Платіжний баланс України 2008 року та основні проблеми, що виникли у зв’язку з розгортанням світової економічної кризи

У 1 півріччі 2008 році від’ємне сальдо поточного рахунку збільшилось порівняно з відповідним періодом 2007 року майже у 4 рази до рівня – 7,9 % до ВВП. Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 2,3 млрд. дол. США завдяки значному припливу довгострокових ресурсів за фінансовими рахунком. Збільшення припливу іноземного капіталу (як боргового, так і у формі прямих іноземних інвестицій), з одного боку, дало змогу фінансувати дефіцит поточного рахунку та збільшувати міжнародні резерви, з іншого — чинило тиск на валютний ринок у бік ревальвації гривні.[3; ст. 3]

У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін порівняно з 2007 роком. Так у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих років: (1) надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту, насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринків, (2) розширення дефіциту

товарного балансу через розігрітий внутрішній попит на укріплення реального обмінного курсу, (3) значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли фінансувати не тільки зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви.

Однак розгортання світової економічної кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення прибутку довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні. Внаслідок девальвації та скорочення внутрішнього попиту тренд розширення від’ємного сальдо поточного рахунку уповільнився, і в грудні відбулося суттєве зниження дефіциту порівняно з попередніми місяцями (до 0,04млрд дол. США). [4; ст.6]

За попередніми оцінками в цілому за 2008 рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 11,9 млрд. дол. США або 6,7 % від ВВП (порівняно з 5,3 млрд. дол. США та 3,7 від ВВП у 2007 році) насамперед, через зростання дефіциту товарного балансу (до 16 млрд. дол.. США) та від’ємного сальдо доходів (2 млрд. дол. США).

Розширення дефіциту торгівлі товарами, насамперед в першій половині року було обумовлене прискореним зростанням доходів населення, що стимулювались значними соціальними витратами уряду, динамічним розвитком споживчого кредитування, суттєвим укріплення реального обмінного курсу. З іншого боку, високі ціни на традиційні товари українського експорту, в першу чергу продукцію чорної металургії сприяли деякому покращенню торгового балансу в середині року. В IV кварталі 2008 року різке скорочення внутрішнього попиту разом з послабленням обмінного курсу гривні дозволили компенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт, що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами.

У грудні від’ємне сальдо товарного балансу зменшилося до 0,6 млрд. дол. США (порівняно з 1,3 млрд. дол. США у листопаді). Відповідно відбулося досить значне (найбільше з 2006 року) скорочення кумулятивного дефіциту поточного рахунку, що розраховується за останні 12 місяців.

Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні, наприкінці року, обсяги експорту в цілому за 2008 рік збільшилися на 35,9 % порівняно з 2007 роком і досягли 67,7 млрд. дол. США. Збереження досить високих темпів прирості експорту товарів насамперед обумовлено ціновими «бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на продукцію чорної металургії, хімічної галузі та АПК.

Однак в IV кварталі падіння цін і зовнішнього попиту обумовило значне скорочення вартісних обсягів експорту (у листопаді-грудні на 15,4 % порівняно з відповідним періодом у 2007 році). Слід зазначити, що вартісні обсяги експорту у грудні порівняно з листопадом зросло на 9,2 % до 4,1 млрд. дол. США в основному за рахунок збільшення поставок продукції машинобудування та металургійної промисловості.

Найбільший внесок у зростання експорту в 2008 році було забезпечено збільшенням вартісних обсягів експорту: металургійної продукції — на 34,4 %; продукції АПК — в 1,7 рази; машинобудівної продукції— на 29,0 %.

У перших трьох кварталах 2008 року половину приросту експорту забезпечували поставки металургійної продукції, то в IV кварталі вартісні обсяги цієї групи порівняно з відповідним кварталом 2007 року знизились на 21,2 %. Це було зумовлене як падінням цін, так і зменшенням фізичних обсягів поставок металопродукції внаслідок обвального падіння зовнішнього попиту. Однак у грудні скорочення обсягів експорту продукції металургії припинились порівняно з листопадом поставки зросли на 22,4 %.

За підсумками року найдинамічніше зростав експорт продукції АПК, що з одного боку, було зумовлене зростанням цін на сільськогосподарську продукцію, з іншого — суттєвим зростанням поставок зернових.

