41. (Дописати)

Інвестиції — це витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або ж сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисло-вість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства. Згідно з законодавством інвестиції поділяються на: 1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів). 2. Фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фі-нансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як: • прямі інвестиції — передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; • портфельні інвестиції — придбання цінних паперів та інших фінансових акти-вів за кошти на біржовому ринку; 3. Інвестиції під реінвестиції — здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за ра-хунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Участь банків у інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами: • за допомогою механізмів фондового ринку; • за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування. Комерційні банки повинні у своїй інвестиційній діяльності мати тісний контакт з під-приємствами. У випадку створення нового підприємства заснування його можливе за допо-могою банківського капіталу як у рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фі-нансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об’єднання промислового й фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно із Законом «Про фінансово-промислові групи». Комерційний банк може брати участь у санації підприємства: він дає кошти підприєм-ству, натомість одержує його цінні папери. Також можлива й передача державної частки капіталів підприємства в довірче управління банку, замість чого банк зобов’язується інвестувати певну суму коштів у це підприємство.

42. Валовой национальный продукт (ВНП) – рыночная стоимость всех предназначенных для конечного потребления товаров и услуг, произведенных принадлежащими данной стране факторами производства в течение определенного периода времени (года).

Валовой национальный продукт служит основным показателем, с помощью которого измеряют объем национального производства.

При подсчете ВНП учитываются товары и услуги, произведенные факторами производства, принадлежащими данной стране. Это означает, что в ВНП включаются товары и услуги, произведенные фирмами данной стране за рубежом. Например, если профессор ТТИ читает лекции в Гарварде, то его гонорар должен быть учтен при подсчете ВНП России. С другой стороны не все, что произведено в России, произведено за счет отечественных средств производства. Например, если американская компания построила в России свой завод, то стоимость произведенной продукции за вычетом зарплаты российских служащих, является составной частью ВНП США.

Различают номинальный и реальный ВНП.

Номинальный ВНП (ВВП) измеряет стоимость выпуска в данном периоде по ценам этого периода или в текущих денежных единицах.

Номинальный ВНП изменяется от года к году по двум причинам. Во-первых, меняется физический объем выпуска благ, а во-вторых, изменяются рыночные цены. Скажем, если выпуск не изменился, а все цены удвоились, то удвоится и номинальный ВНП, однако это совсем не означает, что экономика функционировала в этом году лучше, чем в предыдущем. Для того чтобы отделить изменения ВНП за счет изменения выпуска, от изменения ВНП за счет изменения цен вводят показатель реального ВНП.

Реальный ВНП (ВВП) соизмеряет физический объем выпуска в экономике в различные периоды времени путем оценки всех благ, произведенных в обоих периодах в одних и тех же или в постоянных ценах (сопоставимых, базисных). Для расчета реального объема ВНП выбирается базисный год.