1.4 Розрахунок виправки кривої

В кривих ділянках колії, колія працює більше напружено, ніж в прямих.

Пояснюється це тем, що при руху екіпажу по кривій на рейки передаються додаткові сили: неврівноважена підвищенням частина відцентрової сили і сили рамного руху від вписування жорсткої бази

рухомого складу в колії. При непостійній кривизні кругової кривої і неплавній зміні кривизни перехідних кривих з’являються важкі горизонтальні неурівноваженні сили, викликаючи різкі бокові поштовхи рухомого складу, додаткові напруження в елементах колії, а в результаті і великі його розлади.

На графіці натурних стріл намічаю перший варіант проектних стріл. Масштаби приймаю слідуючі: горизонтальний 1:1, вертикальний 1:1.

Під віссю графіку розміщаю три горизонтальні графи: для натурних, розрахункових і проектних стріл і строку для номерів точок.

Виміряні стріли вписую в відповідну графу графіка і по ним будую графік натурних стріл. Потім на графіці натурних стріл будую графік розрахункових стріл, причому вісь цього графіку сполучаю з віссю натурних стріл. Лінію графіка розрахункових стріл проводжу так, що вона більшу кількість раз пересікала лінію натурних стріл; при цьому на ділянці кругової кривої її проводжу паралельно вісі графіка, а на ділянках перехідних кривих під деяким кутом, величина яких залежить від довжини перехідної кривої і розрахункової стріли кругової кривої.

Розрахункову стрілу перехідної кривої визначаю з графіка шляхом вимірювання відстанню від вісі графіка до горизонтальної лінії.

Величину стріл перехідної кривої встановлюю після з’єднання прямою лінією точок початку і кінця перехідної кривої.

Якщо початок перехідної кривої (ППК) і кінець перехідної кривої (КПК) співпадають з точками ділення кривої, то стріли в цих точках визначають по формулах професора П.Г.Козмічука: стріла в ППК дорівнює f₀/6n, стріла в КПП дорівнює f₀- f₀/6n , де

f₀- розрахункова стріла кругової кривої, n- число ділень перехідної кривої.

Після того як графік розрахункових стріл побудований, в потрібну графу графіка вписую визначенні по графіку численні значення розрахункових стріл для кожної точки кривої і підраховую їх суму. Сума розрахункових стріл повинна дорівнювати сумі натурних стріл.

Отримані розрахункові і натурні стріли заношу в спеціальну розрахункову таблицю. В графу 4 вписую різницю між натурними і розрахунковими стрілами. Якщо натурна стріла більше розрахункової, то різницю записую зі знаком плюс, якщо менше зі знаком мінус. Алгебраїчна сума графу 4 дорівняю нулю.

В графу 5 вписую наростаючим стогом алгебраїчну суму різниць стріл для кожної точки ділення. В першій строчці графи 5 проставляю нуль, в другій строчці - число другої графи 4, до нього прибавляю число третьої строки графи 4 і результат записую в третю строку графи 5.

В графу 6 наростаючим стогом записую алгебраїчну суму суми різниць стріл. В другій строчці записую нуль, до нього прибавляю число

другої строки графи 5 і результат записую в третю строку графи 6, потім до стриманого прибавляю число третьої строчки графи 5 і результат поміщаю в четверту строку графи 6. Величина напівздвигу в останній строчці графи 6 рівняється підсумку графи 5, що є контролем підрахунку графи 6.

Розрахунок показує що перший варіант розрахункових стріл є незадовільним, так як не виконана основна умова – рівняння нулю полу здвигу в останній точці кривої.

Для того щоб була виконана основна умова, необхідно в перший варіант розрахункових стріл внести деякі корективи.

Коректування розрахункових стріл і слідуючи здвигів виконується за допомогою графіка напівздвигів. Цей графік будую на основі даних графи 6. Коректують розрахункові стріли нанесенням на графік напівздвігів нової проектної кривої 2. При цьому нова проектна лінія повинна співпадати в початковій і в кінцевих точках з лінією полу здвигів 1 для того щоб в місцях спів падання кривої з прямою ділянкою колії здвиг дорівнював нулю. Між початковою і кінцевою точками проектна лінія 2 може проходити як завгодно. Це залежить від величини тих здвигів, які бажано отримати.

Якщо проектна лінія розташована нижче лінії розрахункових полу здвигів, то проектний напівздвиг буде зі знаком плюс, якщо вище мінус. В точках пересічення проектної лінії з лінією розташованих полу здвигів здвиги рівні нулю. Це значить що якщо маються нерухомі точки кривої, то проектна лінія повинна обов’язково пройти через них.

Загальні поправки виписують в відповідну графу графіка напівздвигів, а потім в графу 7. Загальні поправки майже завжди отримують ся значних розмірів, тому їх приходиться розподіляти на ряд точок систематично в обидві сторони від точки перелому. Таке розподіляння роблю в графі 8. Різниця в величині стрибка повинна бути 1 – 2 мм і не більше 3 мм. В точки де крива не повинна здвигатися, ніяких поправок не вноситься. Графу 9 заповняють даними з графи 3 з розрахунком розподілення поправок графи 8.

Проектні стріли не повинні мати відхилень, які б порушували плавність кривої.

В стрілу, яка має відхилення, вносять основну парну поправку з визначеним знаком (графа 10).

По даних графи 9 будують графік проектних стріл.

Графи 11, 12, 13 заповняють також, як і графи 4, 5, 6. В графу 14 вписують проектні здвиги, рівні подвоєним напівздвиги графи 13.

Розрахунок виправки кривої закінчується перевіркою співвідношення стріл, отриманих після рихтовки.

Графік проектних стріл, графік напівздвигів та розрахунок кривої приведені в таблиці на аркуші.