Високий інвестиційний попит, переважно в країнах СНД, протягом першої половини року зумовив динамічне зростання обсягів експорту машинобудування. Про те, у зв’язку з негативними тенденціями, що були спричинені кризою, зокрема скорочення попиту з боку Росії, обсяги експорту машинобудівної продукції досягли свого максимуму в третьому кварталі 2008 року (3,3 млрд. дол. США), у четвертому кварталі повернулися на рівень першого кварталу (2,4 млрд. дол. США).[3; ст.8]

Вартісні обсяги імпорту товарів за рік зросли на 38,4 % до 83,6 млрд. дол. США, що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту, а також зростання світових цін на енергоносії, сировину та матеріали. Наприкінці року внаслідок зниження цін на світових товарних ринках, скорочення внутрішнього попиту та послаблення гривні, відбулося падіння вартісних обсягів імпорту та середньомісячного рівня 2007 року. У грудні обсяги імпорту скоротилися до 4,7 млрд. дол.. США — на 9,1 % порівняно з листопадом і на 34,4 % порівняно з середньомісячними обсягами імпорту за січень-листопад (7,2 млрд. дол. США).[2; ст. 5]

У 2008 році позитивний баланс послуг сформовано у розмірі 2,1 млрд. дол. США. Нерезидентам було надано послуг на суму 18,0 млрд. дол. США, отримано — на 15,8 млрд. дол. США. При цьому темпи приросту імпорту послуг значно перевищили темпи приросту експорту— 34,8 % проти 26,9 %. Прискорення темпів приросту відбулося за рахунок збільшення обсягів послуг з транспортування в 1,6 разу, що пов’язано з високими темпами зростання обсягів зовнішньої торгівлі.

Від’ємне сальдо балансу доходів у 2008 році збільшилось порівняно з 2007 роком в 3 рази і становило майже 2 млрд. дол. США, що перш за все, зумовлено зростанням виплати дивідендів за прямими інвестиціями в 2 рази та зростанням витрат на обслуговування зовнішнього боргу в 1,4 разу та зростанням витрат. Збільшення надходжень за статтею «Доходи»в 1,3 разу порівняно з 2007 роком відбулося через зростання обсягів оплати праці українських громадян за кордон, а також від доходів розміщення резервів.

Обсяги чистого притоку прямих іноземних інвестицій в Україні за 2008 рік оцінено в 9,9 млрд. дол. США, що на 7,5 % більше , ніж у 2007 році (9, 2 млрд. дол. США). Світова фінансова криза позначилась, насамперед , саме на обсяг надходжень прямих іноземних інвестицій склав всього 1,2 млрд. дол. США, що в 2,7 раза менше ніж в середньому за три попередні квартали.

Резервні активи. На відмінно від перших трьох кварталів, у четвертому кварталі був зафіксований подвійний дефіцит (як поточного так і фінансового рахунків) у розмірі 9,3 млрд. дол. США, який було профінансована за рахунок резервів та коштів МВФ. В цілому за рік зведене сальдо платіжного балансу сформувалося від’ємним у розмірі 3,1 млрд. дол. США.

38. Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах і частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму.

За натурально-речовим складом вони включають машини й устаткування, споруди (свердловини, тунелі, мости, вишки), транспортні засоби, виробничий інвентар, робочу і продуктивну худобу, будівлі (виробничі і господарські), передавальне обладнання, інструменти та пристрої, господарський інвентар, багатолітні насадження, інші основні засоби

Основні виробничі фонди зношуються. Є два види зношування — фізичне і моральне (рис. 2.12). Фізичне зношування — це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці під час їх використання в процесі виробництва або під дією природних сил — вітру, температури, сонця, води та інших.

У результаті фізичного зношування фонди поступово втрачають частину своєї вартості. Вона переноситься на створюваний продукт тією мірою, якою втрачається їх споживна вартість. Швидкість зношування засобів праці залежить від якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеня навантаження, інтенсивності використання, кваліфікації працівників, своєчасності ремонту, захисту від впливів — атмосферних умов та іншого. Основні фонди, які не використовуються, також фізично зношуються під впливом сил природи, а морально — під впливом НТП.

Моральне зношування основних фондів — це передчасна втрата ними їхньої вартості внаслідок появи ефективніших засобів виробництва аналогічного призначення, або здешевлення їх у результаті технічного прогресу. Відчислення на заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають амортизаційними відрахуваннями. З них утворюється фонд амортизації. Амортизаційні відрахування можуть не збігатися з фактичним зношуванням.

Відсоток, який відраховується для заміщення зношеної частини основних фондів називається нормою амортизації. Вона встановлюється в законодавчому порядку. Високі темпи науково-технічного прогресу прискорюють моральне зношування основних фондів і ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації. Це дає змогу швидше списувати морально зношені засоби праці, а з іншого боку — стимулює інтенсивне використання виробничих фондів. Таким способом здійснюється політика прискореної амортизації.

Систематичне і повне завантаження основних виробничих фондів дає змогу збільшити виробництво продукції, підвищити ефективність виробництва і збільшити фондовіддачу, яка є головним показником використання основних виробничих фондів. Вона показує випуск продукції, що припадає на одну грошову одиницю виробничих фондів і визначається як відношення вартості виготовленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

Збільшення фондовіддачі залежить від таких чинників: 1) повноти залучення у виробничий процес машин і устаткування; 2) зростання коефіцієнта змінності; 3) ліквідації простоїв; 4) скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей.

39. Суть та функції грошей

Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському

рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г -продаж товару; Г – Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб”єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.