний непрацездатним - листок непрацездатності продовжується до відновлення працездатності або повторного направлення до МСЕК.

- внесення відмітки у лист непрацездатності.

ІІ. хворий визнаний інвалідом :

- листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов'язково вказується у листку непрацездатності

- довідка про встановлення факту та ступеню ( групи ) стійкої втрати працездатності ( на руки пацієнту та у триденний термін надсилається копія до органів пенсійного забезпечення та страхування )

- індивідуальна програма реабілітації ( на руки пацієнту та у триденний термін копію до органів пенсійного забезпечення та страхування )

- повідомлення щодо групи та причини інвалідності ( направляється за місцем роботи )

- витяг із акту огляду у МСЕК про результати визначення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у відсотках (направляється за місцем роботи ).

У разі незгоди громадянина з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК він має право подати протягом місяця письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, у якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я.

Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилають у триденний термін з дня одержання заяви всі наявні документи разом із заявою на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК, які протягом місяця (з дня подання заяви) проводять повторний огляд хворого та приймають відповідне рішення.

Рішення МСЕК може бути оскаржене в судовому порядку.

Документація МСЕК:

• акт освідчення у МСЕК;

• книга протоколів засідань МСЕК;

• статистичний талон до акта освідчень у МСЕК;

• щорічний звіт обласної, центральної, міської МСЕК (ф. № 37 - здоров).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №83 від 22.02.1992 року «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів» розрізняють такі види інвалідності:

• загальне захворювання,

• трудове каліцтво,

• професійне захворювання,

• інвалідність з дитинства,

• в зв’язку з Чорнобильською катастрофою;

• поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконання інших обов’язків військової служби,

• захворювання пов’язане з перебуванням на фронті та виконанням військових обов’язків,

• каліцтво, внаслідок нещасного випадку не пов’язане з виконанням військових обов’язків,

• інвалідність до початку трудової діяльності.

Найчастішим видом інвалідності є інвалідність від загального захворювання, яка встановлюється за двох умов:

• якщо захворювання не було пов’язане з професійною діяльністю;

• якщо до інвалідності призвела побутова травма.

Причиною інвалідності внаслідок професійного захворювання є:

• захворювання, яке виникло під впливом несприятливих факторів, властивих даній професії, чи несприятливих умов праці;

• захворювання, перебіг якого ускладнився під впливом професійного фактора.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи чи рішенням суду про факт травмування на виробництві.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва може бути результатом травми, яку отримано:

• безпосередньо на робочому місці;

• поза місцем роботи при виконанні виробничого завдання чи під час відрядження при виконанні виробничого завдання;

• по дорозі на роботу чи з роботи;

• в разі виконання державних або громадських обов’язків;

• в разі виконання дій щодо рятування людського життя, охорони право­порядку.

Інвалідність з дитинства встановлюється підліткам до 16 років (учням до 18 років), якщо захворювання, що призвело до інвалідності, виникло до цього віку та до початку роботи за наймом.

Найбільш частою причиною інвалідності з дитинства є природжені дефекти розвитку та травми.

Інвалідність до початку трудової діяльності встановлюється в тих випадках, коли захворювання чи травма, що призвели до інвалідності, виникли після 16 років (а в учнів – після 18 років), але до початку трудової діяльності.

Критерії встановлення груп iнвалiдностi (за наказом МОЗ України №183 від 7 квітня 2004 року « Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності », тобто ступінь обмеження категорій життєдіяльності, таких як здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання та виконання трудової діяльності.

Існують три групи інвалідності.

Найбільш важкою вважається перша група інвалідності - вона встановлюється людям з високою ступінню втрати здоров’я, повною непрацездатністю, не здатним до самообслуговування. Цим людям необхідний постійний догляд, допомога інших осіб.

.

Друга група інвалідності встановлюється особам, які також мають стійкі, визначеної важкості функцiональнi порушення в органiзмi і практично повну непрацездатність, проте не потребують сторонньої допомоги, тобто в змозі обслуговувати себе.

Третя група інвалідності. Підставою для її встановлення є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги i соціального захисту.

Кожна група інвалідності визначається на певний визначений термін з повідомленям терміну переосвідчення (повторного перегляду). Переосвідчення може бути через 1,2,3 роки.

Структура інвалідності в Україні: Структура причин за причинами інвалідності дітей:

І – серцево-судинна патологія І – вроджені аномалії

ІI – злоякісні новоутворення ІІ – хвороби нервової системи

III – травми та органів чуття

IV– психічні розлади ІІІ – психічні розлади

IV – хвороби вуха, ока, ендокринної системи.